Залісся — колишнє село на Закерзонні, а тепер — південно-східна частина міста Ряшева, розташованого в Польщі, Підкарпатське воєводство.
Історія Село відоме з 1400 р. у власності Пілецьких.
Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1895 р. Залісє знаходилось у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 116 будинків і 700 мешканці, з них 450 римо-католиків, 221 греко-католик і 29 юдеїв. Хоча шематизм того року засвідчив наявність 296 греко-католиків у селі та ще неуточнена кількість у присілку Чекай. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.
На 01.01.1939 році в селі проживало 920 мешканців, з них 310 українців-грекокатоликів, 600 поляків і 10 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 . — Вісбаден, 1983. — с. 112.. Село входило до ґміни Слоцина Ряшівського повіту Львівського воєводства.
1945 року з села до СРСР вивезли 27 українців (8 родин). Переселенці прибули до Львівської та Тернопільської областей. Решта українців не могла протистояти антиукраїнському терору й етноциду після Другої світової війни.
У 1977 р. село приєднане до міста і відтоді з’явилися висотні будівлі посеред садибної забудови.
Церква
Граф Ян Клеменс Браницький своєю грамотою 2 липня 1737 р. надав греко-католицькому священику Білої Андрієві Русинкевичу ріллю для утримання пароха в парохії.
В 1831 р. в селі була греко-католицька парохіяльна церква Собору Пресвятої Богородиці Каньчузького деканату Перемишльської єпархії, у селі було 183 парохіян і ще 5 у присілку Чекай. Парохія охоплювала також 10 міст (Ряшів, Тичин, Ланьцут, Сендзішув, Глогув, Тарнів, Бохня, Кольбушова, Тарнобжег, Ропчиці) і 24 села (Біла, Матисівка, Драбинянка, Кельнарова, Руське Село, Слотина, Малява, Красне, Крачкова, Забратівка, Лукавець, Лонка, Бзянка, Богухвала, Березівка, Мровля, Братковичі, Чекай, Старе Місто, Рафалівська Воля, Пшибишувка, Будивой, Хмільник, Старонива)Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 57 . У 1889 р. змурована нова церква Собору Пресвятої Богородиці. Багатолітнім парохом церкви був отець Іван Негребецький, який на місці старої дерев'яної побудував нову муровану церкву.
У міжвоєнний час парохія входила до Лежайського деканату Перемишльської єпархії.
Після виселення українців церква перетворена на костел.
Примітки
Див. також