Стіг Інге Б'єрнебю (, 11 грудня 1969, Ельверум) — норвезький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуб «Ліверпуль», а також національну збірну Норвегії. Учасник двох чемпіонатів світу та розіграшу Кубку Європи. В даний час є спортивним директором норвезького клубу «Русенборг».

Клубна кар'єра

Хоча батько Бйорнебю, Йо Інге, був відомим лижником і брав участь у стрибках з трампліна на Зимових Олімпійських іграх 1972 року, Стіг Інге почав серйозно займатися саме футболом, а не лижами. Він починав кар'єру в клубі «Ельверум» зі свого рідного міста, а пізніше приєднався до «Стреммена» і потім «Конгсвінгер». В останній з цих команд він став твердим гравцем основного складу і допоміг їй витий в елітний дивізіон Норвегії, де дебютував у 1991 році.

На початку 1992 року Бйорнебю перейшов в «Русенборг». За один сезон з цим клубом він став чемпіоном країни і володарем кубку, причому вирішальний гол у фіналі у ворота «Ліллестрема» забив саме Бйорнебю.

Його впевнена гра за клуб привернула до себе увагу Грема Сунесса, який тоді був головним тренером «Ліверпуля», куди футболіст перейшов за 600 тис. фунтів, і повинен був змінити Девіда Берроуза на позиції лівого захисника. 19 грудня 1992 року він дебютував у складі «червоних» у матчі проти «Ковентрі Сіті», в якому його новий клуб був розгромлений з рахунком 5:1.

Труднощі з адаптацією норвежця до виступів у Прем'єр-лізі змусили керівництво команди відправити гравця в оренду назад в «Русенборг», де провів першу половину 1994 року, але в сезоні 1994/95 Бйорнебю знову виступав в «Ліверпулі» і зміг пробитися в перший склад команди, яку до того часу вже очолював Рой Еванс. Він витіснив з основи Джуліана Дикса і взяв участь у фіналі Кубка ліги, яким «червоні» були сильніше «Болтона» (2:1). Однак незабаром Стіг Інге отримав травму в матчі проти «Саутгемптона» і надовго вибув з ладу. Його місце в команді в цей час зайняв Стів Гаркнесс.

Протягом декількох місяців Бйорнебю оправлялся від травми і в сезоні 1995/96 взяв участь лише в двох матчах команди. Але травми інших претендентів на позицію лівого фулбека дозволили йому повернутися в склад у наступному сезоні, в якому він серйозно допоміг клубу, який до останнього, нехай, як виявилося в підсумку, і безуспішно боровся за свій перший чемпіонський титул з 1990 року. На цей же час припадає і перший забитий ним м'яч за клуб — гол був забитий у ворота «Мідлсбро». Він регулярно відзначався чудовими передачами на двох форвардів команди — Роббі Фаулера і Стена Коллімора, і за підсумками сезону разом з партнерами по «Ліверпулю» Стівом Макманаманом і Марком Райтом був включений до складу команди року«Pick of the Premiership» на сайті Футбольної Асоціації .

Поява в команді Стіва Стонтона і прихід на тренерський пост Жерара Ульє привели до того, що Бйорнебю став все рідше потрапляти в основний склад, однак він не хотів йти. Тільки зрозумівши, що йому не вдасться потіснити Стонтона і Домініка Маттео, 2000 року Стіг Інге погодився відправитися в оренду у данський «Брондбю».

Після повернення з чемпіонату Європи 2000 року Бйорнебю вирішив остаточно піти з «Ліверпуля», за 300 тисяч фунтів перейшовши в «Блекберн Роверз», де він возз'єднався з Гремом Сунессом. В перший же сезон він допоміг команді повернутися в Прем'єр-лігу, забивши по ходу кампанії свій єдиний гол за цей клуб. У 2002 році він виграв свій останній трофей, здолавши з «Блекберном» «Тоттенхем Готспур» у фіналі Кубка англійської ліги. Однак низка травм, у тому числі серйозне пошкодження ока, отримана ним на тренуванні, і травма ступні, що ледь не призвела до ампутації«Bjornebye foot in fear» на сайті BBC , змусили Бйорнебю закінчити кар'єру завчасно«Bjornebye retires» на сайті 4thegame.com .

Виступи за збірні 1986 року дебютував у складі юнацької збірної Норвегії, взяв участь у 6 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.

Протягом 1989—1991 років залучався до складу молодіжної збірної Норвегії. На молодіжному рівні зіграв у 12 офіційних матчах. 1989 року провів один матч у складі олімпійської збірної Норвегії.

