Маудуді (*д/н — 1048/1049) — володар Газневідського султанату в 1041—1048/1049 роках. Повне ім'я Шихаб ад-Дін ва і Кутб-аль-мілла аль-Даула Абу'л-Фатх Маудуді ібн Масуд.

Життєпис Походив з династії Газневідів. Старший син султана Масуда I. Про дату народження нічого невідомо. У 1038 році оголошено спадкоємцем трону. У 1038—1040 роках брав участь у походах проти Сельджуків та Караханідів. Брав участь у битві при Дандакані 1040 року, де газневідське військо зазнало тяжкої поразки від армії сельджуків. Зміг врятуватися разом з батьком. Призначений валі (намісником) Балху. На цій посаді організував опір подальшому просуванню сельджукидського війська. В цей час Масуда I було повалено вояками, замість нього султаном став стрийко Маудуді — Мухаммад I.

Маудуді разом з загонами рушив проти нового султанату, якому завдав поразки у квітні 1041 року в області Нанграхар (неподалік від сучасного Джелалабаду). За наказом Маудуді стрийка та його родину страчено. Після цього той став новим султаном Газні. Проте ця боротьба відволікла війська з півночі держави. Цим скористалися сельджукиди на чолі з Чагрі-беком, що захопив Балх. Водночас про незалежність оголосив брат Маудуді — Мадждуд, що став султаном в Лахорі, захопивши індійську частину Газневідської держави.

Новий володар основні зусилля зосередив на боротьбі проти Сельджуків. У 1042 році він зміг відвоювати Балх і Герат. Проте в цей час в Сістані почалося повстання на чолі з династією Насридів. Останнім на допомогу прибув муса Ябгу з роду Сельджукидів. Втім у 1043 році газневідському війську на чолі з Абу-Саїдом Тогрулом вдалося повернути під владу Газні цю область. Також військові дії самого султана змусили Ібрагіма ібн Насра, володаря Караханідів, визнати свою зверхність.

Наприкінці 1043 року знову почалися бойові дії в Тохарістані із вторгнення сюди Алп-Арслана, небожа сельджуцького султана Тогрула I. Зрештою протягом 1044 року війська Газні зазнали поразки та змушені були залишили області Герату і Балху, а незабаром Сістан відколовся від султанату, визнавши зверхність Сельджукидів.

У 1045 році після смерті брата Мадждуда вдерся до Пенджабу, де біля Лахору завдав поразки індуським раджам Канґри, Гансі та Тханесару, що спробували відвоювати свої землі у мусульман. Після цього султан Маудуді придушив повстання ісмаїлітів, які намагалися створити в Лахорі власну державу. У 1046 році завдав поразки Гурідам, що спробували здобути самостійність. У 1047 році було придушено повстання в долині Кусдар, а 1048 році знову підкорено державу Баміан.

Відновивши єдність держави, Маудуді продовжував політику щодо повернення під владу Хорасану і Тохарістану. Помер у грудні 1048 року або у січні 1049 року під час нового походу він помер. Новим султаном став його син Масуд II.

Джерела Bosworth, C. E. (1968). «The Political and Dynastic History of the Iranian World (A.D. 1000—1217)». In Frye, R. N. The Cambridge History of Iran, Volume 5: The Saljuq and Mongol periods. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 1–202. ISBN 0-521-06936-X. Bosworth, C. E (1995). The Later Ghaznavids: Splendour and Decay: The Dynasty in Afghanistan and Northern India 1040—1186. Retrieved 9 May 2014. MAWDUD B. MASʿUD