Київські ієрархи

Київські ієрархи - загальний перелік київських єпископів, архієпископів, митрополитів і патріархів. Від самого виникнення Київської митрополії і до середини 15 ст. київські ієрархи були предстоятелями Руської православної церкви, що перебувала на той час у канонічній юрисдикції константинопольського патріарха (див. Константинопольський патріархат). Перші митрополити київські перебували в єдності з Вселенською Церквою і, як правило, прибували до Києва після хіротонії в Константинополі.

Різні джерела містять дещо відмінні одні від одних фактичні дані про київських ієрархів цього і наступного періодів. Загальний перелік їхніх імен, із вказівкою посад, найбільш імовірних дат хіротонізації тощо (для кожного з них число таких відомостей може бути неоднаковим), є таким: 1) Феофілакт (вступив на каф-ру в кін. 980-х рр., імовірно 988, залишив – перед 1018); 2) Іоанн І (став митрополитом перед 1018; залишив каф-ру перед 1030; див. Іоанн І); 3) Феопемпт (став митрополитом, імовірно, бл. 1035; займав каф-ру до 1040-х рр.); 4) Іларіон (рукопокладений із ієромонахів церкви св. Апостолів у с. Берестове; був обраний собором руських єпископів, посвячений і настолований у Софійському соборі в Києві, займав посаду митрополита з 1051 до 1054; див. Іларіон).

Після розколу 1054 Після розколу 1054 Вселенської Церкви на римо-католицьку та православну в Києві митрополичу кафедру займали: 5) Єфрем (згадується у джерелах від 1054/55 до бл. 1065); 6) Георгій (згадується бл. 1065 – бл. 1076); 7) Іоанн II (Продром; згадується як митрополит не пізніше 1076/ 1077 – помер після серп. 1089; див. Іоанн ІІ); 8) Іоанн III (прибув до Києва влітку 1090, помер перед 14 серп. 1091; див. Іоанн ІІІ); 9) Миколай (згадується бл. 1093 – помер раніше 1104); 10) Никифор І (прибув до Києва 18 груд. 1104, помер у квіт. 1121); 11) Микита (прибув до Києва 15 жовт. 1122, помер 9 берез. 1126); 12) Михаїл І (прибув до Києва 1130, помер 1145); 13) Климент Смолятич (хіротонія 27 лип. 1147, згадується як митрополит на поч. 1155; див. Климент Смолятич); 14) Константин І (прибув до Києва 1156, помер 1158, за ін. даними 1159; див. Константин І); 15) Федір (прибув до Києва в серп. 1160, згадується як митрополит до черв. 1163); 16) Іоанн IV (прибув до Києва навесні 1164, помер 1166; див. Іоанн IV); 17) Константин II (прибув до Києва 1167, помер 1169, за ін. даними 1170; див. Константин ІІ); 18) Михаїл II (згадується як митрополит весною 1171); 19) Никифор II (згадується перед 1183 – помер після 1201); 20) Матвій (згадується перед 1210 – 19 серп. 1220); 21) Кирило І (згадується 1224/25, помер улітку 1233; див. Кирило І); 22) Йосиф (прибув до Києва 1236, імовірно, загинув 1240).

Після монголо-татарської навали Після монголо-татарської навали К.і. титулувалися "Митрополит Київський і всієї Русі": 1) Кирило (згадується 1242/1247 – 27 листоп. 1281; див. Кирило II в ЕІУ); 2) Максим (прибув на Русь 1283, помер 6 груд. 1305, переніс резиденцію до м. Владимир на Клязьмі, нині м. Владимир, РФ); 3) Петро Волинянин (хіротонія 1308, помер 21 груд. 1326, похований у Москві; канонізований РПЦ); 4) Феогност (за походженням грек, прибув на Русь 1328, помер 11 березня 1353; канонізований РПЦ); 5) Алексій (в миру – Бяконт Єлевферій Федорович, єпископ Владимирський і Суздальський; рукопокладений 30 черв. 1354, помер 12 лют. 1378; канонізований РПЦ); 6) Кипріан (за походженням серб, рукопокладений 2 груд. 1375, до смерті митрополита Алексія перебував у Києві, з 1381 – у Москві, 1382 вигнаний з Москви і перебував у Києві, від 6 берез. 1390 вдруге в Москві, помер 16 верес. 1406; канонізований РПЦ; див. Кипріян); 7) Михаїл (Митяй; наречений митрополит з 1378, не рукопокладений, помер 1379).

