Васи́ль Дми́трович Білінчу́к (псевдо: «Сибіряк»;  — ) — український військовик, вояк ОУН-УПА, член Жаб'ївської Служби безпеки ОУН.

Життєпис Народився 14 січня 1926 року у селі Жаб'є-Ільці Косівського повіту Станиславівського воєводства Польської республіки (нині село Верховинського району Івано-Франківської області України) в родині Дмитра та Євдокії Білінчуків. Був наймолодшим, четвертим сином у п'ятидітній сім'ї, рідним братом сотенного сотні УПА Дмитра Білінчука — «Хмари» (1919–1953) і політв'язня, учасника Норільського повстання Михайла Білінчука (1922–2003). Також мав брата Онуфрія (1921–1995) та сестру Параску (1924–2008).

Виростав у національно свідомій родині, батько приятелював з відомим громадським діячем, гуцульським письменником Онуфрієм Манчуком.

У 1941 році сім'ю Білінчуків, окрім найстаршого з братів, Дмитра, який жив окремо, виселили до Сибіру, в Красноярський край, як «куркулів», а майно — конфіскувалиКрупник Любов. Білінчуки: пам’ять про рід, що боровся й гинув за Україну (на основі матеріалів Музею війни)// Український тиждень. — 2026. — 9 лютого.. Разом зі братом Онуфрієм працював у риболовецькій бригаді на Єнісеї. Законфліктував і побився з бригадиром, а через те, що той більше постраждав і був «з вільних» — потрапив до в'язниці. Врятувало те, що не виповнилося ще 18, тому отримав 2 роки за побутовою статтею. На волю вийшов з довідкою, у якій та стаття значилась, завдяки чому наприкінці 1944 року зміг повернутись у КарпатиАндрусяк Михайло Брати грому: художньо-документальна повість / передмова Л. Ободянська. — Коломия: Вік, 2005. — С. 179—180..

В УПА На Гуцульщині вже розгорнула боротьбу Українська Повстанська Армія, брат Дмитро був сотенним командиром, мав псевдо «Хмара». Василь вступив до сотні брата кулеметником під псевдо «Сибіряк», брав участь у боях, а після переформування сотень у малі підрозділи — був у охороні «Хмари». Згодом перейшов у Службу безпеки ОУН, де часто, досконало володіючи російською, виконував спецзавдання. Вирізнявся надзвичайною силою: 18-кілограмовий кулемет носив наче гвинтівку, у походах обходився без амуніційного (солдата, що носив набої до зброї), носив взуття 47-го розміру, в оперативних документах чекістів проходив під псевдом «Атлет». Побратимам Василь запам'ятався гуманізмом. Одного разу він врятував ведмежа, що підірвалося на міні — кілька кілометрів з-під Чорногори Василь ніс пораненого звіра до табору повстанців. Порятований ведмідь став ручним і бігав за Василем, як собака, і навіть позував з господарем перед фотографомАндрусяк Михайло Брати грому: художньо-документальна повість / передмова Л. Ободянська. — Коломия: Вік, 2005. — С. 481.. Василь носив його на собі взимку, коли ведмідь впав у сплячку.

Загибель 31 березня 1952 року Ганна Хімчак народила хлопчика, сина «Сибіряка», назвала його Василем. Цього ж року, під час оточення боївки «Хмари», був захоплений в полон провідник кущової Служба безпеки Роман Тучак (псевдо «Кіров») — він погодився на співпрацю, з його допомогою чекістам вдалося схопити чи знищити ряд повстанців на Жаб'ївщині (тепер Верховинський район). Вивів опергрупу і на «Сибіряка». Боячись його сили, чекісти навіть не пробували полонити «Сибіряка» — вбили кулеметною чергою з засідки. Навіть до мертвого довго боялися підходити. Загинув «Сибіряк» 28 травня 1952, у віці 26 років, на межі двох сіл, Ільці та Красник, у Верховинському районі.

Вшанування На місці загибелі повстанця місцеві жителі встановили хрест.

Родина Син — Василь Портяк (31 березня 1952 — 2 березня 2019) — український драматург, письменник, сценарист. Автор сценаріїв до фільмів «Нескорений», «Вишневі ночі», «Залізна сотня» та інших. Онук — Орест Білінчук-Портяк «Сибіряк», український військовик, 4 БрОП «Рубіж». Народився 2 травня 1994 року. Загинув 10 червня 2025 .

Див. також † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †

Примітки

Джерела Андрусяк Михайло. Брати грому: художньо-документальна повість / передмова Л. Ободянська. — Коломия: Вік, 2005. — С. 179—180, 481. Гаврилишин Наталя. До 78-ої річниці створення УПА. Брати по крові та духу: Дмитро та Василь Білінчуки// Бліц-Інфо. — 2020. — 6 листопада. Крупник Любов. Білінчуки: пам’ять про рід, що боровся й гинув за Україну (на основі матеріалів Музею війни)// Український тиждень. — 2026. — 9 лютого. Портяк Василь. Вибір Скорого: новели, нариси, кіноповість, кіносценарій. — Брустурів: Дискурсус, 2021. — С. 12. — ISBN 978-617-7411-67-2 Сага про родину Білінчуків