Якоб II Бернуллі (27 жовтня 1759, Базель — 26 липня 1789, Санкт-ПетербургРосійський біографічний словник, Т. 2, с. 752 / під ред. О. О. Половцова, Н. П. Чулкова, Н. Д. Чечулина та ін. — СПб., М.) — швейцарський вчений, механік, ординарний академік Санкт-Петербурзької академії наук (з 27 вересня 1787 року). Онук .
Якоб отримав юридичну освіту, але потім перейшов до фізики та математики. Після невдалої спроби зайняти кафедру фізики в Базелі, що звільнилася після смерті Даніеля Бернуллі у 1782 році, Якоб поїхав до Італії та вступив на дипломатичну службу. Одночасно займався дослідженнями в області математики та механіки й отримав деяку популярність в науковому середовищі Європи, був обраний членом Туринської академії наук.
У 1786 році за запрошенням Якоб переїхав до Росії. Одружився з онучкою Ейлера (молодшою донькою його сина Йоганна Альбрехта). Служив в Академії наук (ординарний академік з 1787 року) та у Кадетському корпусі. Загинув у віці 29 років в результаті нещасного випадку при купанні в Неві.
Якоб Бернуллі встиг опублікувати неабиякі роботи з різних питань механіки, теорії пружності, гідростатики балістики: обертальному руху тіла, закріпленого на розтяжній нитці, течії води в трубах, гідравлічним машинам. Вивів диференціальне рівняння коливання пластин.
Див. також Родинне дерево Бернуллі Бернуллі, Якоб I
Примітки
Література
Боголюбов А. Н. Математики. Механіки. Біографічний довідник. Київ, Наукова думка, 1983.
Посилання