Петро Леонтійович Кульбака ( 8 липня 1902, Хотминівка — 10 лютого 1971, Глухів) — радянський партизан; Герой Радянського Союзу з 1944 року.
Біографія Народився 8 липня 1902 року в селі Хотминівці (нині — Глухівський район Сумської області, Україна). Після закінчення трьох класів школи працював спочатку батраком, потім став вести своє господарство. В 1924—1927 роках служив у Робітничо-селянській Червоній Армії. Екстерном закінчив сім класів школи. Демобілізувавшись, працював у торгівлі і народному господарстві.
Перед війною був завідувачем торговим відділом Глухівського райвиконкому.
На початку Німецько-радянської війни П.Кульбака за вказівкою райкому партії очолив формування Глухівського районного партизанського загону. З вересня 1941 року загін діяв в німецькому тилу, здійснюючи диверсії, знищуючи важливі об'єкти. Так, в кінці вересня 1941 року партизани Кульбаки знищили шосейний і залізничний мости. Взимку 1941—1942 років загін Кульбаки об'єднався з Путивльським загоном і разом з ним провів ряд диверсій проти окупаційних військ.
Навесні 1943 року загін Кульбаки спільно з іншими партизанами знищив велику кількість пароплавів і катерів на Прип'яті. Коли противник спробував переправитися через річку і розгромити партизан, загін Кульбаки зіграв важливу роль у відбитті цієї атаки. Надалі Кульбака брав участь у двох рейдах партизанського з'єднання Сидора Ковпака. З січня 1944 року він командував полком 1-ї Української партизанської дивізії.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 серпня 1944 року за «особливі заслуги в розвитку партизанського руху на Україні, за особистий героїзм і відвагу, проявлені в боях за Батьківщину» Петро Кульбака був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 4327.
У квітні 1945 року П. Кульбака повернувся до Глухова, де до виходу на пенсію у 1964 році перебував на господарській роботі, працював головою Глухівського райвиконкому.
Помер 10 лютого 1971 року, похований на Вознесенському кладовищі Глухова.
Був нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоної Зірки і низкою медалей.
Бюст Кульбаки встановлений у Спадщанському лісі та на могилі в Глухові.
Примітки
Література Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. В путешествие по Сумщине. Харьков, 1979. Вершигора П. П. Рейд на Сан и Вислу. — Киев,1960. Герої партизанської боротьби на Україні. — Київ, 1948 кн. 1. Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг. — Харьков: Прапор, 1983. Ковпак С. А. Від Путивля до Карпат. Київ, 1975. Люди легенд. Выпуск 1. М., 1965. Подвигом прославленные. Киев, 1985. Руднев С. В. Легендарный рейд. Дневник о Карпатском рейде. Письма. Ужгород, 1967. Украинская ССР в Великой Отечественной войне … 1941—1945 гг. Т.2. Киев, 1975.