Вільям Гопкінс

Ві́льям Го́пкінс (; 2 лютого 1793, Кінгстон-на-Соарі, Ноттінгемшир, Англія, Королівство Великої БританіїEncyclopaedia Britannica (1911) — 13 жовтня 1866, Кембридж, Англія, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії) — англійський геолог і математик. Працював у Кембриджському університеті, зробив значний внесок у геологію та виховав цілу плеяду видатних вчених XIX століття. Був членом Лондонського королівського товариства.

Біографічні дані Вільям Гопкінс народився 2 лютого 1793 року в сім'ї фермера Вільяма Гопкінса. Ще в дитинстві Гопкінс-молодший освоїв основи сільського господарства, тоді батько орендував для нього ферму поруч із Бері-Сент-Едмундс у графстві Саффолк. Вільям виявився фермером-невдахою, і у віці 28 років (1821), після смерті дружини, він, щоб запобігти повному розоренню, вступив до Кембриджського університету. У 1827 році здобув ступінь бакалавра, а у 1830 — магістраSmith (2007). Незадовго до закінчення університету Гопкінс одружився вдруге на Кароліні Бойс (1799—1881). Він залишився працювати в університеті як приватний тьютор студентів, що претендують на звання кращого випускника. Це заняття виявилося досить успішним для Гопкінса і приносило дохід близько £700—800 на рік (~ 75 тис. фунтів в еквіваленті 2010 року).

Гопкінс захоплювався музикою, любив поезію та писав натюрморти.

У кінці життя потерпав від душевного розладу, через що провів декілька років у клініці для душевнохворих, де помер 13 жовтня 1866 року через виснаження внаслідок хронічної хвороби.

Від другого шлюбу у Гопкінса залишилися син і три дочки, одна з яких, Еліс Гопкінс, стала відомою активісткою за моральність у вікторіанську епоху.

Викладацька робота До 1849 року він успішно випустив майже 200 студентів, серед них 17 визнані найкращими випускниками, в тому числі Джордж Габрієль Стокс та Артур Келі. Він займався з Едвардом Раусом, визнаним найкращим випускником, а потім сам став видатним викладачем. У 1833 році Гопкінс опублікував «Основи тригонометрії», чим заслужив визнання як математик.

Гопкінс започаткував популяризацію праць забутого на той час математика Джорджа Гріна (1793—1841), теорії якого стали згодом однією з основ математичної фізики. У 1845 році учень Гопкінса, майбутній лорд Кельвін, а в той час просто Вільям Томпсон, отримав від свого наставника копію наукової роботи Гріна від 1828 року. Саме лорд Кельвін згодом посприяв поширенню праць Гріна.

Внесок у розвиток геології Завдяки своєму науковому керівнику, Адаму Седжвіку, Гопкінс виявив глибокий інтерес до застосування математичних методів у геології (близько 1833 року). Праці Гопкінса з геології опубліковані в збірниках Кембриджського філософського товариства і Лондонського геологічного товариства. Саме Гопкінс визначив напрям у науці, відомий в наш час як динамічна геологія. Спільно з Джеймсом Джоулем і Кельвіном провів серію вимірювань тиску в точці плавлення, які підтвердили його теорію про зміщення температури плавлення з підвищенням тиску. Гопкінс вважав, що охолодження Землі насправді не впливає на клімат планети.

Відомі учні Лорд Кельвін — автор (співавтор): відкриття ефекту Джоуля — Томпсона у газодинаміці та ефекту Томпсона в термоелектриці, виявлення нестійкості Кельвіна — Гельмгольца, теореми Кельвіна про циркуляцію; Джеймс Клерк Максвелл — автор теорії електромагнітного поля (рівняння Максвелла); Джордж Габрієль Стокс — фізик і математик, зробив значний внесок у розвиток гідро- і газодинаміки (див. рівняння Нав'є — Стокса), оптики і математики (див. теорема Стокса); Френсіс Гальтон — дослідник, географ, антрополог і психолог; фундатор диференціальної психології та психометрики; Артур Кейлі — один із найплодовитіших математиків XIX століття (див. теорема Гамільтона — Келі, Теорема Келі (теорія груп), граф Келі, перетворення Келі); Пітер Тет — математик і фізик, автор праць по теорії кватерніонів, теорії вузлів; Едвард Джон Раус — механік і математик, зробив помітний внесок у розвиток теорії керування, видатний лектор-педагог; Айзек Тодхунтер — британський математик, автор книг з історії математики.

Вшанування та оцінка заслуг Член Лондонського королівського товариства (1 червня 1837). Геологічне товариство Лондона (): Медаль Волластона (1850); Президент Геологічного товариства Лондона (1851—1952). Президент Британської наукової асоціації () (1853).

Примітки

Джерела Chisholm, Hugh, ed. William Hopkins // Encyclopaedia Britannica

Crosbie Smith (2007) Hopkins, William (1793—1866) // Oxford Dictionary of National Biography. — Oxford University Press, online edn, May 2007.

Посилання

Hopkins, William (HPKS823W) // A Cambridge Alumni Database. University of Cambridge .