Бутурлін Василь Васильович (рік народження невідомий — 31 грудня 1655, Київ, за іншими відомостями Москва) — військовий діяч, дипломат Московського царства, походив з давнього боярського роду Бутурліних.
Життєпис Служив при Московському дворі стольником, а згодом окольничим (з 1640 року). Під час одруження царя Московського Олексія Михайловича з Марією Милославською у 1648 році він був уповнаваженим рангом "свадебного розряда" (весільного розрахунку). У 1650 - 1651 Бутурлін служив суддею у Розбійному приказі, а у 1652 - 1654 проходив службу у Приказі Великого Палацу (Двірця). У 1652 році він був возведений у боярську гідність і отримав звання дворецького.
Переяславська угода У січні 1654 року очолив московське посольство в Україні, яке від імені московського царя Олексія Михайловича уклало з українським козацтвом, очолюваним Богданом Хмельницьким, угоду про спільні дії проти Польщі. Зумів наполягти на тому, щоб угода скріплювалася церковною присягою лише з боку козаків, що легітимізувало майбутні порушення угоди московським двором. За виконану місію був нагороджений царем почесним званням і пожиттєвим правом на отримання певної частини прибутку з акцизних зборів.
Головнокомандувач московських військ в Україні 21 березня 1655 року Бутурлін був призначений головнокомандувачем московських військ в Україні. Він замінив на цьому посту . Останній займав цей пост з після Земського собору 1653 року. Бутурлін керував військами у переможній битві з поляками при Городку 18 вересня 1655 року. Деякі російські джерела вказують на населений пункт Слонигородка під Гродно і на те, що нібито коронний гетьман Миколай Потоцький здався Бутурліну у полон. Під час військової кампанії він брав участь у облозі Кам'янця і Львова, також в захоплені наступних населених пунктів: Бар, Зіньків, Чортків, Гусятин, та інших. Втім, Хмельницький і Бутурлін не змогли розвинути цей ранній успіх. Облога Львова закінчилась невдачею — місто взяти не вдалося. Через два тижні під Озерною та Тернополем Хмельницький і Бутурлін уклали угоду з кримським ханом, союзником Яна Казимира про припинення військових дій. Після цього козацько-московські війська повернулися на Наддніпрянщину.
Смерть Бутурліна Обставини смерті Бутурліна не є достовірно встановлені. Сучасник подій Павло Алеппський, який саме мандрував Україною, у своїх подорожніх нотатках написав, що боярин отруївся у Києві по дорозі до Москви, аби уникнути покарання царя. Інші джерела стверджують, що він помер від ран, отриманих під час битви під Озерною.
За свідченням історика Михайла Грушевського, Олексій Михайлович закидав Бутурліну «три зради»: отримання хабарів від обложених міст і замків, пограбування зайнятих міст з наступним їх залишенням і договір із кримським ханомГрушевський М. Історія України-Руси. Т. 9. Кн. 2. — К., 1997. — С. 1131..
Вшанування пам'яті Радянська влада з нагоди святкування 300-річчя Переяславської ради у 1954 іменем царського полководця Василя Бутурліна назвала вулицю у Львові. У 1991 вулицю перейменували на пошану родини гуцульських різьбярів Шкрібляків.
Примітки
Література В. І. Сергійчук. Бутурлін Василь // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Коваленко Сергій. Іван Богун — український Дон Кіхот. — К.: Стікс, 2011.
Посилання В. М. Горобець. Бутурлін Василь Васильович // Ігор Мельник. Облога Львова 1655 року // Zbruch, 08.11.2015