U-47 — німецький підводний човен типу VII B, який входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 25 лютого 1937 року на верфі Friedrich Krupp Germaniawerft у Кілі. Спущений на воду 29 жовтня 1938 року, 17 грудня 1938 року корабель увійшов у склад ВМС нацистської Німеччини.
U-47 належав до німецьких підводних човнів типу VII B, найчисленнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. З моменту введення ПЧ у стрій його командиром був капітан-лейтенант Гюнтер Прін. За два тижні до початку Другої світової війни підводний човен вийшов у визначений район у Північній Атлантиці для проведення атак на транспортних комунікаціях противника. Із 3 вересня 1939 року, коли на морі розпочався період активних бойових дій, і до останнього походу в лютому — березні 1941 року U-47 здійснив 10 бойових походів в Атлантичний океан, ставши одним із найрезультативніших підводних човнів Крігсмаріне. Підводний човен потопив 30 суден ворога сумарною водотоннажністю 162 769 брутто-регістрових тонн та британський лінійний корабель «Роял Оук» (водотоннажність 29 150 тонн), а також пошкодив ще 8 суден (62 751 тонна).
7 березня 1941 року U-47 зник у Північній Атлантиці південніше Ісландії. Обставини його загибелі до цього часу невідомі.
Дизайн і конструкція
Загальна конструкція U-47 належав до німецьких середніх дизель-електричних підводних човнів типу VII B, які мали півторакорпусну конструкцію корабля. Він мав високі бойові якості: потужне торпедне й артилерійське озброєння, гарну маневровість і мореплавство (в крейсерському положенні до 10 балів, а в позиційному — до 7 балів). Стрільба з торпедних апаратів давала невелику бульбашку завдяки коротким трубам апаратів і продуманій конструкції ніш. Велика висота перископів дозволяла атакувати противника в штиль непоміченим. Занурення здійснювалося з крейсерського положення за 1 хвилину, з позиційного — за 45 секунд .
Корпус Міцний корпус підводного човна мав циліндричну форму діаметром 4,7 м у районі центрального поста й плавно звужувався в напрямку до носа й корми. Товщина металевого листа міцного корпусу в центральній частині й по краях човна відповідно становила 18,5 і 16,0 мм, а в місці з'єднання з палубною рубкою — 22 мм.
Поверх міцного корпусу встановлювався легкий корпус, який утворював простір між корпусами, що вільно затоплювався. Між палубою і верхньою частиною міцного корпусу пролягав трубопровід вентиляційної системи й розміщувалися сховища перших пострілів до 88-мм носової та 20-мм зенітної палубних гармат, невелика рятувальна шлюпка, боєзапас торпед, а також більшість балонів систем стисненого повітря. Відмінною рисою U-47, як і інших підводних човнів серії VII, були бортові булі баластних і зрівняльних цистерн, які приварювалися до міцного корпусу на рівні ватерлінії.
U-47 мав надводну водотоннажність 753 тонни (741) та підводну 857 тонн (843 довгих тонни) відповідноGröner 1991, P. 43–44.. Загальна довжина субмарини була 66,5 м, внутрішній корпус мав довжину 48,8 м, бімс — 6,2 м, висота — 9,5 м, осадка — 4,74 м.
Міцний корпус підводного човна зварювався з восьми секцій, шість із них становили листи металу, зігнуті та зварені у циліндри. Носову та кормову секції зварювали з трьох листів металу. Секції послідовно приварювалися одна до одної, потім до них приварювалася рубка. Позаду рубки конструктивно розміщувався доволі великий отвір, через який у човен завантажувалися прилади та механізми. Найостаннішими в корпус встановлювали дизельні двигуни. Після їхньої установки отвір заварювався сталевим листом .
Відсіки човна Конструктивно субмарина U-47 складалася із шести відсіків. Сферичні перебірки відокремлювали центральний пост від інших сферичними перегородками, що витримували тиск у 10 атмосфер, і пост міг виконувати функцію притулку.
