Ор Атіка (; 12 липня 1970, Ештуріл, Португалія) — французька акторка, сценаристка та кінорежисерка.
Біографія Ор Атіка народилася 12 липня 1970 року в місті Ештуріл, Португалія, і виросла в Парижі. Донька кінооператора Мішеля Фурньє і акторки марокканського походження Оде Атіки Біттон.
Закінчивши школу, деякий час вивчала юриспруденцію, потім навчалася в університеті історії мистецтв «Еколь дю Лувр» і перепробувала масу різних занять.
Ор Атіка підтримує стосунки з музикантом і ді-джеєм Філіппом Здаром. У 2002 році народила доньку Анжеліку.
Діяльяість У 9 років Атіка з'явилася в епізоді фільму Жанни Моро «Дівчина-підлітка» (). Проте вона не замислювалася про кар'єру акторки: в дитинстві мріяла стати аукціоністкою або журналісткою.
У 1992 році Ор Атіка отримала невелику роль у фільмі Віржині Тевне «Сему досить» («Same Suffit»), після того, як випадково була помічена агентом з підбору акторів й була запрошена на кастинг. Продовжуючи ходити на кастинги, Атіка записалася на акторські курси Бланш Салан, а також почала відвідувати заняття в акторській школі «Курси Флоран».
У 1997 році Ор Атіка здобула популярність роллю Каріни в комедії Тома Жило «Рецепт від бідності». Комедія про патологічного брехуна мала чималий успіх, і в 2001 році відбулася прем'єра сиквела — «Це правда, якщо я брешу». Також у 1997 році Атіка виконала головну роль у фільмі Еріка Рошана «Хай живе республіка!», а в 1998 знялася в комедії «Красуні» Аріеля Зейтуна.
У 2000 році Атіка, яка до цього грала переважно комедійні ролі, розкрила нові грані свого таланту в драмі «Помилка Вольтера» — дебютному фільмі Абделатіфа Кешиша. Потім вона виконала низку яскравих ролей в авторських фільмах, таких, як «І моє серце завмерло» Жака Одіара (2005) та «Заповіт» (2004) Хассана Легзулі, зйомки якого проходили в Марокко — країні предків Ор Атіки.
У 2000-і роки акторка була затребувана і в комерційному кіно. Вона взяла участь в екшн-трилері «Інкасатор» (2004), романтичній комедії «Який ти прекрасний!» (2006), дія якої розгортається в одній з єврейських громад Парижа, а також утілила арабську принцесу Аль-Тарук у пародійному шпигунському бойовику «Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо» (2006). У 2007 році Ор Атіка знялася в комедії Марка Фетуссі «Життя артиста» разом з Сандрін Кіберлен і Дені Подалідесом, у 2008-му зіграла головну роль у стрічці Катрін Кастель «48 годин на добу».
У 2003 году Ор Атіка дебютуваля як режисерка, знявши іронічну короткометражку під назвою «Для чого треба голосувати за екологію», яка завоювала премію Міжнародного кінофестивалю режисерок у Кретеї, а в 2007-му — стрічку «Про кохання».
Серед робіт Ор Атіки 2000-х — ролі в драмі «Версаль» (2008), в якій також взяв участь Гійом Депардьє, і в мелодрамі «Мадемуазель Шамбон» (2009), за роль Анни-Марії в якому акторка була номінована на французьку національну кінопремію «Сезар» у категорії «Найкраща акторка другого плану».
У 2010 році Ор Атіка знялася в соціальній комедії Марка Фетуссі «Копакабана», де її партнерками по знімальному майданчику були Ізабель Юппер і Лоліта Шамма.
Фільмографія
Визнання у 2015 році Ор Атіка була нагороджена французьким Орденом Мистецтв та літератури (кавалер).
Нагороди та номінації Ор АтікиРікКатегоріяФільмРезультат Найкращий франкомовний короткометражний фільмДля чого треба голосувати за екологію Найкраща акторка другого плануМадемуазель Шамбон
Примітки
Посилання