Генерал-губернаторство — в Російській імперії у 1775—1917 роках велика адміністративно-територіальна одиниця, до складу якої входила одна або кілька губерній.
Генерал-губернаторства створювалось російським урядом, в основному, для боротьби з національно-визвольним рухом поневолених народів або у воєнний час. У генерал-губернаторстві фактично запроваджувався стан військової диктатури. На чолі генерал-губернаторства стояв генерал-губернатор.
Генерал-губернаторства в Україні
В 1764 році після ліквідації гетьманства на Лівобережній Україні було створено Малоросійське генерал-губернаторство, яке протягом 1764-82 років очолював Петро Румянцев.
В Україні у різний час існували: Чернігівське, Полтавське і Харківське генерал-губернаторство (1802-56) Київське, Подільське і Волинське генерал-губернаторство (бл.1722 — 1832—1914) з Київською, Волинською і Подільською губерніями; Новоросійське генерал-губернаторство (1802—1873) з Катеринославською, Таврійською і Херсонською губерніями;
Тимчасові (з 1879 р.): 1879—1882 — Харківське генерал-губернаторство 1879—1889 — Одеське генерал-губернаторство. 1906—1907 — Юзівське генерал-губернаторство в 1914-17 роках на території Галичини і Буковини, окупованій російськими військами, було створено Галицько-Буковинське генерал-губернаторство.
Див. також Миколаївське і Севастопольське військове губернаторство
Література Шандра В. С., Маркова О. Є. Генерал-губернаторства //
Грукач В.В. Інститут генерал-губернаторства у Правобережній Україні: правові засади та особливості функціонування (1832-1914 рр.): Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. Київ, 2015. 220 с.
Посилання Генерал-губернаторство // Довідник з історії України Український об'єднаний портал Губернии Российской империи.