Яросла́вичі — село в Україні, у Зборівській міській територіальній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Стрипа, на заході району. До 2016 року — адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковане с. Монилівка.

Село має 8 вулиць, а саме: «Центральна», «Кут», «Зелена», «Бічна», «Горбовиця», «Заріка», «Сонячна».

Історія Перша писемна згадка — 1442 року. Перекази свідчать, що село взяло назву від княжих нащадків Ярославичів. Документ 1469 року вказує на збір мита в селі Ярославичі Яном Словінкою — польським «паном» з Поморян. 1598 року Ярославичі серед сіл «Золочівського ключа» маєтностей перейшли з рук панів Черенковських у власність Марка Собєського — діда короля Яна III.

У 1766 році село мало церкву збудовану з дерева. Після скасування панщини в Австрійській імперії в селі 1861 року за кошти громадян збудовано «фігуру», яку освятив о. Андрій Гуніковський. У 1880 році було проведено перепис села. Тут мешкало 710 жителів: 651 жили в громаді, а 59 — у панському дворі. У 1866 році була заснована статутова школа, яку відвідували 59 дітей. Мовою викладання була українська, а першим вчителем — поляк, на прізвище Маліч.

У 1893 році в Ярославичах спалахнула епідемія холери, що забрала майже третину мешканців. Епідемія виникла в Бродах і розійшлася майже по всій Галичині. У 1909 році місцева парафія нараховувала 690 греко-католиків, 16 римо-католиків і 35 юдеїв, а завідував нею о. Іоан Олексевич. У школі навчалося 120 дітей.

У Ярославичах під час Першої світової війни відбувся бій кінноти австрійського Золочівського полку уланів і російської 12-ї дивізії, втрати — 969 (Австрія) та 164 (Росія). На території села діяли «Просвіта» та інші товариства, кооперативи.

30 червня 1941 року село відзначилося масовими зібраннями з нагоди Акту проголошення Української Держави у Львові.

У 1946 році в селі створено колгосп «Зоря Перемоги». Першим головою був Лука Антонів.

У селі 1968 року споруджено пам'ятник воїнам, що загинули у Другій світовій війні, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Наприкінці 1980-х тут створено сільський хор під керівництвом Мирослава Довганя, який відкривав усі символічні могили на Зборівщині.

У 1987 році створено колгосп «Відродження». Господарство спеціалізувалося на вирощенні зернових культур та цукрового буряка. Тут утримували 750 голів худоби, 200 голів овець і 100 свиней.

Протягом 1990-х село газифіковано і проведено водогін.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Зборівської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зборівського району, село увійшло до складу Тернопільського району.

Населення Станом на 2014 рік населення Ярославичів становило 191 особу.

Мова Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Частка Українська 245 99,59 % Інші мовиМови, що були рідними для менш як 1 % місцевого населення:Інша мова — 1 (0,41 %). 1 0,41 % Разом 246 100,00 %

Політика

Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610486, розташована у приміщенні сільської ради.

Результати зареєстровано 156 виборців, явка 64,10 %, найбільше голосів віддано за «Голос» — 19,00 %, за «Європейську Солідарність» — 16,00 %, за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» і Аграрну партію України — по 14,00 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 55,21 %, за Тараса Юрика (Європейська Солідарність) — 13,54 %, за Володимира Мисика (Всеукраїнське об'єднання «Свобода») — 8,33 %.

Соціальна сфера Працюють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Релігія церква Пресвятої Трійці (УГКЦ)

Пам'ятки

, які загинули в роки Другої світової війни;

Відомі люди Володимир Рак — банкір, який певний час очолював Асоціацію українських банків у США. У 1944 році пішов добровольцем в УПА й опинився у США. Володимир Іванович Костюк — кандидат технічних наук, директор Зборівського технічного коледжу ім Пулюя. Зіновій Васильович Мельник — кандидат наук, проживає в м. Київ. Володимир Іванович Цуп — кандидат сільськогосподарських наук, проживає в Тернополі. Михайло Миколайович Версюк — священник, проживає в Зборові. Омелян Михайлович Драпінський — священник, проживає в Тернополі. Володимир Семенович Копець  — письменник («Моя пісня — молитва»). Костюк Богдан Іванович — письменник, народився в селі Ярославичі в сім'ї селянина. Через політичні погляди весь час перебував під наглядом КДБ. Автор численних літературних та педагогічних статей, кінорецензій, багатьох новел та оповідань які друкуються в районних обласних газетах, альманахах і журналах. Член літературної спілки «Поділля». «Біль пам'яті» — перша прозова книжка присвячена патріотам України — повстанцям УПА.

Галерея

Примітки

Джерела