Павло́ Андрі́йович Ярмо́ленко (, м. Харків, Україна — †, там же) — український педагог-новатор, професор (1988), доктор педагогічних наук (1985)Посохова, І. С. Ярмоленко Павло Андрійович //Педагогічна Харківщина: Довідник /За ред. В. І. Лозової, І. Ф. Прокопенка Харків: Вид-во Круглова,1997.-С.158-159.Х.:ХДПУ,1999.-С.158.
Життєпис Павло Андрійович Ярмоленко до 1941 р. вчився у середній школі № 33 м. Харкова, закінчив 5 класів. Трудову діяльність розпочав під час війни у 1944 р. учнем радіомайстра в Окружній майстерні зв"язку у Харкові. У 1944—1945 рр. працював бригадиром слюсарів-збірників на 8-му Державному підшипниковому заводі, у 1945—1947 рр. робив токарем у Центральних електромеханічних майстернях тресту Південелектромонтаж, у 1947—1949 рр. токарював на заводі «Сетьмаш» у м. Харкові. У 1944—1949 рр. навчався у школі робітничої молоді № 3 м. Харкова, після її закінчення у 1949 р. вступив до філологічного факультету Харківського держуніверситету ім. О. М. Горького, який закінчив на відмінно у 1954 р., отримав диплом з відзнакою.
Педагогічну діяльність розпочав у 1954 р. у школі робітничої молоді № 48 у м. Харкові. У 1954—1956 рр. працював вчителем предметів української і російської філології, керівником виробничого навчання у середній школі № 33 м. Харкова. Був висунутий і у 1956—1957 рр. працював інспектором шкіл Харківського міського відділу народної освіти з виробничого навчання та вчителював у СШ № 33.
У 1957 р. в Харкові у видавництві «Радянська школа» вийшла перша книга /2/.Був запрошений на роботу до Харківського державного педагогічного інституту, у якому працював у 1958—1959 рр. викладачем і вчитилював у СШ № 33. У подальшому переведений на роботу і 1959—1963 рр. працював інспектором шкіл с виробничого навчання у Харківському облвно.
У 1963 р. працював вчителем виробничого навчання у СШ № 119 м. Харкова і з цього року робив у навчальному цеху Харківського тракторного заводу, спочатку заступником начальника з навчальної роботи, потім виконуючим обов'язки начальника навчального цеху, надалі до 1975 р. начальником навчального цеху ХТЗ ім. С.Орджонікідзе. У 1967—1975 рр.
4 рази вибирався депутатом Орджонікідзевської районної Ради депутатів трудящих у м. Харкові, головою депутатської комісії з народної освіти. У 1968 р. нагороджений значком «Відмінник соціалістичного змагання Міністерства тракторного І сільськогосподарського машинобудування» і значком «Відмінник народної освіти»/УРСР/.
З 1969 р. публікує статті з питань політехнічної трудової підготовки школярів у республіканському, союзному, місцевому друку /2;3/. 1970 р. був учасником і доповідачем на заключному пленарному засіданні Всесоюзних педагогічних читань у Москві/4/. Був нагороджений медаллю «За доблесну працю», значком «Відмінник освіти СРСР».
