Карл Йохан Густаф Сварц (; 5 червня 1858, Норрчепінг — 6 листопада 1926, Стокгольм) — шведський політик.
Життєпис Народився у сім'ї власника тютюнової фабрики «Petter Swartz», заснованої одним із його предків у 1751 році. Здобув вищу юридичну освіту: з 1877 по 1878 рік навчався в Боннському університеті ім. Фрідріха Вільгельма, з 1879 по 1881 рік — в Упсальському університеті, отримавши вчений ступінь в 1880 році.
Після закінчення навчання працював управителем на батьківській тютюновій фабриці. З 1883 по 1906 рік був директором норрчепінгського банку «Sparbank» і з 1888 по 1906 рік — також директором розташованого в тому ж ліні банку «Enskilda Bank»; при цьому в 1900 був обраний депутатом риксдага від Норрчепінга і зберігав мандат до 1921 року. В 1906 став міністром фінансів в кабінеті Арвіда Ліндмана і обіймав цю посаду до 7 жовтня 1911 року. У період перебування на посаді ініціював ряд реформ, у тому числі підвищення прибуткового податку та податку на майно. Після злиття кількох груп правих у риксдазі він став заступником голови, а потім членом правління новоствореної Національної партії (Första kammarens nationella parti). Одночасно з 1912 по 1917 рік був головою правління приватного в ті роки Центрального банку Швеції (Sveriges Centralbank). Під час Першої світової війни з 1915 по 1917 рік очолював комітет з постачання. Наприкінці 1916 року деякий час був ректором Упсальського університету.
Після відставки уряду Яльмара Хаммаршельда через зовнішньополітичний тиск і внутрішні заворушення Сварц 30 березня 1917 року був призначений прем'єр-міністром. На цій посаді вжив заходів для пом'якшення наслідків глибокої економічної та політичної кризи в країні; одним із перших рішень стала заборона виводити на вулиці міст озброєні загони буржуазного ополчення під час першотравневої демонстрації після обіцянки керівництва Соціал-демократичної партії про недопущення заворушень. У травні 1917 року уклав угоду з Великобританією, в результаті якої 33 шведським кораблям було дозволено залишити англійські та американські порти і повернутися до Швеції. Пішов у відставку 19 жовтня 1917 року, а також домовився з державами Антанти про постачання продовольства в країну. Найважливішим його рішенням на посаді прем'єр-міністра стало ухвалення вимог Соціал-демократичної та Ліберальної партій щодо запровадження загального виборчого права (у тому числі для жінок) та скасування 40%-го порога на місцевих виборах; король Густав V затвердив ці вимоги.
На дострокових виборах Сварц втратив значну кількість голосів своїх прихильників через скандал, пов'язаний з махінаціями на чорному ринку, до яких був залучений його син, і 19 жовтня 1917 року був змушений піти у відставку з посади прем'єр-міністра, проте продовжив політичну кар'єру до кінця життя; у 1922—1926 роках, зокрема, був депутатом Ріксдагу від Естергетланда.
Заповів після своєї смерті перетворити свій особняк на музей і бібліотеку.
Генеалогія
Примітки
Посилання Карл Сварц