Астрономічні символи — це символи, використовувані для представлення астрономічних об'єктів, теоретичних побудов і спостережуваних подій в астрономії.
Найбільш ранні форми цих символів з'являються в грецьких папірусах пізньої античності. Візантійські рукописи, у яких збереглися тексти грецьких папірусів, продовжили і розширили перелік астрономічних символів. Нові символи були запроваджені для представлення багатьох планет і малих планет, виявлених у XVIII—XX століттях.
Ці символи колись широко використовувались професійними астрономами, астрономами-аматорами, алхіміками і астрологами. Хоча вони все ще рутинно використовуються в альманахах та астрологічних виданнях, їх використання у фахових працях з астрономії порівняно рідкісне, з деякими винятками, такими, як символи Сонця і Землі, що з'являються в астрономічних константах, і певні зодіакальні знаки, що використовуються для представлення сонцестоянь і рівнодень.
Юнікод офіційно призначив коди для більшості символів, в основному у блоку різних символів (2600—26FF)https://www.unicode.org/charts/PDF/U2600.pdfThe Unicode Consortium і у блоку різних символів та піктограм (1F300—1F5FF)https://www.unicode.org/charts/PDF/U1F300.pdf.
Символи Сонця і Місяця Використання астрономічних позначень для Сонця і Місяця сходить до глибокої давнини. Форми символів, які з'являються в оригінальних папірусах грецьких гороскопів, — коло з одним променем () для Сонця і півмісяць — для Місяця. Сучасний символ Сонця, коло з крапкою (☉), вперше з'явився в Європі в епоху Відродження.
У сучасній академічній науці, символ Сонця застосовується як індекс для астрономічних констант, що стосуються Сонця. Світність, масу й радіус зір часто подають із використанням відповідних величин Сонця як одиниць вимірювання. Сонце Назва Символ Код Юнікода codepoint Зображення Юнікода Представляє Сонце U+2609 (dec 9737) ☉ Сонце (центр нашої планетної системи) U+1F71A(dec 128794) 🜚 Сонце з одним променем U+1F31E(dec 127774) 🌞 Обличчя Сонця або геральдичне «Сонце», не є астрономічним символом. Місяць Назва Символ Код Юнікода ЗображенняЮнікода Представляє Місяць, або перша чверть Місяця U+263D(dec 9789) ☽︎ ч/б☽️ кол Зростаючий Місяць U+1F31B(dec 127771) 🌛 Повний Місяць U+1F315 (dec 127765) 🌕︎Біле коло, як на нічному небі. U+1F31D (dec 127773) 🌝 Остання чверть Місяця U+263E (dec 9790) ☾︎ ч/б☾ кол Спадаючий Місяць U+1F31C (dec 127772) 🌜 Молодик U+1F311 (dec 127761) 🌑︎ U+1F31A (dec 127770) 🌚
Сонячні константиКонстантаСимволЗначення Світність Сонця L☉ 3,839 В, або 3,839 ерг/с Маса Сонця 1,98892 кг Сонячний радіус R☉ 6,955 м Ефективна температура Сонця Teff☉ 5777 К Джерела зображених символів:
Символи для планет
Символи для класичних планет з'являються в середньовічних візантійських рукописах, у яких збереглося багато стародавніх гороскопів. Символи для Меркурія, Венери, Юпітера і Сатурна були помічені в пізніх грецьких папірусах. Символи для Юпітера і Сатурна визначені як монограми відповідних грецьких назв, а символ Меркурія є стилізованим кадуцеєм. На думку А. С. Д. Маундера, попередники планетарних символів використовувались у мистецтві для представлення богів, пов'язаних із класичними планетами; Планісфера Б'янкіні, створена в II ст., показує грецькі персоніфікації планетарних богів, прикрашені ранніми версіями планетарних символів: Меркурій із кадукеєм; до намиста Венери прикріплений шнур, поєднаний з іншим намистом; Марс має спис, Юпітер — палицю, Сатурн — косу; Сонце має вінець із променями, що відходять від нього; а Місяць має головний убір із півмісяцем.
Діаграма в «Компендіумі астрології» XII ст. роботи Йоханнеса Каматероса показує Сонце як коло з променем, Юпітер як букву дзета (ініціал Зевса, аналога Юпітера у грецькій міфології), Марс як щит зі схрещеними списами, а інші класичні планети — як символи, що нагадують сучасні, без позначки-хрестика, яка є в сучасній інтерпретації. Ці позначки вперше з'являються приблизно в XVI столітті. За даними Маундера, додавання хрестів могло бути «спробою надати присмак християнства символам старих язичницьких богів».