У 1971 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему: «Система трудової політехнічної підготовки старшокласників в умовах навчального цеху» в НДІ змісту і методів навчання АПН СРСР/5/. Науковцю, педагогу-новатору у 1971 р. був присвоєний вчений ступінь кандидата педагогічних наук. Робота навчального цеху Харківського тракторного заводу під керуванням П. А. Ярмоленка була схвалена колегією Міністерства освіти СРСР і президією ЦК профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових закладів/6/. Робота навчального цеху ХТЗ, де працював начальником П. А. Ярмоленко, відмічена премією Ленінського комсомолу /6/. Педагог-новатор був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку». У 1972 р. вчений був учасником і доповідачем Всесоюзної наради з проблем трудового навчання учнів старших класів міських середніх загальноосвітніх шкіл у Москві /8/. У 1973 р. педагог був учасником і доповідачем науково-практичної конференції «Педагогічні питання попередження бездоглядності і правопорушень серед дітей і підлітків у Харківській області» у Харкові/9/; учасником і доповідачем спільного колоквіуму АПН СРСР і НДР з актуальних проблем виховання учнівської молоді у Москві/10/. У Москві у видавництві «Вища школа» вийшла книга вченого, з трудового навчання школярів у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах і цехах /у співавторстві з П. М. Андріановим та ін.//11/. У 1975 р. у складі делегації Міністерства освіти СРСР відвідав з питань освіти ПНР. 1975 р. друкуються статті науковця у перекладі за рубежем/12/
З 09.1975 р. по 05.1988 завідував кафедрою педагогіки Харківського державного університету ім. О. М. Горького /зараз Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна/. У 1975 р. розроблений під науковим керівництвом П. А. Ярмоленка проект політехнічного центру як навчального цеху авіаційного заводу, втілений у життя у Дзержинському районі м. Харкова /1979 р./, відмічений премією Ленінського комсомолу/6/. У 1976 р. у Москві у видавництві «Педагогіка» надрукована книга «Виховання школярів у праці» /у співавторстві з А. А. Шибановим та ін.//13/. У 1977 р. була видана монографія «Педагогогічні проблеми навчання і виховання старшокласників у міжшкільному центрі профорієнтації»/14/. Видана книга «Навчальний цех- досвід, проблеми, перспективи» /Бібліотека передового досвіду. Народна освіта//6/. Було 1-е видання «Довідника наставника робітничої молоді» /у співавторстві з Д. М. Петровою, Л. М. Саковською та ін.//15/. У 1978 р. присвоєно вчене звання доцента по кафедрі педагогіки.
У 1983 р. П. А. Ярмоленкео був учасником і доповідачем Всесоюзної науково-практичної конференції «Роль університетів у підготовці кадрів вищої кваліфікації» на ВДНГ СРСР у Москві/16/.У 1985 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Педагогічні проблеми навчання і виховання старшокласників у міжшкільному політехнічному центрі трудового навчання і профорієнтації» у НДІ трудового навчання і професійної орієнтації АПН СРСР/17/, присвоєно вчений ступінь доктора педагогічних наук. У 1986 р. вчений був учасником наради-семінару завідувачів кафедр психології та педагогіки університетів і вищих навчальних закладів країни у Москві, де він узагальнив досвід підготовки студентів на педагогічних відділеннях університетів. У 1988 р. працював у Харківському держуніверситеті на посаді професора кафедри педагогіки. Видана методична розробка для студентів з педагогічної спадщини А. С. Макаренка /у співавторстві з Д. М. Петровою, І. С. Посоховою та ін.//19/.
З 05.1988 р. був вибраний по конкурсу до Київського державного інституту фізичної культури і працював на посаді професора кафедри ТПД /курс педагогіки/ на Харківському спортивному факультеті КДІФК, який перетворився у Харківський інститут фізичної культури /зараз Харківська державна академія фізичної культури/, де працював на кафедрі педагогіки і психології.
Паралельно працював на кафедрі загальної і професійної педагогіки /був першим керівником кафедри/ у Харківському інженерно-педагогічному інституті, що став Українською інженерно-педагогічною академією/1/. У 1988 р. присвоєне вчене звання професора кафедри загальної і професійної педагогіки. У 1988—1996 рр. головував у спеціалізованій Раді із захисту кандидатських дисертацій при Харківському державному педагогічному інституті ім. Г. С. Сковороди /зараз Харківський національний університет ім. Г. С. Сковороди//1/. У 1989 р. був нагороджений медаллю «Ветеран праці». У 1993 р. професор виступив на Першій російській науково-практичній конференції з міжнародною участю з проблем професійної освіти у Санкт-Петербурзі/20/. У 1995 р. була видана книга «Прогресивні навчальні заклади професійної освіти: проблеми, досвід, перспективи» /у співавторстві з І. Б. Васильєвим, В. Б. Бакатановою /21/. У 1997 р. У педагога став інсульт, його паралізовало, став Інвалідом 1 групи. 23.05.2002 настала смерть П. А. Ярмоленка.