1-й відсік (носовий торпедний)У цьому відсіку U-47 розміщувалися чотири торпедні апарати: по два у вертикальних рядах і запас торпед кількістю шість штук; замість торпед U-47 міг приймати у відсік 20 мін ТМА або 30 мін TMB. Чотири зберігалися під палубним настилом і дві вздовж борту. Для навантаження і заряджання торпед на човні на кожному борту був спеціальний навантажувальний пристрій. Уздовж кожного борту розміщувалося три пари відкидних, двоярусних ліжок.
2-й відсік (носовий житловий)Відсік ділився на дві частини тонкою перебіркою й дверима. Приміщення, розташоване ближче до носа не було великим, тому в ньому розміщувався гальюн і місця відпочинку чотирьох оберфельдфебелів. Далі йшло офіцерське приміщення по два ліжка у два яруси з кожного борту. Біля перебірки центрального поста ліворуч було ліжко капітана, від проходу воно відокремлювалося шторою. По правому борту човна навпроти місця капітана були пости гідроакустика і радиста. Під настилом палуби розміщувалася носова група акумуляторної батареї з 62 елементів, балони повітря високого тиску й артилерійський льох.
3-й відсік (центральний пост)Тут розміщувався зенітний перископ, командирський був вище в бойовій рубці. У відсіку також розміщалися пости керування клапанами, приводи дистанційного керування поземними стернами, бойовий пост штурмана. Найбільші механізми цього відсіку — два насоси й гідравлічний двигун, який піднімав перископи. Уздовж бортів були цистерни з питною водою й гідравлічним маслом, у центрі баластна цистерна. Над центральним постом, у вузькій бойовій рубці містилося бойове місце командира під час торпедної атаки — відкидне крісло (оберталося разом з командирським перископом), ЛРП (лічильно-вирішальний прилад) управління стрільбою торпедами.
4-й відсік (кормовий житловий) Цей відсік U-47 пов'язував камбуз, дизельний і електромоторний відсіки між собою. Так само у відсіку були ліжка для чотирьох унтерофіцерів, другий гальюн, комора із запасами провізії та друга електрична станція. Під настилом палуби розміщувалася друга група акумуляторних батарей, балони повітря високого тиску й паливна цистерна.
5-й відсік (дизельний) Практично весь відсік над палубним настилом займали два величезні дизелі потужністю 1400 к. с. F46 фірми F. Krupp Germaniawerft AG. Також розміщувалися балони зі стисненим повітрям для запуску двигунів і балон з вуглекислотою, для гасіння пожежі. У нижній частині відсіку під дизелями містилися цистерни з маслом.
6-й відсік (кормовий торпедний, електромоторний)Останнім відсіком у міцному корпусі був відсік кормового торпедного апарату й електродвигунів. Кормовий торпедний апарат розміщувався всередині міцного корпусу; крім торпедного апарату, у відсіку розташовувалися два електродвигуни фірм AEG GU 460/8-276 потужністю 375 к. с. кожен зі встановленими над ними головними розподільними щитами. При надводному ході вал кожного електродвигуна з'єднувався з валом дизельного двигуна, за цього електродвигуни працювали в генераторному режимі, забезпечуючи зарядку акумуляторних батарей. Під палубним настилом між електродвигунами зберігалася одна запасна торпеда. Ближче до кормового торпедного апарату розташовувалися два компресори стисненого повітря (зліва по борту — електричний і праворуч по борту — дизельний). Разом вони наповнювали встановлені на підводному човні балони стисненим повітрям загальним обсягом 3,46 м3. Між компресорами й електродвигунами розташовувався дублювальний пост ручного управління вертикальним кермом. Під частиною торпедного апарату, яка перебувала в міцному корпусі, розміщувалася диферентна цистерна, а під компресорами — дві торпедозамісні. У верхній частині корпусу ближче до відсіку дизельних двигунів перебував люк для навантажування торпед.
У кормовій частині легкого корпусу поза межами міцного корпусу містилася кормова баластна цистерна.
Силова установка Головна енергетична установка підводного човна U-47 складалася з двох шестициліндрових чотиритактних дизельних двигунів F46 компанії «Германіаверфт» потужністю 1400 к. с. кожний. Ця силова установка дозволяла човну рухатись у надводному положенні на швидкості до 17,2—17,9 вузла. U-47 мав два гвинти розміром 1,23 м.