Символи для Урана були створені незабаром після його відкриття. Один символ, , вигаданий Дж. Келером і уточненим Боде, був призначений для позначення нововиявленого металу платини; оскільки платина, яку часто називають білим золотом, була знайдена хіміками у суміші із залізом, символ платини об'єднує алхімічні символи заліза, ♂, і золота, ☉. Цей символ також поєднує в собі символи Марса (♂) і Сонця (☉), тому що в грецькій міфології Уран представляв рай, і демонструє поєднану силу списа Марса і Сонце. Ще один символ, , був запропонований Лаландом 1784 р. У листі до Гершеля, Лаланд описав його як "«un globe surmonté par la première lettre de votre nom» («куля, увінчана першою літерою твого імені»).
Декілька символів були запропоновані для Нептуна на позначення запропонованих назв планети. Стверджуючи право назвати своє відкриття, Урбен Левер'є спочатку запропонував назву «Нептун» і символ тризуба, одночасно збрехавши, що це було офіційно схвалено французьким Бюро довгот. У жовтні він намагався назвати планету Leverrier, на свою честь, і мав підтримку в цьому від директора обсерваторії Франсуа Араго, який, своєю чергою, запропонував новий символ для планети (). Однак ця пропозиція наштовхнулася на жорсткий опір за межами Франції. Французькі альманахи дуже швидко повернули назву Гершель для Урана, на честь її першовідкривача сера Вільяма Гершеля, та Левер'є для нової планети. Професор Джеймс Піланс з Единбурзького університету захищав для нової планети назву Янус і запропонував ключ як її символ. Василь Струве представив назву Нептун 29 грудня 1846 р. у Санкт-Петербурзькій академії наук. У серпні 1847 року, Бюро довгот оголосило про своє рішення слідувати усталеній астрономічній практиці і прийняло назву Нептун, але Араго утримався від участі в цьому рішенні.
Міжнародний астрономічний союз не рекомендує використовувати ці символи в журнальних статтях. У деяких випадках, коли планетарні символи можуть бути використані, наприклад, у заголовках таблиць, «Керівництво зі стилю МАС» допускає деякі одно — і дволітерні (для усунення неоднозначності між Меркурієм і Марсом) скорочення назв планет.
Планети Назва АбревіатураМАС Символ Код Юнікода ЗображенняЮнікода Представляє Меркурій Me U+263F(dec 9791) Кадукей Меркурія Венера V U+2640 (dec 9792) Намисто Венери (або «дзеркальце») Земля E U+2641(dec 9793) Держава, U+1F728(dec 128808) Куля з екватором та меридіаном (альтернативні позначення схожої форми: U+2295 ⊕ CIRCLED PLUS; U+2A01 ⨁ N-ARY CIRCLED PLUS OPERATOR; U+1F310 🌐 GLOBE WITH MERIDIANS) Марс Ma U+2642(dec 9794) Щит та спис Марса Юпітер J U+2643(dec 9795) Літера Дзета (від першої літери імені Зевс) Сатурн S U+2644(dec 9796) Серп або коса Сатурна Уран U U+26E2(dec 9954) Платина U+2645(dec 9797) Куля, на яку встановлена літера H (від Гершель),більш поширений у старій або британській літературіНептунN U+2646(dec 9798) Тризубець Нептуна U+2BC9 Куля, на яку встановлені літери «L» і «V», (від Левер'є),більш поширений у старій, особливо французькій літературі
Символи для малих планет Після того, як Джузеппе Піацці відкрив Цереру, група астрономів ратифікувала назву, яку він запропонував, а символом карликової планети був обраний серп.
Символ для 2 Паллади, спис Афіни Паллади, був винайдений бароном Францем Ксавером фон Цахом, і представлений ним у своєму «Monatliche correspondenz zur beförderung der erd- und himmels-kunde»von Zach, Franz Xaver (1802). Monatliche correspondenz zur beförderung der erd- und himmels-kunde, Volume 6 . pp. 95-96.. У листі до фон Цаха, першовідкривач Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс (який назвав нещодавно виявлений астероїд) висловив своє схвалення запропонованому символу, але шкодував, що руків'я серпа Церери було прикрашене кулею замість перекладини, щоб краще відрізняти його від знака Венери.
Карл Людвіг Гардінг створив символ для 3 Юнони. Хардінг, який відкрив цей астероїд, запропонував назву Юнона і скіпетр, увінчаний зіркою, як її астрономічний символ.
