Вели́кі Вікни́ни — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області. Адміністративний центр колишньої Великовікнинської сільської ради, якій були підпорядковані села Котюжини та Малі Вікнини. До села приєднано х. Ковалівка; хутори Княжина і Манівщина виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.

Географія У селі бере початок річка . Розташоване на берегах р. Самець (лівої притоки Горині, басейн р. Прип'ять, сточище Дніпра), за 45 км від районного центру і 15 км від найближчої залізничної станції Ланівці. Географічні координати — 49° 56’ північної широти 25° 52’ східної довготи. Територія — 2,45 км². Дворів — 250.

Місцевості Княжина — хутір, виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців; розташований поблизу с. Великі Вікнини. У 1940-х–1950-х рр. належав до Кривчиківської сільської ради. У 1952 р. на хуторі — 12 будинків, 47 жителів. Ковалівка — хутір, приєднаний до с. Великі Вікнини, розташований за 2 км від нього. Відомий від кінця 19 століття. Нині на хуторі — 15 будинків, 50 жителів. Манівщина — хутір, виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців у с. Малий Кунинець; розташований за 2 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 5 будинків, 18 жителів.

Топоніміка Назва села утворена від назви місцевості Вікнини, мотивованої апелятивом вікнина «не заросле водоростями місце на болоті», «чисте місце в болоті». Атрибутивні компоненти вказують на ознаки за розміром.

Історія Давні часи Поблизу Великих Вікнин виявлено археологічні пам'ятки вельбарської (1940-41, археолог Маркіян Смішко), черняхівської і давньоруської культур.

Середньовіччя, Новий Час Перша письмова згадка — 1484 р., як власність Олександра Сангушковича; 1545 р. згідно з опису кременецького замку — власність Дмитра Вишневецького.

У першій половині XVII ст. поселення — власність Костянтина Костянтиновича Вишневецького. Згідно з актом від 25 січня 1705 р. мешканці села видали 100 злотих на утримання литовського війська. 1711 р. Я.-А. Вишневецький надав кременецьким монахам села Великі й Малі Вікнини.

Наприкінці XIX ст. в селі — 150 будинків, у яких проживало 922 особи; від 1874 р. функціонували фільварок, початкова школа, 2 крамниці та корчма.

XX століття 1 жовтня 1933 року утворено ґміну Катербурґ Кременецького повіту і село включено до неї.

До 1939 р. діяли філія товариства «Просвіта» з хатою-читальнею (від 1927), осередки інших об'єднань, а також кооператива і хор. Протягом 1934—1939 рр. село належало до ґміни Катербурґ (нині с. Катеринівка Кременецького району).

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 84 уродженці села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — 205 осіб; на господарстві Є. Бас була криївка.

На початку липня 1943 р. поблизу с. Великі Вікнини базувався пересувний шпиталь УПА (лікаря Миколу розстріляли ковпаківці). 3 жовтня 1943 р. поблизу села сотня УПА спалила 3 автомобілі і вбила 10 німецьких солдатів. 9 вересня 1948 р. під час облави емдебісти на Великовікнинських хуторах під «Казьонним лісом» у криниці виявили криївку вояків УПА; під час допиту до смерті побили Є. Сидорчук.

Період Незалежности 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Вишнівецької селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.

Населення Станом на 2014 рік чисельність населення становила 969 осіб.

Мова Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Частка Українська 1 049 97,22 % Російська 28 2,60 % Інші мовиМови, що були рідними для менш як 1 % місцевого населення:Молдовська — 1 (0,09 %),Інша мова — 1 (0,09 %). 2 0,18 % Разом 1 079 100,00 %

Релігія церква Святого Георгія Побідоносця (1741; дерев'яна; 2000-і рр., мурована; ПЦУ); костел (XVIII ст.; у 1763—1764 рр. святиню оздоблював маляр Андрій Агорн; зруйнований); Дім молитви ХВЄ (1998, кам'яний), капличка (поч. XX ст., дерев'яна).

Пам'ятники

Споруджено пам'ятники полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1972, скульптор І. Козлик), воїнові-інтернаціоналісту Олексієві Маньковському (1984), лікареві УПА Миколі (2011); встановлено пам'ятний хрест на честь запровадження християнства у Київській Русі (1903); є братська могила жертв Другої світової війни.

Соціальна сфера Діють загальноосвітня школа I—III ступ., дитячий садочок, Будинок культури (1967; зразковий аматорський танцювальний колектив «Візерунок»), бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв'язку, млин, 4 торгових заклади; земельні паї орендує ТзОВ «Славутич».

Відомі люди Народилися Зінаїда Бакум (нар. 1960) — доктор педагогічних наук; Володимир Казмірчук (нар. 1947) — тренер з легкої атлетики; Зіна Кушнірук (нар. 1962) редактор, публіцист, заслужений журналіст України; Олексій Маньковський (1965—1984; 2014 р. встановлено меморіальну таблицю) — воїн-інтернаціоналіст; Володимир Шимко (нар. 1921) — член ОУН, підрайоновий; Інна Мечик — літераторка.

Перебували (-ють) Микола Скрипник — душпастирював отець-митрат, політв'язень.

Проживали (-ють) Феодосій Сидорчук — заступник командира відділу УПА, інструктор з військової підготовки.

Див. також Малі Вікнини

Примітки

Джерела

"Сильні разом" у Великих Вікнинах [Текст] : [працівники місцевого будинку культури провели благодійний захід для допомоги ЗСУ "Сильні разом"] / Н. Тарасюк // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2024. — № 28 (10 лип.). — С. 3 : фот Як погода – садимо городи, як дощ – читаємо "Сільський господар"... [Текст] : [за матеріалами розмови з сільським головою с. Великі Вікники В. Колядою] / Т. Василів // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2024. — № 18 (1 трав.). — С. 2 : фот.