Гідрогеологія Латвії — розділ гідрогеології, що вивчає умови формування, поширення, рух і хімічний склад підземних вод на території Латвії, а також їхній зв’язок із геологічною будовою, кліматом і поверхневими водами.
Гідрогеологічні умови Латвії зумовлені її розташуванням у межах Східноєвропейської платформи та рівнинним рельєфом. У геологічній будові країни переважають осадові породи палеозойського, мезозойського та кайнозойського віку, перекриті потужною товщею четвертинних відкладів, що відіграють ключову роль у формуванні підземних вод.
Територія Латвії є частиною Прибалтійського артезіанського басейну, в межах якого виділяються Латвійський (на сході) і Балтійський (у центрі та на заході) артезіанські басейни другого порядку.
Основний водоносний комплекс — верхньо-середньодевонський, представлений чергуванням пісковиків, алевролітів і глин, потужністю від 1 до 329 м, поширений по всій території країни та залягає на глибинах 2–800 м. Напір вод сягає 816 м, дебіти свердловин становлять 1–20 л/с. Води переважно прісні, гідрокарбонатні кальцієво-магнієві, гідрокарбонатно-сульфатно-кальцієві та змішаного складу з мінералізацією 0,3–0,9 г/л.
Четвертинний водоносний комплекс потужністю 0,5–312 м розвинений повсюдно. Переважають ґрунтові води. Рівні води залягають на глибинах 0,1–40 м, дебіти свердловин становлять 0,1–1,0 л/с. Води прісні, гідрокарбонатного кальцієво-магнієвого складу з мінералізацією 0,2–1 г/л. Ресурси підземних вод зони активного водообміну становлять близько 13 млн м³/добу, з яких використовується близько 10 %.
Мінеральні води Латвії приурочені до саласпілського горизонту верхнього девону (сульфідні), середньо-нижньодевонського (хлоридні кальцієво-натрієві) та ордовик-кембрійського водоносних комплексів. Родовища сірководневих вод Кемері площею близько 200 км² розташовані на західному узбережжі Ризької затоки Балтійського моря; запаси цих вод з вмістом H2S 10–72 мг/л становлять 1025 м³/добу (категорія А).
Хлоридні кальцієво-натрієві води з мінералізацією 5–7 г/л поширені в районі Юрмали, де їхні запаси категорії А сягають 1228 м³/добу, а дебіти самовиливних свердловин — 16–20 л/с. У районі Лієпаї та на південь від неї поширені бромні розсоли з мінералізацією до 122 г/л. На південному заході Латвії ордовик-кембрійський водоносний комплекс містить термальні розсоли з температурою 37–65 °C і промисловими концентраціями брому.
Див. також Геологія Латвії
Джерела