Мюзидо́ра (, справжнє ім'я — Жанна Рок (); 23 лютого 1889, Париж, Франція — 11 грудня 1957, там же) — французька акторка, зірка німого кіно, режисерка, сценаристка, кінопродюсерка.
Життєпис Жанна Рок народилася 23 лютого 1889 року в сім'ї Жака Рока — автора популярних у той час народних пісень, мати була феміністкою та громадською діячкою. Після середньої школи та навчання в паризькій Школі образотворчих мистецтв Жанна Рок вивчала акторське ремесло в консерваторії, заснованій актором Мевісто-старшим, вихованцем «Вільного театру» Андре Антуана.
Жанна Рок дебютувала на театральній сцені в 1908 році, виступала під псевдонімом Мюзидора, який взяла з поеми французького письменника Теофіля Готьє, в різних театрах паризьких кварталів Гобелен, Монпарнас і Гренель. Потім танцювала в театрах, таких, як «Шатле», і в мюзик-холах, таких як «Ля Сігаль». У неї був свій номер в «Фолі-Бержер», де вона грала з Ремю, і де її й «відкрили» в 1914 році режисер Луї Фейяд і власник кінофірми Леон Гомон, підписавши з нею довготривалий контракт. З 1914 року Мюзидора стає акторкою трупи «Гомон» разом з такими акторами, як Рене Наварр, Рене Кресте, Рене Карл, Іветт Андрейєр, Жорж Мельхіор, Жан Ем, Марсель Левек.
У Мюзидори були ефектні зовнішні і прекрасні драматичні дані, у фільмах вона демонструвала здатність до трансформації й перевтілення, з успіхом грала як трагедійні, так і комічні ролі.
Найбільшого успіху Мюзидора здобула у багатосерійних фільмах Луї Фейяда — Ірма Вап (анаграма французького слова «Вампіри») у «Вампірах» (10 серій, 1915) і подвійна роль Діана Монті та мадемуазель Вердьє в «Жюдексі» (24 серії, 1916). Після приголомшливого успіху у фільмах Фейяда Мюзидора покинула кінофірму «Гомон», маючи намір зіграти на хвилі успіху серйозні драматичні ролі в кіно і згодом стати режисеркою.
З 1917 року Мюзидора знімалася у Франції й Італії. Виконала головну роль в екранізації роману Колетт «Блукачка» (1917, реж. Еудженіо Перрего і Уго Фалена), що отримала високі оцінки кінокритики, зокрема Луї Деллюка, який писав, що це був «справжній кінематографічний тріумф».
З 1918 року Мюзидора виступала як кінорежисерка, сценаристка і продюсерка власних фільмів, які стали помітним явищем в кіно 1920-х, проте серйозного комерційного успіху акторці не принесли: «Віцента» (1918), «Приховане полум'я» (1919), екранізація роману П'єра Бенуа «За дона Карлоса» (1921), «Земля биків» (1922), «Сонце і тінь» (1923). Останні три фільми Мюзидора знімала в Іспанії.
У 1926 році Мюзидора повернулася у Францію, де знялася у своєму останньому фільмі «Колиска бога» (1926, реж. Фред Леруа-Гранвілль). Її слава поступово стала згасати. Акторка продовжувала деякий час грати в театрі та виступати в мюзик-холі.
У 1927 році Мюзидора вступила в шлюб та пішла з кінематографа. Вона писала статті про кіно, романи, п'єси, видала біографію Жорж Санд, написала мемуари «Дивовижна юність».
У 1940-х-50-х роках Мюзидора працювала науковою співробітнийею з історичних досліджень Французької сінематеки. У 1951 році вона знялася в документальному фільмі «Магічний образ», присвяченому історії кінематографу.
Мюзидора померла 11 грудня 1957 в Парижі та похована на цвинтарі в Буа-ле-Руа.Мюзидора (1889-1957) на сайті Find A Grave Memorial
Особисте життя 20 квітня 1927 року Мюзидора одружилася з доктором Клеманом Маро. Народила сина Клемана Маро-молодшого. Розлучилися в 1944 році.
Фільмографія (вибіркова)
Акторка
Режисерка, сценаристка, продюсерка Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист Продюсер Бродяга La vagabonda || || || |- ||| Приховане полум'я || La flamme cachée Віцента Vincenta || || || |- ||| За дона Карлоса || Pour don Carlos
Примітки
Джерела
Посилання
Мюзидора на Women Film Pioneers Project