M270 (РСЗВ)

M270 MLRS — американська реактивна система залпового вогню (РСЗВ) на гусеничній платформі «Бредлі» виробництва компанії Vought.

Призначена для виконання в будь-який час доби та за різних погодних умов бойових завдань з ураження і знищення з закритих вогневих позицій на відстанях понад 30 км районів зосередження військ та бойової техніки, позицій ствольної та реактивної артилерії противника, районів розгортання його сил і засобів протиповітряної оборони, вантажних автомобілів, легкоброньованих бронетранспортерів, а також командних пунктів, вузлів зв'язку та інших площинних цілей.

З 1983 року РСЗВ перебуває на озброєнні армії США. Загалом виробили близько 1300 одиниць M270 і понад 700 000 ракет різного типу. Згодом заснували виробництво в Європі й поступово вони почали надходити на озброєння армій країн-членів НАТО. Останню партію РСЗВ виробили у 2003 році.

У липні 2022 року надійшли на озброєння УкраїниВ Україну прибули М270, буде хороша компанія HIMARS — Резніков, УП, 15 липня 2022.

Розробка На початку 1976 року управління ракетних військ армії США для оснащення з'єднань тактичної і оперативно-тактичної ланки (дивізія, корпус) реактивною артилерією ініціювало програму зі створення реактивної системи загальної підтримки GSRS (). У березні 1976 року представники п'яти компаній: (Boeing, , Martin Marietta, Northrop та Vought підписали контракт на оцінку концепції створення реактивної системи загальної підтримки GSRS.

У вересні 1977 року представники фірм Boeing Aerospace і Vought Corporation підписали контракт на суму $855 тис. на 29-місячний період ратифікації (затвердження) конкурсу з розробки GSRS. За умовами контракту кожна компанія поставила три дослідні зразки бойової машини і некеровані реактивні снаряди для порівняльних випробувань на ракетному полігоні «Вайт Сендс» (штат Нью-Мексико).

На початку 1978 року Управління науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт в області ракетної зброї армії США змінило напрямки подальшого розвитку системи GSRS з можливістю виробництва як у США, так і в Європі. Програма була перейменована на Multiple Launch Rocket System або MLRS. У квітні 1980 році Ling Tempco Vought of Dallas, штат Техас), була обрана головним підрядником для координації розробки системи MLRS.

30 березня 1979 року конструктори Vought провели перші стрільби з реактивної установки, випередивши в такий спосіб конкурентів з BoeingGSRS Prototypes Begin Mobility Testing. // Army Research and Development, September-October 1979, v. 20, no. 5, p. 6.. Дослідні зразки бойових машин від компаній Boeing Aerospace і Vought Corporation доправили на Абердинський випробувальний полігон у штаті Меріленд для військових досліджень ходових якостей машин та їхньої надійності методом випробувань на зношуваність, стійкість ракет і електроніки до вібраційних і ударних навантажень при русі. Програма випробувань передбачала пробіг у 700 миль на кожну машину по різних типах ґрунтів. Період випробувань тривав до травня 1980 року, коли мав визначитися переможець.

У травні 1982 року на випробування представили перші реактивні снаряди, зібрані в межах дрібносерійного виробництва. А в серпні 1982 року до армії надійшли на військові випробування перші бойові машини. Після успішного проведення іспитів та випробувань у 1983 році нова реактивна система залпового вогню MLRS стала надходити на озброєння армії США. Через 2-3 роки вона стала надходити на озброєння сухопутних військ армій інших держав.

Виробництво З 1989 року почалося спільне виробництво системи MLRS фахівцями США, Великої Британії, Німеччини, Франції та Італії.

Організаційно системи MLRS зводилися в батареї і дивізіони польової артилерії. У дивізії й корпусі сухопутних військ перебуває на озброєнні по 9 і 27 бойових машин відповідно.

Останні партії M270 були вироблені в 2003 році, приблизно в той час, як почала серійно вироблятися HIMARS, заміна M270. Низка сайтів стверджували що остання партія призначалася для поставок до єгипетської армії.

Склад

Первинно комплекс РСЗВ M270 MLRS складався з: бойової машини, що суміщає пускову установку та заряджальну машину; боєкомплекту у т.з. пеналах сімейства MFOM; транспортної машини M985 для підвезення боєприпасів, що могла містити до 4-х пеналів; системи зв'язку і управління.

Основними частинами бойової машини М270 є шасі й артилерійська частина.

Шасі Шасі БМ М270 оснащується восьмициліндровим дизельним двигуном Cummins VTA-903 з газотурбінним наддувом потужністю 500 к.с. Двигун розташований під кабіною, яка може відкидатися вперед, що забезпечує доступ до вузлів силової установки. Трансмісія «General Electric» гідромеханічна HMPT-500 тришвидкісна. Підвіска торсіонна пластинчата, незалежна з трьома амортизаторами на кожен борт.

