Микола Миколайович Ляшќо (справжнє прізвище — Лященко; 1884—1953) — російський радянський прозаїк українського походження, член ВКП(б) з 1928 року.
Народження та початок трудового життя Народився 7 (19 листопада) 1884 року в Лебедині (тепер Сумська область). Батько був солдатом, мати — селянкою. В 11 років почав трудове життя у Харкові хлопчиком у кав'ярні та учнем на кондитерській фабриці. У 1899 році став учнем токаря, працював на заводах Харкова, Миколаєва, Севастополя, Ростова-на-Дону. З 1901 року брав участь у робітничому русі.
У 1903 році його було вислано в Олонецьку губернію як соціал-демократа. У 1908—1911 роках відбував заслання у Вологодській губернії, а в 1914 році він засуджений до року ув'язнення у фортеці за видання журналу «Вогні».
Літературна діяльність Перші літературні публікації відносяться до 1905 року. У 1918—1919 роках був пов'язаний з Пролеткультом, а в 1920 році він увійшов до групи «Кузня», де вважався самим обдарованим прозаїком. Найбільшу популярність мала його повість «Доменна піч» на тему відновлення промисловості після Громадянської війни.
Смерть М. М. Ляшко помер 26 серпня 1953 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 4).
Нагороди орден Трудового Червоного Прапора (25.11.1944) орден «Знак Пошани» (31.01.1939) медалі
Літературні твори Леснушка (сказка). 1914—1923 Рассказы. В 2-х кн., 1922-23 Железная тишина, 1922 Крепнущие крылья, 1922 Марьина родина. 1926 С отарой, 1927 Сказки, 1930 Сладкая каторга, 1934—1936 (автобіографічний роман) Камень у моря, 1939 Микола з Лебедина, 1951 (автобіографічна повість про дитинство)
Видання Зібрання творів. В 6-ти тт., 1926—1927 Твори. В 3-х тт., 1955
Посилання
Ляшко Николай Николаевич М.: «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
Ляшко Микола Миколайович // Коротка літературна енциклопедія / Гл. ред. А. А. Сурков. — М: Радянська енциклопедія, 1962—1978.