Колодки, також диби, скрипи́ці, скрепи́ці — масивні дерев'яні кайдани, які в старовину надягали на ноги, руки й шию в'язням. Конструкція колодок, як і спосіб їхнього застосування могли бути різними. Надягання колодок називалося «забиванням».

Використовували колодки і як запобіжний захід для утримання злочинця в очікуванні суду, і як самостійний вид покарання, і частину ганебного стовпа.

Застосування Колодки обмежували рухливість людини: або не дозволяли покинути місце (нерухомі колодки), або дозволяли ходити, проте перешкоджали рухам рук (рухомі). Часто застосування колодок поєднувалося з публічною ганьбою: виставленням засудженої особи на огляд, кидання в неї гнилих овочів. Забиту в колодки людини також могли бити батогом, лоскотати їй стопи. Лишена під відкритим небом, людина зазнавала дії сонця, дощу. Іноді піддання засудженої особи покаранню з боку натовпу призводило до каліцтв і смерті, але загалом колодки призначалися для несмертельного покарання за невеликі злочини, проступки, порушення суспільної моралі.

Види

Нерухомі колодки Нерухомі або стаціонарні колодки призначалися для повної іммобілізації засудженого (наприклад, у в'язниці, біля ганебного стовпа). Будова могла бути неоднаковою. Поширений тип — два масивних бруси з напівкруглими виїмками, в які поміщалися гомілки (іноді також передпліччя та шия) в'язня, на одному кінці брусів кріпився шарнір-петля, на другому — замок. В одну таку колодку часто забивали кілька людей, що розташовувалися поруч, іноді по обох боках брусів. Такий тип часто використовувався для покарання рабів на американських плантаціях. На територіях сучасної України і Польщі цей різновид колодок був відомий під назвою «гусак» (); замість замка в них використовувалися клини. Розбуялих п'яниць зазвичай забивали в гусака однією ногою.

Дещо відмінним був тип нерухомих колодок, що використовувалися на ганебних стовпах. Вони мали вигляд двох масивних дощок з трьома півкруглими виїмками: середньої великої для шиї і двох крайніх менших — для передпліч. Засуджений до покарання біля стовпа мусив залишатися в таких колодках у зігнутому стані протягом багатьох годин. Таке покарання часто застосовувалося за пиятику, фінансові борги та невеликі крадіжки.

Мініатюрні колодки, що утримували пальці, застосовувалися для покарання слуг і школярів.

Рухомі колодки

Рухомі колодки були дерев'яним аналогом залізних кайданів, вони не перешкоджали пересуванню в'язня, але істотно обмежували його рухомість і швидкість пересування. Такі колодки надівалися на ноги або на шию. Ножна колодка складалася з двох коротких чурбаків з виїмками, спорядженими шарніром і замком. Арештанти, в'язні в колодках називались колодниками.

Інший тип рухомих колодок укріплявся на шиї, він складався з двох широких дощок з напівкруглими вирізами. Подібні колодки могли використовуватися для з'єднання в'язнів попарно: у цьому разі в кожній дошці робили по дві виїмки, або виконували колодку у вигляді одної широкої дошки з вирізами на торцях, замкнутих скобами.

У німецьких землях були поширені колодки, відомі як «шийна скрипка» (), що насправді нагадували формою цей музичний інструмент.

Аналогічно до дерев'яних колодок використовували «джуг» () — залізний хомут із двох половин і шарніром для відкривання та закривання на замок, який одягали на шию. Джуг могли закріплювати до дверей у громадському місці, щобзасуджена людина не могла сісти.

У країнах Східної і Південно-Східної Азії до початку XX ст. були поширені нашийні колодки, які являли собою щит з кількох дощок. У Китаї вони відомі як «муцзя» ()Jamyang Norbu, From Darkness to Dawn , site Phayul.com, May 19, 2009.. Злочинця з надягнутою на шию колодкою (де були написані його ім'я, адреса і провина) залишали в ній на певний термін, протягом якого він мав покладатися на милість перехожих, приймаючи їжу з їх рук. Розміри колодки різнилися залежно від тяжкості злочину: згідно з кодексом 1397 року, муцзя виготовляли вагою в 25, 20 і 15 кетті (приблизно 13, 10, 8 кг).

Історія У стародавніх Афінах покарання за злочини проти співгромадян включали штрафи, тюремне ув'язнення та перебування в колодках. У Римській республіці Закони Дванадцять таблиць (451–449 роки до н. е.) дозволяли забивати боржників у колодки чи заковувати в кайдани.

Найдавніше в Європі зображення колодок міститься в Утрехтському псалтирі (близько 820 року.), створеному в Реймсі, Франція.

Перша згадка слова «диба» у давньоруських джерелах належить до початку XIII ст.: у договорі Смоленська з Ригою, що приписує «якщо русин виявиться винним, то в дибу його не саджати, а віддати на поруки; якщо ж поруки не буде, то посадити його в залізо». У псковській судовій грамоті міститься вказання: «хто силою в судібню влізе, чи придверника вдарить, то посадити його в дибу».

Англійський другий «Статут про трудящих» у 1350 році приписував застосування колодок для «неправильних ремісників» і вимагав, щоб кожне місто й село мали в себе це знаряддя. Джерела свідчать, що колодки використовувалися в Англії понад 500 років по тому і ніколи не були офіційно скасовані.

Виставляння в колодках біля ганебного стовпа було звичайним до принаймні 1748 рокуEarle, Alice Morse. "Curious Punishments of Bygone Days, " (1896), available in digitized form through the Gutenberg project. . Особливо часто використовували їх американські пуритани — для покарань представників нижчого класуCox, James A., «Colonial Crimes and Punishments» , CW Journal, Spring 2003. Retrieved 2011-11-09..

Упродовж XIX ст. в Західному світі використання колодок припинилося. Так, ганебний стовп із колодками був остаточно скасований у Великій Британії у 1837 році, а в більшості США у 1839 році, але колодки для знерухомлення засуджених застосовувалися довше, ще в 1870-і. Останні задокументовані випадки використання колодок у Сполученому Королівстві належать до 1872 рокуJohn May, Reference Wales (1994)unknown, Sheffield Daily Telegraph (Friday 14 June 1872).

У художніх творах

Народна пісня «Гей, на біду, на горе»

Див. також

Кайдани Ганебний стовп Куна Маска ганьби

Примітки

Посилання