У цій статті перераховані правителі державних утворень на території Саксонії: герцоги Саксонії, курфюрсти Саксонії і королі Саксонії, а також правителі Саксен-Віттенберзького та Саксен-Лауенбурзького герцогств і веттинських саксонських герцогств.
Герцоги Саксонії Початкове Саксонське герцогство розташовувалося на території, зайнятій племенами саксів в північно-західній частині сучасної Німеччини. До його складу входили сучасна федеральна земля Нижня Саксонія, Вестфалія, а також західна частина землі Саксонія-Ангальт. Племінні вожді саксів Хадугатон (пом. після 531) Бертоальд (пом. після 626) Теодоріх (пом. після 743/744) Відукінд (бл. 755-810) Аббіон (пои. бл. 811) В 804 році Саксонія була остаточно підпорядкована Карлом Великим і увійшла до складу його імперії. Маркграфи Саксонії (Гаттоніди) 838—840: Банцлейб (помер після 840), граф Мену 832, граф і маркграф Саксонії 838-840 Людольфинги Бл. 850—864/866: Людольф (бл. 805-864/866), герцог у Східній Саксонії з приблизно 850 864/866—880: Бруно (пом. 880), герцог Саксонії з 864/866, син попереднього 880—912: Оттон I Ясновельможний (пом. 912), герцог Саксонії з 880, граф Тюрингії з 908, брат попереднього 912—936: Генріх I Птахолов (бл. 876-936), герцог Саксонії з 912, король Східно-Франкського королівства з 919, син попереднього 936—961: Оттон II Великий (912-973), король Східно-Франкського королівства (Оттон I) з 936, 1-й імператор Священної Римської імперії (Оттон I) з 962, герцог Саксонії 936-961, син попереднього У 953 році Оттон призначив своїм намісником у Саксонії маркграфа Германа Біллунга, який поступово посилив свою владу. Його часто називають герцогом Саксонії, однак у прижиттєвих документах він ніколи герцогом не називається. Герцогом названий його син, Бернхард I. Біллунги 961—973: Герман (бл. 905/910 — 973), маркграф Біллунзької марки з 936 року, граф в Ветігау в 940, в Барденгау, Марштенгау і Тілітігау в 955, намісник короля в Саксонії з 953, герцог Саксонії з 961 973—1011: Бернхард I (пом. 1011), герцог Саксонії з 973, син попереднього 1011—1059: Бернхард II (після 990-1059), герцог Саксонії з 1011, син попереднього 1059—1072: Ордульф (бл. 1020-1072), герцог Саксонії з 1059, син попереднього 1072—1106: Магнус (бл. 1045-1106), герцог Саксонії з 1072, син попереднього Після смерті герцога Магнуса, який залишив тільки дочок, імператор Генріх V передав титул герцога Саксонії графу Супплінбургу, обійшовши чоловіків двох дочок Магнуса. Супплінбургська династія 1106—1137: Лотар (1075-1137), німецький король з 1125, імператор Священної Римської імперії (Лотар II) з 1133, герцог Саксонії з 1106, граф Суплінбурга Після смерті імператора Лотаря його вдова передала Саксонію своєму зятеві — герцогу Баварії Генріху Гордому. Однак у 1138 році обраний королем Конрад III передав Саксонію маркграфу Альбрехту Ведмедю, однак утримати її Альбрехт не зміг. В 1142 році Саксонія була передана Генріха Леву, сину Генріха Гордого. Вельфи 1137—1139: Генріх II Гордий (бл. 1108-1139), герцог Баварії (Генріх X) з 1126, герцог Саксонії з 1137, маркграф Тоскани з 1137, онук Магнуса, герцога Саксонії, і зять імператора Лотаря II Асканії 1138—1142: Альбрехт Ведмідь (ок. 1100-1170), граф Балленштадта з 1123, маркграф Лужицької марки 1123-1131, граф Веймар-Орламюнде з приблизно 1134, маркграф Північної марки 1134-1157, маркграф Бранденбурга з 1137, герцог Саксонії 1138-1142 Вельфи 1142—1180: Генріх III Лев (1129-1195), герцог Саксонії 1142-1180, герцог Баварії (Генріх XII) 1156-1180, син Генріха Гордого У 1180 році імператор Фрідріх I Барбаросса після придушення повстань Генріха Лева розділив Саксонію на декілька князівств. Назва «герцогство Саксонія» отримали невеликі володіння за правому березі Нижньої і Середньої Ельби, що дісталася Бернхарду, графу Ангальту, одному з синів Альбрехта Ведмедя.