З 14 століття і до 1622 Хронологія київ. митрополитів, починаючи з 14 ст. і до 1622, на сьогодні з'ясована найгірше. Із серед. 14 ст. було два митрополити: один у Галичині (у 12–16 ст. там був центр окремої Галицької єпархії, згодом Львівської та Кам'янець-Подільської), другий – у Москві: 8) Пимон (архімандрит Горицького монастиря у Переславлі-Залєському, рукопокладений 1380, прийнятий у Москві 1382, взимку 1384/85 посли константиноп. патріарха скинули його з митрополичої кафедри, усунення підтвердив константиноп. патріарх наприкінці 1387 – поч. 1388, помер 11 верес. 1389); 9) Діонісій (архієпископ Суздальський, рукопокладений 1384, помер 15 жовт. 1385 в Києві); 10) Фотій (за походженням грек, рукопокладений 1 верес. 1408, прибув на Русь 1409, помер 2 лип. 1431; канонізований РПЦ); 11) Григорій (у миру – Цамблак Гавриїл, митрополит Волино-Литовський, рукопокладений 15 листоп. 1415, помер 1419; див. Цамблак); 12) Герасим (єпископ Смоленський, рукопокладений 1433, помер 1435, був спалений литов. кн. Свидригайлом); 13) Ісидор (за походженням грек, рукопокладений 1436, прибув на Русь у квіт. 1437, утік з Москви до Литви, 15 верес. 1441 прибув до Риму, де 1463 й помер; див. Ісидор); 14) Іона (Одноушев, наречений митрополит з 1442/43, рукопокладений 15 груд. 1448, останній моск. митрополит, який підписувався "Митрополит Київський і всієї Русі", після нього Моск. митрополія виділилася в окремий церк. організм, а її митрополити стали титулуватися "Митрополит Московський і всієї Русі", помер 31 берез. 1461; канонізований РПЦ; див. Іона). У наступні роки митрополитами були: 15) Григорій Болгарин (рукопокладений 1458, помер 1472; див. Григорій Болгарин в ЕІУ); 16) Мисаїл (Друцький, єпископ Смоленський, займав митрополичу кафедру з 1474, помер 1477); 17) Спиридон (рукопокладений 1476, не прийнятий ні у Великому князівстві Литовському, ні в Москві, помер 1503 у Ферапонтовому монастирі); 18) Симеон (згадується 1477, помер 1488). Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Від 1481/82 митрополит Київський став титулуватися "Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі". У цей період київ. митрополитами були: 19) Іона (Глезна, рукопокладений, імовірно, 1482, згадується у 1492; див. Іона І); 20) Макарій (архімандрит Віленського Свято-Троїцького монастиря, рукопокладений 1495, убитий 1 трав. 1497; канонізований РПЦ; див. Макарій I); 21) Йосиф (Солтан, єпископ Смоленський, рукопокладений 1 трав. 1500, помер 1519; див. Йосиф II в ЕІУ); 22) Іона (архімандрит Віленсько-Вознесенського монастиря, рукопокладений 1520, помер 1526); 23) Йосиф (Русин, єпископ Полоцький, переведений до Києва 1526, помер 1535; див. Йосиф III); 24) Макарій (Москвитянин, рукопокладений 1535, помер 1555; Макарій II); 25) Сильвестр (у миру – Белкевич Стефан Андрійович, архімандрит Віленського Свято-Троїцького монастиря, рукопокладений 1556, помер 1568); 26) Іона (у миру – Протасевич-Островський, єпископ Туровсько-Пінський, рукопокладений 1568, помер 1577); 27) Ілля (у миру – Куча, рукопокладений 23 верес. 1576, помер 1579; див. Ілля Куча); 28) Онисифор (у миру – Дівочка, рукопокладений 27 лют. 1583, відлучений 1588); 29) Михаїл (у миру – Рогоза, архімандрит Свято-Троїцького Слуцького монастиря, рукопокладений 27 лип. 1589, помер у верес. 1599; див. Рогоза). Після укладання Берестейської церковної унії 1596 з жовт. цього ж року до 9 жовт. 1620 у Києві існувала лише унійна митрополія. У цей час митрополичу кафедру займав – 30) Іпатій (в миру – Поцій (Потій) Адам, єпископ Володимиро-Волинський, греко-катол. митрополит Київський і Галицький, затверджений 1599, помер 8 лип. 1613; див. Потій).

Від 1622 Від 1622 митрополитами Київськими, екзархами Константинопольського престолу були: 31) Іов (у миру – Борецький Іван Матвійович, ігумен Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря, рукопокладений 9 жовт. 1620, помер 12(2) берез. 1631; див. Іов Борецький); 32) Ісайя (у миру – Копинський, архієпископ Смоленський, обраний 1631, зведений 1633; див. Ісайя Копинський); 33) Петро (у миру – Могила Петро Симеонович, архімандрит Києво-Печерської лаври, рукопокладений 8 квіт. 1633, помер 31 груд. (в ніч на 1 січня 1647); див. Могила); 34) Сильвестр (у миру – Косів (Косов) Сильвестр-Адам, єпископ Оршанський, Мстиславський та Могильовський, керував митрополією з 25 лют. 1647, помер 13 квіт. 1667; див. Косов); 35) Діонісій (у миру – Балабан, єпископ Луцький, займав кафедру з кінця 1657, помер 1663; див. Діонісій Балабан); 36) Йосиф (у миру – Нелюбович-Тукальський, єпископ Могилівський, Мстиславський та Оршанський, керував митрополією з 1664, помер 26 лип. 1676; див. Йосиф Нелюбович-Тукальський); 37) Антоній (у миру – Вінницький, єпископ Перемишльський, керував митрополією з 1679).