Для руху в підводному положенні корабель мав два електричні двигуни фірми AEG GU 460/8-276 потужністю 375 к. с., які дозволяли рухатися зі швидкістю до 8 вузлів. Підводна дальність становила 130 миль на 2-вузловій або 90 миль на 4-вузловій швидкості, і U-47 був спроможний занурюватися на глибину до 230 м. Акумуляторна батарея складалася з 124 елементів типу 27-МАК 800W.
Запас палива зберігався у внутрішніх цистернах місткістю 62,14 тонни, у всіх цистернах — 113,47 тонни мазуту, що забезпечувало дальність ходу до 3850 км на максимальній швидкості, або 6500 км на швидкості 12 вузлів і 8 700 км на швидкості 10 вузлів. При використанні дизель-електричної передачі дальність ходу зростала до 9700 миль. Підводний човен мав автономність дії 40 діб.
Озброєння Основним видом озброєнням підводного човна U-47 було торпедне, яке складалось із чотирьох носових та одного кормового 533-мм торпедних апаратів. Субмарина мала запас у 14 торпед G7a з такими ТТХ: довжина — 7186 мм, діаметр корпусу — 533 мм, маса — 1528 кг, вага боєголовки — 280 кг.
На відміну від іноземних ПЧ того часу торпедні апарати U-47 здійснювали пуск не стисненим повітрям, а спеціальним пневматичним поршнем. Конструкція апарату забезпечувала вільний вихід торпед з глибин до 20 метрів. Перезаряджання торпед здійснювалося за час до 20 хвилин.
Артилерійське озброєння на палубі U-47 включало одну 88-мм палубну гармату SK C/35, яка кріпилася перед бойовою рубкою човна. Гармата мала наступні ТТХ: калібр — 88 мм, маса снаряда — 9 кг, початкова швидкість польоту снаряда — 700 м/с, темп стрільби — 15—18 постр./хв, дальність стрільби — 11 950 метрів. Боєкомплект становив 220 снарядів, які зберігалися в артилерійському льоху, а на палубу передавалися вручну по ланцюжку.
Гармата з обслугою з трьох артилеристів була допоміжною зброєю і часто використовувалась у разі, якщо підводникам потрібно було затопити вороже судно без застосування коштовних торпед, яких було обмаль на борту.
Також на палубі встановлювалась одноствольна 20-мм зенітна гармата FlaK 30 на установці C30/37. Боєкомплект — 1500 снарядів.
Екіпаж Екіпаж субмарини налічував 45 офіцерів та моряків, у тому числі чотири офіцери: капітан, 1-й вахтовий офіцер, який поєднував обов'язки старпома й командира торпедної бойової частини, 2-й вахтовий офіцер, командир бойової частини, механік човна.
Також на човні були чотири оберфельдфебелі: штурман, боцман, дизеліст, моторист. Решта особового складу поділялася на технічний і морський дивізіони. До складу технічного дивізіону входили дизелісти, мотористи, радисти й торпедист, до морського — кермові, сигнальники, артилеристи, кок і боцманська команда.
U-47 належав до одного з часів Другої світової війни. Через обмежений внутрішній простір умови проживання були доволі примітивними, порівняти які можна лише з умовами життя на борту японських субмарин. За штатним розкладом рядові матроси жили у відсіку, де на 22 людини припадало всього 12 ліжок. Унтерофіцери мали 8 ліжок на 14 осіб. Офіцери й оберфельдфебелі мали індивідуальні ліжка.
Бойовий шлях 17 грудня 1938 року німецький підводний човен U-47 увійшов до складу 7-ї флотилії ПЧ і перебував у її складі до свого останнього походу. Загалом U-47 здійснив 10 бойових походів та провів у відкритому морі 238 днів. Він потопив 30 суден противника, сумарною водотоннажністю 162 769 брутто-регістрових тонн та британський лінійний корабель «Роял Оук» (водотоннажність 29 150 тонн), а також пошкодив ще 8 суден (62 751 тонна). До моменту свого зникнення в березні 1941 року субмарина втратила тільки одного матроса, оберєфрейтора Генріха Мантика, який випав за борт 5 вересня 1940 року під час 7-го походу.
1-й бойовий похід 19.08.1939—15.09.1939