Асканійські герцоги Саксонії Асканії 1180—1212: Бернхард III (I) (1140-1212), граф Ангальту з 1170, герцог Саксонії з 1180 1212—1260: Альбрехт I (пом. 1260), герцог Саксонії з 1212, син попереднього 1260—1282: Йоганн I (1246-1286), герцог Саксонії 1260-1282 (спільно з братом Альбрехтом II), син попереднього 1260—1296: Альбрехт II (ок. 1250 — 1298), герцог Саксонії 1260-1296 (до 1282 спільно з братом Йоганом I, з 1282 спільно з племінниками, Альбрехтом III, Еріком I та Йоганом III), граф фон Гоммерн з 1290, граф фон Гоммерн з 1295, герцог Саксен-Віттенбергу з 1296, брат попереднього 1282—1296: Йоганн II (пом. 1322), герцог Саксонії 1282-1296 (спільно з братами і дядьком Альбрехтом II), герцог Саксен-Лауенбургзький 1296-1303 (спільно з братами), герцог Саксен-Лауенбургзький з 1303, герцог Бергедорфа 1303-1321, герцог Рацебургу з 1308, син Йоганна I 1282—1296: Альбрехт III (пом. 1308), герцог Саксонії 1282-1296 (спільно з братами і дядьком Альбрехтом II), герцог Саксен-Лауенбургзький з 1296 (спільно з братами), син Йоганна I 1282—1296: Еріх I (пом. 1359), герцог Саксонії 1282-1296 (спільно з братами і дядьком Альбрехт II), герцог Саксен-Лауенбургу 1296-1303 (спільно з братами), син Йоганна I В результаті декількох розділів (1269, 1272 і 1282 років) і остаточного розділу в 1296 Саксонія була розділена на 2 герцогства: Саксен-Віттенберг і Саксен-Лауенбург. Їх правителі до 1356 року змагалися за титул курфюрста Саксонії, коли він по Золотій буллі імператора Карла IV не був затверджений за герцогами Саксен-Віттенберг.
Герцоги Саксен-Лауенбурзькі
Асканії, Саксен-Лауенбурзька лінія 1296—1303: Йоганн II (пом. 1322), герцог Саксонії 1282-1296 (спільно з братами і дядьком Альбрехтом II), герцог Саксен-Лауенбургу 1296-1303 (спільно з братами), герцог Саксен-Мельну 1303-1321, герцог Саксен-Бергердорф-Мельну з 1321, син Йоганна I 1296—1303: Альбрехт III (пом. 1308), герцог Саксонії 1282-1296 (спільно з братами і дядьком Альбрехтом II), герцог Саксен-Лауенбургу 1296-1303 (спільно з братами), герцог Саксен-Рацебургу з 1303, син Йоганна I 1296—1330: Еріх I (пом. 1359), герцог Саксонії 1282-1296 (спільно з братами і дядьком Альбрехт II), герцог Саксен-Лауенбургу 1296-1303 (спільно з братами), герцог Саксен-Лауенбургу 1303-1321, герцог Бергедорфу 1303-1321, герцог Рацебургу 1308-1321, герцог Саксен-Лауенбург-Рацебургу 1321-1338, син Йоганна I
Герцоги Саксен-Бергердорф-Мельну Асканії, лінія Саксен-Бергердорф-Мельн 1303—1322: Йоганн II (пом. 1322), герцог Саксонії 1282-1296 (спільно з братами і дядьком Альбрехтом II), герцог Саксен-Лауенбургу 1296-1303 (спільно з братами), герцог Саксен-Мельну 1303-1321, герцог Саксен-Бергердорф-Мельну з 1321, син Йоганна I 1322—1344: Альбрехт IV (1315-1344), герцог Саксен-Бергердорф-Мельну з 1322, син попереднього 1344—1354/1356: Йоганн III (пом. 1354/1356), герцог Саксен-Бергердорф-Мельну з 1344, син попереднього 1354/1356—1367: Альбрехт V (пом. 1367), герцог Саксен-Бергердорф-Мельну з 1354/1356, брат попереднього 1367—1401: Еріх III (розум. 1367), канонік, герцог Саксен-Бергердорф-Мельну з 1367, брат попереднього Після смерті бездітного Еріха III його володіння перейшли до герцогів Саксен-Лауенбург-Рацебургу.
