Рашка (або Стара Рашка) — регіон у південно-центральній частині Сербії, в Косові та північній частині Чорногорії.
Підрайони Старі Влах (Стари Влах) — частина району Прібой, Нова Варош, Прієполє, Ужице, Чайтіна і Арільє, що входить до складу району Златибор, а також Іваніца, що входить до складу Моравського району. Пештер Південне Подріньє Рашка (річка) Сєніца Поле Руйно Златибор Плєвля Поле Надібар Драгачево Ібарський Колашін
Назва Назва походить від назви найважливішого форту регіону, Рас, який вперше з'явився в роботі візантійського історика Прокопія, як Арса до формування Сербії (Procopius, De aedificiis, IV 4). Згодом Рас став столицею і місцем першого єпископства Сербії (Єпархія Ріска та Прізрен). Назва єпископату з часом почала позначати всю територію під його юрисдикцією, а пізніше — під володінням Стефана I Нема́ня. Рас було знову створено як столицю держави Рашка, в деяких випадках в історіографії її використовували для позначення Сербії початку 12 — початку 14 століття. Вона почала використовуватись як екзонім Сербії в західноєвропейських джерелах на початку 13 століття разом з іншими назвами, такими як Далмація та Славонія. Перше підтвердження появи назви Рашка знаходиться в статуті Котора (1186), в якому Стефан І Немань згадується як жупан Рашки. Незабаром після того Рашка (Rascia) став екзонімом для Сербії в західних джерелах (папські, німецькі, італійські, французькі тощо), часто в поєднанні з Сербією (Servia et Rascia). Проте така назва майже не зустрічається у середньовічних сербських і візантійських джерелах.
Між 15-м і 18-м століттями термін Рашка (Rascia, Ráczság) був використаний для позначення південної низовини населених сербів (Raci), які влаштувалися там за часів пізнього середньовіччя, османський період і Великі сербські міграції з середньовічної Сербії, «Рач» зберігся як звичайне прізвище в Угорщині.
Історія Середньовіччя У середні віки цей регіон був центром Сербського князівства та Сербського Королівства, столицею якого колись було місто Рас (об'єкт світової спадщини) до 1265 року. У ранньому середньовіччі цей регіон включав частини сучасної південної Сербії, Косово, північної Чорногорії, Східної Герцеговини. Таку ж назву отримав муніципаліт, місто та район Рашка .
Рашка (лат. Rascia) була середньовічною областю, яка служила головною провінцією Сербського царства. Це був адміністративний поділ під прямим правлінням монарха, а іноді і як спілка. Цей термін використовується для позначення різних сербських держав протягом середньовіччя. Це було короноване місце, сидіння або розміщення наступних станів: Сербське князівство (768—960), короноване; державне і релігійне бачення (Єпархія Рашка і Прізрен) Катепанат Сербії та Тема Сірміоне (960—1043), Візантійська провінція Велике князівство Дукля (1043—1101), короноване місце; апатаж Велике князівство Сербія (1101—1217), Короноване місце Сербське королівство (1217—1345), короноване місце Сербська імперія (1345—1371), короноване місце Сербська деспота, короноване місце В історико-географічному трактаті Костянтина Багрянородного (Порфірогенета) «Про управління імперією» (лат. De Administrando Imperio) Рас згадується як важливе місто Сербії за часів Часлава (Časlav Klonimirovic (927—960) біля кордону з Першим Болгарським царством. Сербія часто ототожнюється з Рашкою в сучасній історіографії, щоб відрізняти її від інших провінцій, керованих цими ранніми сербами: Захумлє, Травунія, Дукля і Паганія. Porphyrogenitus використовує Сербію як назву для континентальних районів Rascia та Боснії; хоча назва «всі сербські землі» позначається як екзонім.
Сучасність Між 1918 і 1922 роками район Рашка був одним з адміністративних одиниць Королівства сербів, хорватів словенців. Його місце було в Нові Пазарі. У 1922 році нова адміністративна одиниця, область Рашка, була сформована з місцезнаходженням в Чачаку. У 1929 р. ця адміністративна одиниця була скасована, її територія була поділена між трьома новоствореними провінціями (банавінами). Цей регіон є частиною більшої «Старої Сербії» — регіону, що використовується в історичних термінах.
Культура Деякі з церков у західній Сербії та північно-східній частині Боснії були побудовані майстрами з Рашки. Старі Рас Церква святих апостолів Петра і Павла, Рас Архітектурна школа «Рашка» Градацький монастир Стара Павліка Нова Павліка Кончульський монастир