Нефелін (; ; ; від — хмара), або ж елеолі́т — породотвірний мінерал групи фельдшпатоїдів, класу силікатів, підкласу каркасних силікатів. Алюмосилікат натрію і калію каркасної будови. При розкладанні утворює пластинчастий кремнеземR.J.Haüy, 1800.
Синонім — елеоліт («масляний камінь»), різновид нефеліну — псевдосоміт.
Етимологія та історія
Нефелін вперше був виявлений на стародавньому вулкані, розташованому на півдні Італії Монте Сомма, хребті вулканічного комплексу Сомма-Везувій у південно-західній італійській області Кампанія. Перший опис був у 1801 році французьким мінералогом і кристалографом Рене-Жуст Гаюй, який назвав мінерал на честь грецького слова νεφέλη Nephele, що означає «хмара». Назва посилається на властивість мінералу утворювати випадаючі хмари кремнезему, коли він розкладається в сильних кислотах.
Загальний опис Хімічна формула: За Є. Лазаренком: KNa3[AlSiO4]4. За «Fleischer's Glossary» (2004): (Na, K) Al[SiO4]. Середній склад (ваг. %): Na2O — 16, Al2O3 — 33, K2O — 5-6 (до 12); SiO2 — 42. Домішки Са, Mg, Ti, Be, Rb, Ga.
Сингонія гексагональна. Спайності не має.
Утворює зернисті, іноді масивні агрегати, суцільні маси, окремі ідіоморфні кристали.
Густина 2,6.
Твердість 6.
Безбарвний або сірий з відтінками.
Блиск скляний, на зламі жирний.
Злам раковистий. Крихкий.
Утворюється при магматичних процесах і входить до складу багатьох лужних недонасичених SiO2 порід, особливо в магматитах, плутонітах, дайкових і ефузивних гірських породах. Нестійкий, заміщується цеолітами, канкринітом, содалітом, на земній поверхні вивітрюється і переходить у каолініт, карбонати.
Супутні мінерали: хлоантит, рамельсберґіт, анабергіт, шмальтин, сафлорит, барит, ґаленіт.
Асоціація: калійний польовий шпат, плагіоклаз, натрієві піроксени, натрієві амфіболи, лейцит, олівін, авгіт, діопсид.
Розповсюдження: Шварцвальд, Тюрингія (ФРН), Штирія (Австрія), Тува, Зах. Сибір (РФ), пров. Онтаріо (Канада). На Кольському півострові виявлені помітні виходи нефеліновмісних порід; знайдений у Норвегії та Південній Африці; в Лічфілді, в штатах Мен, Арканзас, Нью-Джерсі, США. Сієніти, знайдені поблизу Бенкрофта, Онтаріо, містять великі родовища нефеліну високої чистоти.
Є в межах Українського щита, у Приазов'ї, на Волині. Перспективна алюмінієва руда; використовують у хімічній промисловості. Збагачується флотацією.
Різновиди Розрізняють: нефелінгідрат (лембергіт); нефелін каліїстий (різновид нефеліну, який містить до 12 % K2O); нефелін літіїстий (застаріла назва евкриптиту — ортосилікату літію і алюмінію); нефелін-ортоклаз (псевдоморфози альбіту, ортоклазу й нефеліну по лейциту).
Використання Нефелінові руди — комплексна сировина у виробництві глинозему, цементу, соди, поташу та сульфату калію. Відомо також про використання нефеліну у виробництві коагулянтів для очищення питної та стічних вод. В металургії нефелін використовують в якості розріджувача металургійних шлаків або для часткової заміни плавикового шпату при виплавленні сталі в конверторах. Перспективне використання нефелінових порід в скляній та керамічній галузях промисловості.
Див. також Список мінералів Нефелінові руди Нефелін-апатитові руди Фойяїт Уртит
Примітки
Література
Nepheline / Handbook of Mineralogy. Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 423—426, 1042. Шпильовий К., Шпильовий Л. Українські нефеліни (До 75-річчя відкриття нефелінових родовищ у Приазов'ї) // Геолог України, 2005. — № 3 (11). — С.64-67.
Посилання Нефелін
Mineralienatlas:Nephelin Mineralien-Lexikon — Nephelin