Герцоги Саксен-Лауенбург-Рацебурзькі Асканії, лінія Саксен-Лауенбург-Рацебургу 1303—1338: Еріх I (пом. 1359), герцог Саксонії 1282-1296 (спільно з братами і дядьком Альбрехтом II), герцог Саксен-Лауенбургу 1296-1303 (спільно з братами), герцог Саксен-Лауенбургу 1303-1321, герцог Бергедорфу 1303-1321, герцог Рацебургу 1308-1321, герцог Саксен-Лауенбург-Рацебургу 1321-1338, син Йоганна I 1338—1368: Еріх II (пом. 1368), герцог Саксен-Лауенбург-Рацебургу з 1338, син попереднього 1368—1411: Еріх IV (1354-1411), герцог Саксен-Лауенбург-Рацебургу з 1368, герцог Саксен-Бергердорф-Мельну з 1401, син попереднього Герцоги Саксен-Лауенбурзькі Асканії, лінія Саксен-Лауенбург-Рацебург 1411—1435: Еріх V (1354—1411), герцог Саксен-Лауенбургу с 1411 (до 1414 спільно з братом Йоганном IV, з 1426 спільно з братом Бернхардом II), син Еріха IV 1411—1414: Йоганн IV (ум. 1414), герцог Саксен-Лауенбургу з 1411 (спільно з братом Еріхом V), син Еріха IV 1426—1463: Бернхард II (1354—1411), герцог Саксен-Лауенбургу с 1426 (до 1435 спільно з братом Еріхом V), син Еріха IV 1463—1507: Йоганн V (1439—1507), герцог Саксен-Лауенбургу с 1463, син попереднього 1507—1543: Магнус I (1488—1543), герцог Саксен-Лауенбургу с 1507, син попереднього 1543—1571: Франц I (1510—1581), герцог Саксен-Лауенбургу 1543—1571, 1573—1581, син попереднього 1571—1573: Магнус II (1443—16033), герцог Саксен-Лауенбургу 1571—1573, син попереднього 1573—1581: Франц I (повторно) 1585—1619: Франц II (1547—1619), регент герцогства Саксен-Лауенбург 1578—1581, адміністратор герцогства Саксен-Лауенбург 1581—1585, герцог Саксен-Лауенбургу с 1585, син попереднього 1619—1656: Август (1577—1656), герцог Саксен-Лауенбургу с 1619, син попереднього 1656—1665: Юлій Генріх (1586—1665), герцог Саксен-Лауенбургу с 1656, брат попереднього 1665—1666: Франц Ердман (1629—1666), герцог Саксен-Лауенбургу с 1665, син попереднього 1666—1689: Юлій Франц (1641—1689), герцог Саксен-Лауенбургу с 1666, брат попереднього Після смерті в 1689 році герцога Юлія Франца, який не залишив синів, його дві що залишилися до того часу в живих (із трьох) дочки — Анна Марія Франциска і Сибілла Августа — почали боротися між собою за спадщину. Цим скористався герцог Георг Вільгельм із сусіднього Брауншвейг-Люнебурга до якого входить князівство Люнебург-Целле, який окупував Саксен-Лауенбург, перешкодивши сходження на трон законної спадкоємиці Анни Марії Франциски. У 1693 році його права були визнані королем Данії, а в 1728 році імператор Карл VI визнав права на Саксен-Лауенбург за Георгом II, королем Великої Британії і курфюрстом Ганновера. Вельфи, гілка Брауншвейг-Люнебург-Целле 1689—1705: Георг Вільгельм (1624-1705), герцог Брауншвейг-Калленбергу з 1648, герцог Брауншвейг-Люнебург-Целле з 1665, герцог Саксен-Лауенбургу (де-факто) з 1689 Вельфи, Ганноверська гілка 1705—1727: Георг Людвіг I (1660-1727), курфюрст Ганновера з 1698, герцог Саксен-Лауенбургу (де-факто) з 1705, король Великої Британії з 1714, зять попереднього 1727—1760: Георг II Август (1683-1760), король Великої Британії і курфюрст Ганновера з 1727, герцог Саксен-Лауенбургу з 1727 (де-юре з 1728), син попереднього 1760—1805: Георг III (1738-1820), король Великої Британії і курфюрст Ганновера з 1760, герцог Саксен-Лауенбургу 1760-1814, онук попереднього У 1803-1805 року Саксен-Лауенбург був окупований Францією і до 1815 року герцогство фактично було скасовано, а за його територію сперечалися Франція і Пруссія. Після розгрому Франції в 1815 році Віденський конгрес відновив герцогство Саксен-Лауенбург, яке стало членом Німецького союзу і в результаті серії обмінів увійшло на правах особистої унії до складу Данії. Ольденбурзька династія, Датська лінія 1815—1839: Фрідріх I (1768-1839), король Данії (Фредерік VI) з 1808, король Норвегії 1808-1814, герцог Шлезвігу і Гольштейну з 1808, герцог Саксен-Люнебургу з 1815 1839—1848: Крістіан I (1786-1848), король Данії (Крістіан VIII) з 1839, король Норвегії 1814, герцог Шлезвігу, Гольштейну і Саксен-Люнебургу з 1839, син попереднього 1848—1863: Фрідріх II (1808-1863), король Данії (Фредерік VII) з 1848 герцог Шлезвігу, Гольштейну і Саксен-Люнебургу з 1848, син попереднього Ольденбурзька династія, Глюксбургська лінія 1863—1864: Крістіан II (1786-1848), король Данії (Крістіан IX) з 1863, герцог Саксен-Лауенбургу 1863-1864 У 1864 році Саксен-Лауенбург окупований Пруссією в ході датсько-прусської війни. У 1865 році герцогом Саксен-Лауенбургу на правах особистої унії став король Пруссії. Гогенцоллерни 1865—1876: Вільгельм I (1797-1888), король Пруссії з 1861, герцог Саксен-Лауенбургу 1865-1876, імператор Німеччини з 1871 У 1876 році герцогство Саксен-Лауенбург було розформовано, а його територія увійшла до складу провінції Шлезвіг-Гольштейн в якості району «Герцогство Лауенбург».
Герцоги Саксен-Віттенберзькі Асканії, Саксен-Віттенбергська гілка