Бода́ки — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області.
Географія
Розташоване на правому березі р. Горинь (права притока Прип'яті, басейн Дніпра), за 24 км від районного центру і 18 км від найближчої залізничної станції Ланівці. Через село проліг автошлях Вишнівець–Ланівці. Географічні координати: 49° 54’ північної широти і 25° 48’ східної довготи. Територія села — 1,76 км².
Клімат
Адмінустрій Протягом 1934—1939 років село належало до ґміни Вишневець; нині — у складі Вишнівецької ОТГ.
Село є центром сільської ради.
У зв'язку з переселенням мешканців виведені з облікових даних хутори: Кобильоха — розташований за 3 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 7 будинків, 25 осіб. Нині є незаселений будинок. Зімно — розташований за 1 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 4 будинки, 13 жителів. Нині хутір незаселений, є один будинок і 2 напівзруйновані. Михайлівка — розташований за 1 км від нього. Назва походить, імовірно, від імені першопоселенця — Михайла. У лютому 1952 р. на хуторі в одному будинку проживало 4 особи.
Історії Поблизу Бодак виявлено залишки поселення доби пізнього палеоліту, досліджено поселення трипільської і давньоруської культур («Замкова Гора»). Дослідження (поселення і крем'яні майстерні трипільської культури) набули міжнародного статусу, знахідки експонували в Болгарії, Іспанії, Франції. За переказами, в урочищі Зімно було давньоруське містечко, яке зруйнували татари. Трипільське поселення етапів В і С — на високому березі Горині в урочищі Чорна Криниця. Розміри — біля 100 на 10 метрів. Були проведені неодноразові розвідки і розкопки в 1938, 1939 (О. Цинкаловський), 1940 (Ю. М. Макаревич), 1952 (Ю. М. Захарук), 1954 (К. К. Черниш). Ще одне трипільське поселення — на правому березі горині східніше Бодаків, розвідки здійснювали О. Цинкаловський (1938) та М. Тіханова (1950-ті).
Давньоруське городище розміщене на околиці Бодаків і має назву «Замкова гора». Оточене потрійним валом. На його території знайдено уламки посуду та глиняне пряслице.
Перша відома писемна згадка датується 1462 роком. Назва, походить, за переказами від слів — «біда таки» (жителі жили бідно) і від «будяки», що ростуть тут у надлишку; за іншими даними — від першопоселенця Бодака.
1482 належало князю М. Збаразькому, пізніше перейшло до князів Вишневецьких. У 1546 — власність Івана Михайловича Вишневецького, 1583 — Андрія Вишневецького, 1598 — Михайла Вишневецького. На початку 1630-х років село (71 будинок) власність Яреми Вишневецького. Як маєток князя Януша-Антонія Корибута Бодаки згадані в акті 1703 року. У 1850 маєток у Бодаках став власністю княгині Абамелек, потім відповідно — Плятера, Толлі, Кочубея і князя Імеретинського.
Наприкінці XIX ст. в Бодаках — 147 будинків, 1108 жителів.
У Легіоні УСС й УГА воювали: Г. Мукоїда, Т. Савчук, Захар і Федір Собки, О. Цимбровський, І. Яцюк та інші.
У 1931 році в селі проживало 1692 особи, було 286 малих господарств, 27 середніх, 1 промислове підприємство, 3 торгових заклади; працювала однокласна школа.
На 1936 рік село включено до ґміни Вишневець Кременецького повіту.
До 1939 діяли філії «Просвіти» та інших товариств, а також кооператива і хор.
1 липня 1941 — 6 березня 1944 р. — під нацистською окупацією. У серпні 1943 року вояки УПА захопили німецькі склади у Вишнівці, продукти та одяг роздали мешканцям сіл Бодаки і Лози. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали близько 60 осіб. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — понад 90 осіб; у т. ч. загинули в 1944 р. у криївці в урочищі «Зімно» (поле між селами Лози і Котюжини Збаразького району): Р. Басюк, С. Бондар, М. Волохатий, А. Онищук, О. Собко, О. Чимирис та інші — 18 червня 1944-го загинуло 44 повстанціУ Бодаках на Збаражчині вшанували пам'ять полеглих земляків — воїнів УПА. У селі були криївки в садибах К. Собчука, Є. Вознюк, Т. Янусь. У серпні–вересні 1948 р. в селі розклеєні антибільшовицькі та протиколгоспні листівки.
