Джо́зеф Лармор (; 11 липня 1857, Магераголл, графство Антрім, Північна Ірландія — 19 травня 1942, Голівуд, графство Даун, Північна Ірландія) — ірландський фізик-теоретик і математик, член Лондонського королівського товариства (1892), у 1912—1914 — його віце-президент.
Біографічні дані Джозеф Лармор народився 11 липня 1857 року в сім'ї Г'ю Лармора, власника крамниці у Белфасті та Анни Райт. Навчався у Королівській гімназії (), закінчив Королівський університет у Белфасті (1877) та коледж Кембриджського університету (1879).
У 1880—1885 роках — викладав фізику Королівському коледжі Голуей, з 1885 до 1932 працював у Кембриджському університеті (з 1903 — лукасівський професор математики).
Наукові праці стосуються електродинаміки рухомих тіл, термодинаміки, магнетизму, вивчення структури атома.
1897 року Лармор опублікував формули релятивістських перетворень координат і часу (зараз відомі як перетворення Лоренца) і формулу додавання швидкостей, за два роки до Г. Лоренца і за вісім років до А. Ейнштейна.
Його монографія «Ефір і матерія» (1900) відіграла значну роль у розвитку електродинаміки.
Лармор першим почав розробляти електронну теорію діамагнетизму. У 1895 відкрив прецесію електрона, що обертається в зовнішньому магнітному полі (прецесія Лармора).
Помер 19 травня 1942 року в Голівуді (графство Даун, Північна Ірландія).
Нагороди Лукасівський професор математики (1903) Бейкерівська лекція (1909) Медаль де Моргана (1914) Королівська медаль (1915) Премія Понселе (1918) Медаль Коплі (1921)
Вшанування пам'яті У 1970 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Джозефа Лармора кратеру на зворотному боці Місяця.
Див. також Ларморова частота Ларморів радіус
Примітки
Посилання .
A very short biography of Joseph Larmor Ether and field theories in the late 19th century // VictorianWeb: History of science in the Victorian era Papers of Sir Joseph Larmor // Janus, University of Cambridge. Joseph Larmor .