У складі РПЦ Перейшовши під канонічну юрисдикцію Московського патріархату (з 1721 – Найсвятіший Синод; див. Синод), Київська православна церква 1685 увійшла до складу РПЦ, зберігаючи тривалий час місцеві особливості. Митрополія перетворилася на єпархію. До 1797 київ. митрополит керував монастирями й парафіяльними церквами за тодішнім держ. кордоном, включаючи Віленський Святого Духа монастир та польську православну церкву у Варшаві (варшавську капеланію). У Лівобережній Україні Київ. митрополія охоплювала землі пізніших Полтавської та значну частину Чернігівської єпархій. Протягом 18 ст. різні частини Київ. митрополії перейшли до Переяславської, Слов'янської та Херсонської єпархій і на 1785 її кордони стали збігатися з кордонами Київського намісництва. Адміністративно-територіальний принцип управління зберігався й надалі. 1700 було утворено Переяславсько-Бориспільське вікаріатство (перший єпископ – Захарій (Корнилович; 1700–15), існувало до Амфілохія (Леонтовича), 1795–99), 1799 – Чигиринське вікаріатство (перший єпископ – Феофан (Шиянов-Чернявський)) з осідком у Київському Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі, 1874 – Уманське вікаріатство (перший єпископ – Філарет (Філаретов)) в Київському Братському Богоявленському монастирі, 1884 – Канівське (перший єпископ – Сильвестр (Малеванський)).

Митрополит Київський, Галицький та всієї Малої Росії Від 1688 київ. митрополити титулувалися "Митрополит Київський, Галицький та всієї Малої Росії". Цей титул мали: 1) Гедеон (у миру – Святополк, кн. Четвертинський, єпископ Луцький, рукопокладений 8 листоп. 1685 у Москві, помер 5 квіт. 1690; 2) Варлаам (у миру – Ясинський, архімандрит Києво-Печерської лаври, рукопокладений 31 серп. 1690, помер 22 серп. 1707; див. Ясинський); 3) Йоасаф (у миру – Кроковський Олександр, архімандрит Києво–Печерської лаври, рукопокладений 15 серп. 1708, помер 1 лип. 1718; див. Кроковський); 4) Варлаам (у миру – Ванатович Василь, архімандрит Тихвінський, рукопокладений 14 трав. 1722, 20 листоп. 1730 позбавлений сану, засланий до Кирило-Бєлозєрського монастиря, помер 1751; див. Ванатович); 5) Рафаїл (у миру – Заборовський Михайло, єпископ Псковський і Нарвський, з 13 квіт. 1731 возведений у сан архієпископа, 16 черв. 1743 в сані митрополита, помер 22 жовт. 1747; див. Заборовський); 6) Тимофій (у миру – Щербацький Тихон, архімандрит Києво-Печерської лаври, рукопокладений 10 берез. 1748, 22 жовт. 1757 переведений до Москви); 7) Арсеній (у миру – Могилянський Олексій, архієпископ Переяславський, рукопокладений 22 жовт. 1757, помер 8 черв. 1770).

Указом імп. Катерини II від 2 квіт. 1767 з титулу "Митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії" вилучені слова "і всієї Малої Росії".

Митрополити Київські і Галицькі Митрополитами Київськими і Галицькими, окрім Арсенія, були: 1) Гавриїл (у миру – Кременецький Гавриїл Федорович, н. 1707, переведений із Санкт-Петербурзької каф-ри, з 22 верес. 1770 у сані митрополита, помер 8 серп. 1783); 2) Самуїл (у миру – Миславський Семен Григорович, н. 24 трав. 1731, єпископ Ростовський і Ярославський, з 22 верес. 1783 у сані митрополита, помер 5 січня 1796; див. Миславський). Митрополит Київський, Галицький і архімандрит Києво-Печерської Лаври 10 квітня 1786 до титулу "Митрополит Київський і Галицький" додано слова "і архімандрит Києво-Печерської Лаври". Цей титул мали: 3) Ієрофей (у миру – Малицький Іоаникій, н. 1727, єпископ Чернігівський і Ніжинський, з 1 квіт. 1796 у сані митрополита, помер 2 верес. 1799);