Закон Меє́ (також «метатоні́я Меє́») — акцентуаційний закон у праслов'янській мові, що його 1902 року відкрив А. Меє. Суть закону полягає в тім, що балто-слов'янський акутований кореневий голосний у словах рухомої акцентної парадигми став у праслов'янській мові циркумфлексованим. Отже, закон Меє пояснив утрату акутованих форм у слов'янській рухомій акцентній парадигмі, на відміну від балтійскої, де акут зберігся, наприклад: , але , , але . Ф. Кортланд дану зміну пов'язуює з утратою ларингалів.
Суть На час дії закону Меє (після метатези плавних) ларингали вже зникли між приголосними ( >… , Педерсенів закон), між голосними ( >... ) і перед кінцевим носовим ( >... ). Згодом ларингали спершу занепали в позиції перед наголошеним складом, унаслідок чого попередня або наступна голосівка подовжувалася, отримавши циркумфлекс:
.
. У першому складі після наголошеного ларингали ще зберігалися.
Подальший розвиток Після заверешення дії закону Меє ларингали досі залишалися в кореневім складі до того часу, коли вони остаточно занепали. Тоді вже ніяких змін не відбувалося: >... (наголос пересунувся через пізніший закон Дибо).
Джерела
Примітки