31 травня 1989 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Норвегії у матчі проти Австрії (4:1). 8 вересня 1993 року забив свій перший і єдиний гол за збірну у ворота США (1:0). Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1994 року у США та чемпіонату світу 1998 року у Франції, зігравши на них сім матчів.

Після чемпіонату світу 1998 року він вирішив завершити міжнародну кар'єру, але несподівано повернувся до неї на запрошення Нільса Юхана Семба, щоб взяти участь у чемпіонаті Європи 2000 року у Бельгії та Нідерландах. Він не грав у першому матчі команди на цьому турнірі (проти Іспанії), але в наступній грі (проти Югославії) на 35-й хвилині вийшов на заміну своєму партнерові по «Ліверпулю» Вегарду Геггему. Він також зіграв в останньому матчі норвежців на турнірі, який збірна провела проти Словенії.

Останньою грою Бйорнебю за збірну став поєдинок проти Уельсу в рамках відбіркового турніру до чемпіонату світу 2002 року. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 75 матчів, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера Після завершення кар'єри футболіста Бйорнебю став асистентом головного тренера збірної Норвегії. У 2006 році він покинув цей пост, щоб очолити «Старт» (Крістіансанн). Незважаючи на успішний початок кар'єри клубного тренера (його навіть назвали «Найбільш перспективним тренером Норвегії» в 2006 році), у вересні 2007 року Стіг Інге був звільнений, коли «Старт» після серії поганих результатів опинився перед перспективою вильоту з Тіппеліги. Бйорнебю змінив шведський фахівець Бенні Леннартссон, але врятувати клуб від вильоту новий тренер не зумів.

З 15 березня 2015 року, є новим спортивним директором норвезького «Русенборга», замість Еріка Хофтуна. Як спортивний директор «Русенборга» він має багато обов'язків, серед багатьох інших підписання нових гравців та поновлення контрактів з існуючими гравцями. Найбільш помітне підписання відбулося 6 березня 2017 року, коли Ніклас Бендтнер підписав на 3-річний контракт з норвезькою командою. Це стало найбільш помітним підписанням в історії норвезького футболу.

Особисте життя Б'єрнебю одружений з гандболісткою Геге Фресет, з якою мають троє дітей.

Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКлубЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиСуперкубкиУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1989 «Конгсвінгер» 1Д (ІІ) 21 2 КН ? ? - - - - - - ? ? 1990 1Д (ІІ) 20 0 КН 4 1 - - - - - - 24 1 1991 ЕС 21 1 КН 4 1 - - - - - - 25 2 Усього за «Конгсвінгер» 62 3 ? ? - - - - ? ? 1992 «Русенборг» ЕС 21 3 КН 7 1 КУЄФА 2 0 - - - 30 4 1992–93 «Ліверпуль» ПЛ 11 0 КА+КЛ ? ? КВК ? ? - - - ? ? 1993–94 ПЛ 9 0 КА+КЛ ? ? - - - - - - ? ? 1994 «Русенборг» ЕС 8 0 КН 2 0 - - - - - - 10 0 Усього за «Русенборг» 29 3 9 1 2 0 - - 40 4 1994–95 «Ліверпуль» ПЛ 31 0 КА+КЛ ? ? - - - - - - ? ? 1995–96 ПЛ 2 0 КА+КЛ ? ? КУЄФА ? ? - - - ? ? 1996–97 ПЛ 38 2 КА+КЛ ? ? КВК ? ? - - - ? ? 1997–98 ПЛ 25 0 КА+КЛ ? ? КУЄФА ? ? - - - ? ? 1998–99 ПЛ 23 0 КА+КЛ ? ? КУЄФА ? ? - - - ? ? 1999–00 ПЛ 0 0 КА+КЛ ? ? - - - - - - ? ? Усього за «Ліверпуль» 139 2 ? ? ? ? - - ? ? 1999–00 «Брондбю» СЛ 13 2 КД ? ? - - - - - - ? ? 2000–01 «Блекберн Роверз» 1Д (ІІ) 33 1 КА+КЛ ? ? - - - - - - ? ? 2001–02 ПЛ 23 0 КА+КЛ ? ? - - - - - - ? ? 2002–03 ПЛ 0 0 КА+КЛ ? ? КУЄФА ? ? - - - ? ? Усього за «Блекберн Роверз» 56 1 ? ? ? ? - - ? ? Усього ? ? ? ? ? ? - - ? ?

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення

Командні Чемпіон Норвегії (1): «Русенборг»: 1992 Володар Кубка Норвегії (1): «Русенборг»: 1992 Володар Кубка Футбольної ліги (2): «Ліверпуль»: 1994–1995 «Блекберн Роверз»: 2001–2002

Особисті Команда року за версією ПФА: 1997

Примітки

Посилання