5 травня 1947 року голова сільської ради звернувся до Міністра внутрішніх справ з проханням про переселення мешканців села «в східні області Сибіру на нові оселі…». У 1950 р. в Бодаках заарештували І. Борейка, В. Вознюка, Д. Дишканта, С. Довганюка і Л. Шандрука як членів молодіжної підпільної організації.
У січні 2014 р. в Бодаках відбулася акція (близько 150 осіб) на підтримку затриманого правоохороними органами поета, уродженця села Юхима Дишканта.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району.
Населення Чисельність населення, осіб 1900 1910 1921 1931 1938 1959 1970 1979 1989 2001 2003 2011 2013 2014 20151692Уніят В. Бодаки // 1108Колоденська Г., Яцишин З. Бодаки // 1116
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська112998.34%російська181.47%румунська10.09%Усього1148100%
Релігія
Є церква святого Миколая (1699—1771 рр., дерев'яна, 1871 р. реконструйована; 1900 р. збудована нова дерев'яна, освятив 25 листопада 1900 р. архієпископ Волинський і Житомирський Модест; на честь цієї події споруджено пам'ятний хрест; наприкінці XIX ст. в місцевій церкві було багато стародруків). На подвір'ї — пам'ятний хрест на честь реконструкції церкви (1900). Є капличка святого Миколая Чудотворця (2004), хрест (відновлений 1988) до 1000-ліття хрещення Русі.
13 березня 2021 року відбулися парафіяльні збори на яких 1/2 громади утвердила рішення про перехід з московського патріархату до Православної Церкви України. 14 березня 2021 року відбулося перше богослужіння українською мовою.
Пам'ятники
У селі встановлено: 2 хрести до 1000-ліття хрещення Русі (1988); пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967); пам'ятний знак на місці загибелі борців ОУН та УПА.
Шкільництво Від 1890-х років діяла початкова школа (вчителі – Антон і Ольга Річинські); у 1920-х — польська школа.
За станом на 5 квітня 1939 року в селі була початкова школа (4-класна) з двома вчителями і польською мовою навчання.
Протягом 1950—1961 років діяла семирічна школа, від 1961 — восьмирічна. У 1990 році збудовано нове приміщення школи. Нині діє загальноосвітня школа I—III ступенів.
Соціальна сфера В селі працює школа, нині ліцей 11 кл.; оснащений сучасний дитячий садок, відкритий у 2019 році; 2 магазини, Працює медичний пункт.
Господарство У 1950 році створено колгосп, 1955 — село радіофіковане, 1967 — електрифіковане, 1990 — прокладено центральний водогін, 2004 — газифіковане.
Нині земельні паї орендує чеська фірма «Агродружество Євішовіце Україна».
Галерея
Відомі люди
Народилися поет Юхим Дишкант (нар. 1988), командир диверсійної групи УПА Яків Долінський («Борис»; 1922—1946), сотник Леґіону УСС Іван Яцюк (1896—1977).
Перебували Олександр Цинкаловський — історик, археолог, етнограф, проводив археологічні дослідження. Також у селі Бодаки в урочищі Зімно 29 червня 2019 року панахиду за загиблими воїна УПА відслужив Блаженніший митрополит Київський і всієї України Епіфаній, предстоятель Помісної Православної Церкви України.
Поховані Магльона Володимир Петрович (1990—2015) — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни.
Примітки
Джерела Колоденська Г., Яцишин З. Бодаки // Уніят В. Бодаки //
о. Дишкант В. Мої Бодаки. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2012. — 96 с.; іл. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Т. ІІІ: уезды Кременецкий и Заславский. — Почаев, 1893.
Посилання
maplandia.com