Символ 4 Вести придумав німецький математик Карл Фрідріх Гаусс. Доктор Ольберс, який раніше відкрив і назвав 2 Палладу, надав Гаусу честь назвати своє нове відкриття. Гаус вирішив назвати новий астероїд на честь богині Вести, а також розробив символ (): вівтар богині, зі священним вогнем на ньому. Інші сучасні письменники використовують більш складний символ ().
Наступні два астероїди, 5 Астрея і 6 Геба, були виявлені Карлом Людвигом Генке. Він попросив, щоб символом для 5 Астрея був перевернутий якір; однак деколи використовували ваги. Гаус назвав 6 Гебу на прохання Генке і обрав келих як символ.
По мірі подальшого відкриття астероїдів астрономи продовжували присвоювати символи до них. Так, 7 Ірида отримав символ веселки із зіркою; 8 Флора — квітку; 9 Метіда — око із зіркою; 10 Гігея — вертикальну змію із зіркою на голові; 11 Партенопа — стоячу рибу із зіркою; 12 Вікторія — зірку з гілкою лавра згори; 13 Егерія — щит; 14 Ірена — голуба з оливковою гілкою із зіркою на голові; 15 Евномія — серце, увінчане зіркою; 16 Психея — крило метелика із зіркою; 17 Фетіда — дельфіна із зіркою; 18 Мельпомена — кинджал на фоні зірки; і 19 Фортуна, зірки на фоні колеса Фортуни.
Йоганн Франц Енке вніс значні зміни публікацією у «Berliner Astronomisches Jahrbuch» (BAJ, «Берлінський астрономічний щорічник») за 1851 рік, — замість символів, він представив цифри, обведені колом, хоча його нумерація починалася з Астреї, а перші чотири астероїди продовжували позначатись своїми традиційними символами. Ця інновація була дуже швидко прийнята астрономічним співтовариством. На наступний рік (1852), номер Астреї був збільшений до 5, але астероїди від Церери до Вести були перераховані за номерами тільки у виданні 1867 р. Коло пізніше перетворилось на пару круглих дужок, а дужки протягом наступних кількох десятиліть поступово почали щезати.
Кілька астероїдів отримали символи від їх відкривачів і після того, як позначення номером у колі сталі широко поширеними. Астероїдам 26 Прозерпіна, 28 Беллона, 35 Левкотея і 37 Фідес (всі виявлені Карлом Лютером) були призначені, відповідно, символи граната з зіркою всередині; батога і списа; старовинного маяка і хреста. Символом 29 Амфітріти, відкритої Альбертом Мартом, стала черепашка.
Назва і символ Плутона були оголошені першовідкривачами 1 травня 1930 р. Його символ, монограма з букв PL, може бути витлумачений як Плутон або Персіваль Лоуелл, астроном, який ініціював пошук обсерваторією Лоуелла планети за межами орбіти Нептуна.
Назва Символ КодЮнікода ЗображенняЮнікода Представляє 1 Церера U+26B3(dec 9907) Серп тримачем донизу 2 Паллада U+26B4(dec 9908) Спис3 Юнона U+26B5(dec 9909) Скіпетр із зорею нагорі 4 Веста U+26B6(dec 9910) Вівтар із вогнищем 5 Астрея Якір Ваги 6 Геба Келих 7 Ірида Райдуга із зорею всередині 8 Флора U+2698(dec 9880) Квітка 9 Метіда Око із зорею над ним10 Гігея Змія із зорею U+2695(dec 9877) Посох Асклепія11 Партенопа Риба із зорею Арфа 12 Вікторія Зоря з гілкою лавра 13 Егерія Круглий щит 14 Ейрена Голуб з оливковою гілкою у дзьобі та зорею на голові 15 Евномія Серце із зорею згори 16 Психея Крило метелика та зоря 17 Фетіда Дельфін та зоря 18 Мельпомена Кинджал поверху зорі 19 Фортуна Зоря поверху колеса 26 Прозерпіна Гранат із зорею всередині 28 Беллона Батіг та спис Беллони 29 Амфітріта Черепашка 35 Левкотея Старовинний маяк 37 Фідес Латинський хрест, із ширшими та закругленими краями 134340 Плутон U+2647(dec 9799) Монограма з літер P та L від назви Плутон або імені Персіваль ЛоуеллU+2BD3
Символи зодіакальних сузір'їв і знаків
Символи зодіаку мають кілька астрономічних інтерпретацій. Залежно від контексту зодіакальний символ може позначати або сузір'я, або точку чи інтервал на площині екліптики.