Ельдорадо — період у колумбійському футболі, коли національний чемпіонат був одним з найсильніших у світі. Тривав п'ять років (1949—1953).

Історія

1948 року в Колумбії була створена загальнонаціональна професіональна ліга. Вона отримала назву Ліга Демайор, що в перекладі означає Старший дивізіон. З наступного року керівники клубів почали запрошувати до складів своїх колективів відомих легіонерів і при цьому ігнорували правила ФІФА щодо виплати коштів за трансферні переходи колишнім командам. У великій мірі цьому спряв страйк футболістів в Аргентині, які вимагали збільшення заробітної плати. У такій ситуації багато аргентинських гравців погодилися виступати в колумбійських командах.

Міжнародна федерація футболу, через порушення клубами трансферних правил, позбавила членства Федерацію футболу Колумбії. Санкції були накладені і на збірну Колумбії, якій було заборонено брати участь у міжнародних турнірах.

Першим значним трансфером стала поява у складі столичного «Мільйонаріоса» 30-річного аргентинця Адольфо Педернери з «Рівер Плейта». Згодом до нього приєдналися співвітчизники Альфредо Ді Стефано, Хуліо Коцці, Нестор Россі, Уго Реєс, Антоніо Баес, уругваєць Рамон Вільяверде, парагваєць Хуліо Сезар Рамірес та інші.

Цей шлях обрали і інші команди ліги. Більшу частину складу «Депортіво Калі» складали аргентинські футболісти. Кольори «Депортіво Перейри» захищали кращі гравці з Парагваю. «Індепендьєнте Медельїн» зконцентрувався на перуанських футболістах, а «Універсидад» з Боготи — на косториканцях. По одному сезону відіграли за «Кукута Депортіво» чемпіони світу 1950 року Шуберт Гамбетта і Еусебіо Техера, всього у цій команді грало 12 уругвайців.

«Атлетіко Хуніор» запросив гравців збірної Бразилії Елено Де Фрейтаса і Тіма, віце-чемпіона світу 1938 року Белу Шароші і півзахисника ужгородського «Спартака» та італійського «Луккезе» Михая Урама. Ще один віце-чемпіона світу 1938 року Дьюла Женгеллер грав за «Депортіво Самаріос». У складі цієї команди виступали 10 колумбійців, 8 угорців, 2 югослава, австрієць, аргентинець, італієць і румун.

Син власника столичного клубу «Санта-Фе» навчався в Англії, і за його рекомендацією були запрошені гравці «Сток Сіті» Ніл Франклін, Джордж Маунтфорд і Чарлі Міттен з «Манчестер Юнайтед». Ще двоє «манкуніанців» — Генрі Кокберн і Джон Астон — відмовилися переїджати до Колумбії. «Мільйонаріос» також залучив до свого складу футболістів з Британських островів: Боббі Флавелла («Хартс» Единбург) і Біллі Хіггінса («Евертон» Ліверпуль). Запрошень було набагато більше, але британці остерігалися санкцій з боку власної федерації.

У чемпіонаті 1949 року на поле виходили 222 футболісти, у тому числі: 13 аргентинців, 8 перуанців, 5 уругвайців, по два чилійця, еквадорця і домініканця, а також іспанець. Через два сезони кількість легіонерів збільшилася до 320 футболістів. В основі найсильнішого клуба, «Мільйонаріоса», грав лише один колумбієць — Франсіско Сулуага. 1952 року «Блакитний балет» запросили на турнір присв'ячений 50-річчю мадридського «Реала». Команда з Боготи стала переможцем з трьома перемогами і двома нічиїми, у тому числі були сильнішими від ювілярів — 4:2 (дубль на рахунку Ді Стефано). Між цими командами відбулися ще чотири матчі, у Колумбії та Венесуелі: латиноамериканці здобули дві перемоги і два поєдинки завершилися внічию.

У тогочасному чемпіонаті Колумбії було втілено декілька прогресивних ідей. Вперше в світовому футболі командам дозволялося робити по дві заміни, вперше в Латинській Америці на футболках гравців були номери. На ігри запрошувалися арбітри з Англії і Іспанії.

1951 року був підписаний «Пакт Ліми», який врегульовував відносини з Міжнародною федерацією. Гравці мали повернутися у свої колишні команди безкоштовно до 15 жовтня 1954 року, або за них виплачувалася компенсація. Колумбійським клубам було заборонено до цього терміну продавати футболістів. Ця заборона поширювалася і на їх колишні команди.

