Закóн Шáхматова — акцентуаційний закон у праслов'янській мові (наразі відхилений), що його остаточно сформулював 1915 року О. О. Шахматов. Суть закону полягає в пересуві наголосу з короткісного або циркумфлексового складу на проклітику : ; .
Суть Закон у собі об'єднав два окремі випадки: У певний час із внутрішніх циркумфлексових і короткісних складів наголоси пересунулися на початкові склади фонетичних слів, якщо ті були короткими: ; Якщо попередній склад був довгим, то наголос не пересувався, але наголошений склад отримував акут: . Випадок із пересувом на проклітику дуже поширений у російській мовіособливо в північних говорах, сербській і словенській: ; . Навпаки, при акутовій інтонації наголос, як правило, не переміщується на попередній склад: (), (), (), ().
В українській мові В українській мові з часом відтягування наголосу на прийменники скоротилося в ужитку. Тепер маємо його лише в окремих випадках прислівникового характеру: пере́д світом, на́ сміх, на́ зиму, по світу, об землю, під руки, на поле, на осінь, під осінь. Але в давній мові, безумовно, дане явище було поширенішим: .
Проблеми визначення 1957 року Х. Станґ довів балто-слов'янський характер рухомості наголосу в акцентній парадигмі c і, відповідно, балто-слов'янський характер пересуву акценту проклітиків на початок фонетичного слова. Згодом 1981 року В. А. Дибо встановив «кардинальний принцип» побудови системи акцентних парадигм у балто-слов'янських мовах. Через це було відхилено причинний зв'язок між балто-слов'янським циркумфлексом і пересувом акценту проклітиків на початок фонетичного слова. Унаслідок цього закон Шахматова в якості діахронічного закону метатакси і метатоніі сучасна порівняльно-історична слов'янська акцентологія відхилила. Але твердження, що праслов'янський циркумфлекс існував лише в початковому складі фонетичного слова, усе ж увійшло в сучасну акцентологію і є одним з основних її положень.
Примітки
Джерела