Оли́шківці — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2020 підпорядковувалося колишній Зарудянській сільській раді. До Олишківців приєднано хутори Баландова, Берег, Гумнисько і Степ. Назва села, ймовірно, походить від слов’янських імен Олеша, Олишко.

Географія Розташоване на правому березі р. Гнізна Ліва, лівої притоки Гніздечної, басейн р. Гнізна, сточище Серету, за 17 км від районного центру і 10 км від найближчої залізничної станції Красносільці. Географічні координати – 49° 47’ північної широти 25° 42’ східної довготи. Територія — 1,25 км². Дворів — 139. Населення — 538 осіб (2014).

Історія Середньовіччя, Новий Час Перша писемна згадка - 9 липня 1463 року. У Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл, що відійшли князям.

Зокрема, Семену Васильовичу – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубичок та інші села. Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53).

У 1518 році, після смерті Марії Семенівни Несвицької-Рівненської, дружини тоді вже покійного Семена Васильовича, його внучка, Анна-Тетяна Гольшанська, вносить Олишковці разом з іншими селами до власності свого чоловіка, князя Костянтина Івановича Острозького. 4 травня 1518 року король Сигізмунд I Старий підтвердив права князя Костянтина Острозького на володіння Олишковцями та іншими селами, отриманими як спадок бабці його першої дружини. У 1648 році згадане в документах у зв`язку з подіями Національновизвольної революції українського народу 1648–1676 рр.

Наприкінці XIX століття село — власність ґрафа Грохольського; тут 68 будинків, 492 жителі.

XX століття У 1911 році в селі проживало 586 осіб. У 1931 році в селі — 591 мешканець.

1 жовтня 1933 року утворено ґміну Колодне Кременецького повіту і село включено до неї.

3 липня 1941 року — 6 березня 1944 року село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 36 осіб. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — понад 30 осіб; у т. ч. учасники грудневого повстання у 1939 році в Збаражі: П. Бабій, В. та І. Добровні, І. Казнодій, П. Никифорів, В. Отченаш та інші.

Період Незалежності 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району.

Населення За даними перепису 2001 року, населення Олишківців становило 540 осіб.

Мова Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Частка Українська 539 99,81 % Інші мовиМови, що були рідними для менш як 1 % місцевого населення:Російська — 1 (0,19 %). 1 0,19 % Разом 540 100,00 %

Релігія Є церква св. Духа (2014Мар'ян Федечко. З потоку новин // Вільне життя плюс. — 2012. — № 98 (6 груд.).Архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький звершив чин освячення Свято-Духівського храму), фіґура Богородиці.

Пам'ятки Є археологічна пам'ятка раннього залізного часу Поселення Олишківці I (охоронний номер 1338).

Водно-болотний масив у межах заплави р. Гнізни між селами Олишківцями та Витківцями оголошений ботанічною пам'яткою природи «Олишковецька ділянка».

Соціальна сфера У 1911 році в селі проживало 586 осіб, функціонували цегельня, фабрика черепиці, фільварок і корчма.

У травні 1949 року в селі створили колгосп. У серпні 1954 року сільські ради Витківців і Олишківців об'єднали в Олишківецьку сільську раду.

Діють загальноосвітня школа 1 ступенів, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад; земельні паї орендують ПАП «Добрий самарянин», ПМП «Імпульс», ТОВ «Сонячне» і ТОВ «Олишківецьке»Чи є правда на селі // Вільне життя плюс. — 2012. — № 62 (17 серп.)..

Відомі люди Народилися Світлана Боднар (нар. 1980) — українська журналістка, редакторка, громадсько-політична діячкаБоднар Світлана Миколаївна // Збаразька районна рада..

Примітки

Джерела

Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53

Посилання