Найбільш відомим гравцем епохи Ельдорадо є Альфредо Ді Стефано, який п'ять разів здобував Кубок європейських чемпіонів у складі мадридського «Реала» і двічі визнавався найкращим футболістом Європи.

Турніри Підсумкові місця клубів у чемпіонатах епохи Ельдорадо:

КомандаМістоЧемпіонат19491950195119521953Арменія— — 5 5 «Атлетіко Хуніор»Барранкілья— 9 8 6 10«Депортіво»Барранкілья13 — — — —Барранкілья— 11 7 14 9«Мільйонаріос»Богота «Санта-Фе»Богота 8 6 9 4 «Універсидад»Богота6 12 17 10 —«Атлетіко»Букараманга11 6 12 15 12 «Америка»Калі10 10 13 7 —Калі8 7 «Депортіво»Калі 4 4 6Кукута— 5 8 5«Депортес Кальдас»Манісалес4 10 — —«Онсе Депортіво»Манісалес9 16 10 — —«Депортіво»Манісалес— — — 12 —«Атлетіко Насьйональ»Медельїн7 15 15 13 7«Індепендьєнте»Медельїн5 4 16 — —Медельїн12 14 18 — —«Депортіво Перейра»Перейра14 13 11 11Санта-Марта— — 14 11 8 1951 року «Атлетіко Мунсіпаль» був перейменований на «Атлетіко Насьйональ». 1952 року «Депортес Кальдас» і «Онсе Депортіво» об'єдналися в одну команду під назвою «Депортіво Манісалес». 1953 року «Депортіво Самаріос» був перейменований на «Уніон Магдалена».

Легіонери Список відомих легіонерів Ліги Демайор (1949—1953) КомандаМістоГравці-легіонери«Депортес Кіндіо»Арменія«Атлетіко Хуніор»БарранкільяТім, (обидва — Бразилія), , Імре Данко, Бела Шароші, Фернеш Ньєрш, Михай Урам (всі — Угорщина)«Депортіво»Барранкілья«Спортінг»БарранкільяДельфін Бенітес (Парагвай), (Аргентина)«Мільйонаріос»БоготаАдольфо Педернера, Альфредо Ді Стефано, Хуліо Коцці, Нестор Россі, , Рейнальдо Моурін, Уго Реєс, Маріо ФернандесМаріо Фернандес на сайті National-Football-Teams.com (всі — Аргентина), («Хартс» Шотландія), Рамон Вільяверде, (обидва — Уругвай), Біллі Хіггінс («Евертон» Англія), Ісмаель Соріа (Перу), Хуліо Сезар Рамірес (Парагвай)«Санта-Фе»БоготаЕктор Ріал, , , Маріо Фернандес (всі — Аргентина), Ніл Франклін, , Чарлі Міттен (всі — Англія)«Універсидад»Богота (Аргентина)«Атлетіко»Букараманга (Аргентина) «Америка» Калі (Коста-Рика), (Аргентина)«Бока Хуніорс»КаліАтіліо Лопес, (обидва — Парагвай)«Депортіво»Калі (Перу), Каміло Сервіно (Аргентина)«Кукута Депортіво»КукутаШуберт Гамбетта, Еусебіо Техера, Антоніо Сакко, , Рамон Вільяверде, , , , (всі — Уругвай) «Депортес Кальдас»Манісалес (Литва)«Онсе Депортіво» Манісалес«Депортіво»Манісалес«Атлетіко Насьйональ»Медельїн«Індепендьєнте»Медельїн, (обидва — Перу)«Уракан»Медельїн«Депортіво Перейра»ПерейраЕнріке Авалос, , Марселіно Варгас, Сесар Фретас, Кармело Коломбо (всі — Парагвай), (Італія) «Уніон Магдалена»Санта-МартаДьюла Женгеллер (Угорщина), Їржи Ганке (Чехословаччина), , , Алессандро Адам (всі — Італія), Рудольф Штріттіх (Австрія), , Мілош Драголович (обидва — Югославія)

Примітки

Посилання Савин А. В. «Футбол». Энциклопедия (том 2). — М.: Человек, 213 — С. 376—382