Геологія Латвії визначається її розташуванням у межах Східноєвропейської платформи, яка є однією з найстабільніших тектонічних структур Європи. Територія країни характеризується відсутністю молодих гірських систем і переважанням рівнинного рельєфу, сформованого внаслідок тривалих геологічних процесів та багаторазових льодовикових епох.
Геологічна будова
Геологічний фундамент Латвії складається з кристалічних порід докембрійського віку, які залягають на значній глибині та перекриті потужною товщею осадових порід палеозойського, мезозойського та кайнозойського віку. Найбільше поширення мають відклади девонського періоду, що формують основу більшості геологічних структур і містять важливі корисні копалини, зокрема вапняки, доломіти, гіпс та піски. Сучасний вигляд поверхні Латвії значною мірою зумовлений діяльністю четвертинних льодовиків, які сформували характерний моренний рельєф, численні озера, болота та річкові долини. Ці процеси суттєво вплинули на ґрунтовий покрив, гідрографічну мережу та природні умови країни.
Латвія знаходиться на північному заході Східно-Європейської платформи, в межах якої виділяється Балтійська синекліза (Західна Латвія), Латвійська сідловина (Східна Латвія) і схил Балтійського щита (Північна Латвія). Глибина залягання фундаменту 400-600 м (схил Балтійського щита), 1800 м (Балтійська синекліза). Фундамент складений архейськими кристалічними сланцями (вияви магнетиту), гнейсами, кварцитами, амфіболітами, гранітами і анортозитами. Осадовий чохол складається з протерозойських, палеозойських, а в межах Балтійської синеклізи і мезозойських теригенних і глинисто-карбонатних товщ. Кембрійська теригенна формація потужністю від 40-70 м (в центрі Латвії) до 230 м (на південному заході) перекривається глинисто-карбонатними силур-ордовикськими відкладами потужністю від 0-70 до 380-400 м. Теригенні девонські формації представлені відкладами потужністю 200-250 м, з якими пов'язані родовища глин і кварцових пісків.
Верхньодевонсько-кам'яновугільна формація (потужність до 500 м) перекрита четвертинним покривом і включає родовища доломіту, гіпсу і глин. Пермські карбонатні відклади (потужність до 30 м) залягають в осьовій частині Балтійської синеклізи і оголені на південному заході. З ними пов'язані великі родовища вапняків. На південному заході Латвії розвинені також тріасові і юрські піщано-глинисті утворення. Четвертинні відклади представлені льодовиковими валунними глинами, водно-льодовиковими пісками, піщано-гравійними відкладами і глинами, які утворюють великі поклади нерудних будівельних матеріалів. У голоцені відбувалося інтенсивне торфоутворення і прісноводне накопичення карбонатів. Максимальні потужності четвертинних відкладів — до 310 м.
Див. також
Гідрогеологія Латвії Історія освоєння мінеральних ресурсів Латвії Гірнича промисловість Латвії Корисні копалини Латвії Економіка Латвії
Література
Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8 Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с. Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0
Гожик П. Ф. Регіональна геологія з основами палеогеографії. — К. : Логос, 2003. — 288 с. Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. </div>
Посилання Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017