Пенькі́вська культу́ра — археологічна культура, що існувала протягом V–VIII століть від Пруту до Сіверського Донця, займаючи переважно лісостепову смугу України. Виникла внаслідок переселення на південь племен київської культури. Носіями пенківської культури були анти — одне з найвідоміших слов'янських угруповань початкової доби середньовіччяПриходнюк О. М. Пеньківська культура // Пеньківська культура антів // Україна крізь віки. У 15-ти тт. ‒ Т. 3: Баран В. Д. Давні слов'яни. / За заг. ред. В. Смолія. НАН України. Інститут археології, Інститут історії України. — : Альтернативи, 1998. — С. 50—55. — ISBN 966-7217-41-8..
Дослідження Перші незаплановані дослідження пеньківської культури відбулись у 1956—1959 роках під час розкопок по берегах майбутнього Кременчуцького водосховища. Це була експедиція під керівництвом Дмитра Березовця біля сіл Пеньківка та Стецівка в Потясминні. Подальші дослідження визначили територію поширення цієї культури: лісостеп від Нижнього Подунав'я на південному заході — до Сіверського Донця на північному сході. Олег Приходнюк виокремлював чотири локальні варіанти культури: лівобережний, надпорозький, дніпро-дністровський та дністро-прутський.
Особливості
Як і представники інших культур, носії пеньківської розселялися над річками. Характерним було розміщення поселень групами по 5–7 поселень, на відстані одне від одного 3–5 км. Селища здебільшого займали 1,5–3 га, здебільшого в селищах розміщувалось до 30-ти жителів. У плані вони були чотирикутними напівземлянками, площею в середньому 25 м², стіни мали стовпову або зрубну конструкцію. У житлах для обігріву і побутових потреб використовували вогнища, згодом під впливом празько-корчацької культури з'явились кам'яні печі. Також поруч із житлами було виявлено господарські будови і ями.
Основою господарства було орне землеробство. Також пеньківці займалися мисливством, риболовлею. Розвивалася галузь залізного виробництва. Одним з найбільших металургійних центрів був Гайворонівський, що складався з чотирьох агломераційних печей і 21-го сиродутного горна. Тут було виявлено залізні шлаки і кричне залізо, крім того були знайдені ознаки ковальства. Отже ця галузь була розвинена на досить високому рівні.
Кераміка була представлена перш за все горщиками біконічної форми. Також трапляються горщики тюльпаноподібної форми і з загнутими до середини кінцями вінця.
Поховання представлялись характерними для слов'ян трупоспаленням на стороні, рештки тіл ховали в ямках. Крім цього трапляються звичайні тіло покладення.
Зброя представлена переважно наконечниками стріл і списів. Наконечники списів типові для слов'ян VI—VII ст. — ланцетоподібні з масивною втулкою і коротким вістрям, довжиною 25–30 см. Серед наконечників стріл переважають масивні трилопатові вістря, які передбачають використання потужних складних луків.
У порівнянні з іншими слов'янськими культурами на території пеньківської культури знайдено значно більше ювелірних виробів з кольорових і благородних металів.
Подальша доля
Період існування пеньківської культури датується V–VII ст. н. е., про неї у своїх записах згадують Прокопій Кесарійський і Йордан, вони пишуть про цих людей, як приналежних до антського союзу.
Подібною до пеньківської культури є колочинська, вони розвивались практично одночасно. Тому між ними багато спільних рис, хоча в колочинській спостерігаються впливи північно-східних сусідів з Білорусі та Смоленщини.
У другій половині І тис. у Західній Європі функціонують новосформовані феодальні держави, на основі германських племен. Слов'яни стали базою для державних утворень у Східній Європі. Крім Великоморавської, Чеської, Польської, Болгарської внаслідок закономірних процесів на території поширення східних слов'ян утворюється нова держава — Київська Русь. Причинами утворення нових державностей стало формування племінних союзів. Західні слов'яни поділились на поляків, чехів, словаків; південні: сербів, хорватів, словенців, боснійців, чорногорців; східні: словен, полочан, кривичів, в'ятичів, радимичів, дреговичів, сіверян, деревлян, полян, білих хорватів, уличів, тиверців.
Див. також Мартинівський скарб
Примітки
Джерела та література Абашина Н. С., Козак Д. Н., Синиця Є. В., Терпиловський Р. В. Давні слов'яни. Археологія та історія — К. : Стародавній Світ, 2012. — 364 с. — ISBN 978-966-2608-05-2. Баран В. Ранні слов'яни між Дніпром і Прип'яттю. — Київ, 1972. Винокур І., Телегін Д. Археологія України. — Київ, 1994. Приходнюк О. М. Пеньківська культура // Проблемы этногенеза славян. Академія Наук Української РСР/ Інститут археології. — Київ, 1978.
Седов В. В. Славяне в раннем средневековье. Т. 2 — : Фонд археологии, 1995. — С. 67-93. — ISBN 5-87059-021-3.