Значимість основних наукових ідей П. А. Ярмоленка у реформі освіти для підготовки учнів до свідомого вибору професії і праці
Павлу Андрійовичу Ярмоленку /1927-2002/ належить багато наукових робіт, в тому разі монографій, посібників, статей, що висвітлюють допрофесійну підготовку шкільної молоді, політехнічне навчання, трудове навчання і виховання, професійну орієнтацію старшокласників, педагогічний досвід практичної організації трудової підготовки учнів в умовах шкільних і міжшкільних майстерень, навчально-виробничих комбінатів Москви, Ленінграду, Мінська, Бєлгорода, Дніпропетровська, Одеси, Гайворона Кіровоградської області та ін., професійних ліцеїв, професійно- технічних училищ тощо. Вчений вивчив вимоги суспільства до допрофесійної підготовки школярів, вказав на обставини за яких трудова підготовка за характером як професійна може перетворитись у вузькопрофесійне навчання. Дослідження, проведені вченим, дозволили розвивати і комплексно реалізувати різнобічні можливості трудового навчання: політехнічні, виховні, профорієнтаційні, — за розробленою ним новою системою організації трудового навчання старшокласників і відповідній концентрації педагогічних засобів, що дозволяє підвищити ефективність трудової підготовки в міжшкільних цехах і навчально-виробничих комбінатах, професійних ліцеях, допомогти старшокласникам у свідомому життєвому виборі і самореалізації, визначенні свого місця, готовності до трудової діяльності /17.С.13,54/. Вже за це вчений-новатор, практик заслуговує на увічнення пам'яті і встановлення пам'ятної таблички на будинку по вул. Металістів у Харкові, де він жив.
П. А. Ярмоленко дослідив /14.С.21-79/ політехнічне трудове навчання старшокласників як засіб політехнічної освіти, трудового виховання і профорієнтації, визначив трудове навчання в системі політехнічної освіти, розкрив політехнічний характер трудового навчання, шляхи розвитку політехнічних засад трудового навчання і профорієнтації відповідно до вимог науково-технічної революції, вивчив умови формування політехнічних знань, вмінь в трудовому навчанні і зробив висновок, що в цій системі трудове навчання стає активним компонентом підсистем політехнічної освіти, трудового виховання і профорієнтації, що впливає на різнобічну підготовку школярів до праці, яка відповідає вимогам виробництва і науково-технічного прогресу. Вчений дослідив змістовну структуру політехнічного трудового навчання, показав взаємозв'язок основних компонентів системи політехнічної освіти, основ техніки і виробництва, що відображають закономірності сучасної техніки, економіки і організації виробництва, як загальнотехнічну основу трудового навчання. Педагог розкрив /5.С.20/, що для формування політехнічних знань і вмінь учнів 9-10-х /у теперішній профільній школі 10-12-х/ класів в системі трудового навчання необхідне вивчення загальнотехнічного матеріалу, як самостійних розділів навчальної програми в умовах відповідних лабораторій і кабінетів на лабораторних заняттях при спеціальній системі мір, що забезпечують взаємну дію загальноосвітніх, загальнотехнічних знань і вмінь, і практичної діяльності учнів, що взаємодіють і розкривають природничонаукову основу політехнічного трудового навчання, розвивають технічне критичне мислення. В дослідженні /17.С.54/ вчений виявив залежність продуктивності політехнічної підготовки від умов, що забезпечують стійку взаємодію природничонаукових, загальнотехнічних і технологічних знань і вмінь учнів.