Іспанський світ (, , «іспанство») — спільнота держав та народів, у яких значну роль відіграє іспанська мова та сформована на її основі іспанська культура. Іспаномовна наднаціональна співдружність, субцивілізація.

Означення Словник іспанської мови Королівської академії іспанської мови дає таке тлумачення терміна «Іспанідад»: Загальний характер всіх носіїв іспанської мови та іберійської культури; Сукупність (спільність) іспаномовних народів; Іспанізм (застаріле).

Історія Доктрина «Іспанідад», під час свого виникнення, була реакцією на поразки Іспанії у війні із США 1898 року, спроба морально компенсувати територіальні втрати Іспанії, які вона зазнала у ХІХ ст., стверджуючи месіанський характер іспанської нації. Ідея «Іспанідад» посіла особливе місце у іспанському русі національного відродження.

Автори ідеології «Іспанідад» створили образ Іспанії як «Матері-батьківщини» латиноамериканських народів. У сучасному світі ідея «Іспанідад» дозволяє Іспанії позиціонувати себе як ключову країну, через свої зв'язків з Латинською Америкою.

Іспанський письменник, філософ, дипломат другої половини ХІХ ст. у «» 1897 року стверджував, що визначальним елементом національного характеру є дух іспанської землі, так званий територіальний дух, обумовлений географічним середовищем країни, що несе в собі «рішення великих політичних питань»Фернан Бродель Ідентичність Франції. Видавництво Жупанського. Переклад з французької Світлани Глухової. 2013. 368 с. . Втілення цього духу він відчув у образі Дон Кіхота та постаті Сенеки. Сила Дон Кіхота, та сила іспанського народу — здатності творити ідеали.

Термін «Іспанідад» з'явився у словнику іспанської мови 1803 року. Спочатку під ним розумівся «іспанізм» — спосіб комунікації в іспанській мові. У ХХ ст. цей термін змінює свій зміст та набуває рис філософсько-політичної концепції, породженої «Поколінням 98-го року». В цьому сенсі термін «Іспанідад» уперше був використаний Міґелем де Унамуно-і-Хуґо у 1909 році, як наднаціональне почуття життя народів, що говорять іспанською мовою та відчувають свій «невимовний у однозначних визначеннях зв'язок».

З 1926 року термін «Іспанідад» починає активно використовуватися. У своєму «Відкритому листі Хосе Марії Салаверрії» () протиставляє в культурному та політичному плані концепції «Іспанідад» та «Італіанідад» концепції «Латинідада» (), котра була введена французами у середині XIX століття для того, щоб ідеологічно виправдати імперські амбіції Франції.

Творцем релігійно-політичної доктрини «Іспанідад» був іспанський католицький богослов, історик, академік Королівської академії іспанської мови, депутат кортесів , розстріляний республіканцями під час громадянської війни. Основні положення доктрини були сформульовані в його праці «Захист іспанідад» (1934). Вона формувалася під впливом ідей , Хайме Бальмеса, , Анхеля Ґанівета. За твердженням де Маесту, світ іспанської спільності складений з людей білої, чорної, індіанської та малайської рас і їх різних комбінацій. Усі ці народи складають іспанську расу, на приналежність до якої не впливають ні колір шкіри, ні анатомічні особливості, ні інші біологічні показники. Раміро де Маесту писав:

Іспанський священик зазначив, що Іспанідад це:

Іспанідад розглядається її ідеологами як проміжна між національною та релігійною (цивілізаційною), як субцивілізація, побудована на спільності народів іспанського походження, спільності мови та духовної культури.

Іспаномовні у світі

Нині іспанська є рідною мовою для більше ніж 400 млн осіб, друга після китайської, переважно в Іспанії та країнах Латинської Америки, де вона є державною. У США 50 млн. іспаномовних громадян — це понад 14% від загальної чисельності населення, у Нью-Мексико та Пуерто-Рико іспанська має статус офіційної.

У Африці два мільйони осіб розмовляють іспанською: у заморських територіях Іспанії (Канарські острови, Сеута, Мелілья), а також у Екваторіальній Гвінеї, де іспанська є офіційною державною мовою. Іспанська мова є другою у світі за популярністю серед іноземних мов (після англійської)

Помітні сліди іспанського впливу на культуру та іспанські запозичення у мовах Філіппін. На Філіппінах іспанська мова була офіційною до ратифікації конституції 1973 року.

Щорічно 12 жовтня відзначається Всесвітній день іспанідад (), приурочений до річниці висадки Христофора Колумба на американську землю. З метою зміцнення солідарності та співпраці країн «іспанідад», створене Ібероамериканське співтовариство націй, у якому беруть участь також Португалія та Бразилія.

З 1991 року проводяться Іберо-американські саміти — щорічні з'їзди президентів та інших представників більш ніж 20 держав, так чи інакше пов'язаних з іберо-романською культуроюComunica y las Cumbres de ayer a hoy .

Важливу роль у просуванні ідей «Іспанідад» належить створеному у 1991 році Інституту Сервантеса. Він докладає зусилля для поширення іспанської мови та культури. Відділення Інституту Сервантеса відкриті в 42 країнах на чотирьох континентах). Помітною є також роль Королівської академії іспанської мови, яка теж має відділення у всіх латиноамериканських країнах.

Країни

Європа

Азія

Африка

Південна Америка

Центральна Америка

Див. також Латинський Союз Примітки

Джерела Walther L. Bernecker, Hans-Jürgen Fuchs, Bert Hoffmann et al: Spanien-Lexikon, Verlag C.H.Beck, 1990, ISBN 3-406-34724-X Álvarez Chillida, Gonzalo (2014). «Epígono de la Hispanidad. La españolidad de la colonia de Guinea durante el primer franquismo». En: Stéphane Michonneau y Xosé M. Núñez-Seixas (Eds.). Imaginarios y representaciones de España durante el franquismo (Casa de Velázquez): 103-126. ISBN 978-84-15636-65-6. ISSN 1132-7340. Ard, Michael J. (2003). An Eternal Struggle: How the National Action Party Transformed Mexican Politics. Westport y Londres: Praeger. ISBN 0-275-97831-1. Arenal, Celestino del (2011). Política exterior de España y relaciones con América Latina: iberoamericanidad, europeización y atlantismo en la política exterior española. Madrid y Tres Cantos: Fundación Carolina y Siglo XXI de España Editores. ISBN 978-84-323-1486-5. Barbeito Díez, Mercedes (1989). «El Consejo de la Hispanidad». Espacio, tiempo y forma. Serie V, Historia contemporánea (Madrid: Universidad Nacional de Educación a Distancia) 2: 113-140. ISSN 1130-0124.

Посилання