U-213 — німецький підводний мінний загороджувач типу VII D часів Другої світової війни. Замовлення на будівництво було віддано 16 лютого 1940 року. Човен був закладений на верфі суднобудівної компанії Germaniawerft у Кілі 1 жовтня 1940 року під заводським номером 645. Спущений на воду 24 липня 1941 року. 30 серпня 1941 року прийнятий на озброєння під командуванням оберлейтенанта-цур-зее Амелунга фон Варендорфа. Човен увійшов до складу 5-ї флотилії.
Історія служби Підводний човен здійснив 3 бойові походи, успіхів не здобув. Потоплений 31 липня 1942 року на схід від Азорських островів у точці з координатами британськими шлюпами «Ерн», «Рочестер» і «Сендвіч». Усі 50 членів екіпажу загинули.
Перший похід 24 січня 1942 року човен вийшов з Кіля і, з заходом на Гельголанд 26 січня, вирушив у похід.
За 54 дні, проведені в морі, U-213 брав участь у двох місіях «вовчих зграй»: 1 лютого 1942 року — 12 лютого 1942 року — «Шлейф» () 1 березня 1942 року — 12 березня 1942 року — «Вестфалл» () 7 лютого 1942 року ескорт конвою ON 63 зірвав атаку, змусивши човен зануритися, і завдавши йому потім невеликого пошкодження глибинними бомбами.
20 березня 1942 року U-213 повернувся до Бреста.
Другий похід 23 квітня 1942 року U-213 перейшов із Кіля в Лор'ян, і 25 квітня вирушив у другий похід.
За 57 днів, проведені в морі, брав участь у діях однієї Вовчої зграї: 21 травня 1942 року — 27 травня 1942 року — Пфадфіндер () 14 травня 1942 року U-213 висадив агента Абверу Альфреда Лангбейна () на канадському узбережжі біля Сен-Мартіна, графство Нью-Брансвік. Місія називалася операція Grete, під час якої Лангбейн повинен був повідомляти про вихід конвоїв. Завдання, втім він провалив і, почавши у вересні 1944 року відчувати проблеми з фінансуванням, був змушений здатися владі. Наприкінці війни звільнений.
15 травня 1942 року під час туману в затоці Мен U-213 був захоплений зненацька есмінцем і трохи пошкоджений глибинними бомбами.
20 червня 1942 року U-213 повернувся в Лор'ян.
Третій похід і доля 20 липня 1942 року U-213 знову перейшов з Лор'яна у Брест, і 23 квітня вирушив у третій і останній похід.
31 липня 1942 року на схід від Азорських островів човен був потоплений у точці з координатами британськими шлюпами «Ерн», «Рочестер» і «Сендвіч», забравши з собою життя всіх 50 членів екіпажу.
Командири Оберлейтенант-цур-зее Амелунг фон Фарендорфф (30 серпня 1941 — 31 липня 1942)
Флотилії 5-та флотилія (навчальна; 30 серпня — 31 грудня 1941) 1-ша флотилія (бойова служба; 1 січня — 30 квітня 1942) 9-та флотилія (бойова служба; 1 травня — 31 липня 1942).
Див. також Список підводних човнів Третього Рейху С-56 (підводний човен СРСР) Enrico Tazzoli (1935) Surcouf (підводний човен) HMS Sterlet (2S)
Примітки