Башта До артилерійської частини ПУ входять: нерухома основа, встановлена на корпусі шасі; поворотна платформа із закріпленою на ній частиною, що хитається, у броньованій коробчастій фермі якої розташовані два пенали; механізми заряджання і наведення. Артилерійська частина БМ М270 змонтована на модифікованому подовженому гусеничному шасі бойової машини піхоти БМП M2 «Бредлі») (вантажний транспортер М993). Завдяки використанню цього шасі бойова машина має можливість руху по перетятій місцевості, порівнянну з аналогічною можливістю танка М1.

Необхідна жорсткість основи пускової установки під час розміщення на вогневій позиції забезпечується вимкненням підресорювання ходової частини. У броньованій кабіні розміщується обслуга РСЗВ з трьох осіб: командир установки, навідник і механік-водій. Там же змонтована апаратура управління вогнем, що включає ЕОМ, засоби навігації й топографічного прив'язування, а також пульт управління. Вся необхідна інформація відображається на світловому табло пульта керування. Апаратура управління вогнем РСЗВ MLRS може сполучатися з автоматизованими системами управління вогнем польової артилерії. Створюваний у кабіні надлишковий тиск і фільтровентиляційна установка захищають обслугу від газів, що утворюються при стрільбі, і від уражаючих чинників внаслідок радіоактивного забруднення місцевості або застосування хімічної зброї.

Пускова установка MLRS модульного типу й не має постійних вмонтованих напрямних. У гнізді її броньованої коробчастої ферми (тої, що хитається) розташовані два змінних пенали, кожний із шести склопластикових трубчастих напрямних, які монтуються в два ряди. Стандартні пенали важать 2270 кг і споряджаються ракетами на заводі-виробнику та герметизуються, що забезпечує збереження НКР без обслуговування протягом десяти років. Передстартове підготування ракет до стрільби практично не потрібне. Перезарядження пускової установки здійснюється за допомогою двох автономних зарядних механізмів (із електромеханічними приводами), монтованих на ПУ в коробчастій фермі над гніздами для пеналів. Операція здійснюється одним-двома номерами обслуги з використанням виносного пульта. При нульовому куті висхідні механізми заряджання за допомогою лебідок піднімають пенали із землі вгору до упора і вводять його в гніздо коробчастої ферми.

Пуск снарядів здійснюється прямо зі змінних капсул. Для заряджання, прицілювання та вистрілювання повного боєкомплекту з 12 MLRS снарядів потрібно п'ять хвилин.

Для забезпечення стрільби РСЗВ зазвичай одній пусковій установці додаються дві машини підвезення з причепами. Машиною підвезення служить 10-тонний автомобіль високої прохідності M985 компанії Oshkosh Corporation (колісна формула 8 × 8). У його кузові змонтований 2,5-т підйомно-поворотний кран, за допомогою якого здійснюється завантаження і розвантаження контейнерів. На машині та причепі перевозяться по чотири пенали (шість ракет у кожному). Боєкомплект, що містить одну ПУ, разом із її 12 ракетами, становить відповідно 108 НКР.

Боєкомплект

РСЗВ M270 MLRS підтримує ведення вогню усім спектром озброєння MFOM, що, власне, первинно створювалось виключно для використання саме цією машиною та, за віком, є її одноліткою.

Втім, як й M142, так само використовує широкий спектр боєприпасів, що заряджаються у змінні пенали зазвичай поза зоною ведення бойових дій, що, у свою чергу, дозволяє персоналу оперативно виконувати бойове завдання, не відволікаючись на заряджання окремих снарядів, перелік яких в залежності у тому числі від модифікації машини, варіюється, зокрема, від найстаріших некерованих реактивних снарядів M26 з максимальною відстанню ураження у 15 км у перших модифікаціях й до найновішої високоточної ударної ракети PrSM з максимальною відстанню ураження у 499 кмhttps://www.lockheedmartin.com/en-us/products/guided-mlrs-unitary-rocket.html.

Модифікації

За роки експлуатації M270 численно змінювався, отримуючи все новіший функціонал та систему забезпечення новітнього озброєння. Задля можливості відрізнити такі системи було використано окремі індекси модифікацій від A0 до, рік, A2https://news.lockheedmartin.com/2019-04-23-Lockheed-Martin-Receives-362-Million-Contract-for-Multiple-Launch-Rocket-System-Launcher-M270A2-Recapitalization, що, наразі, є єдиною модифікацією цієї машини, що підтримує зброю PrSMhttps://mezha.media/2022/07/14/m270a2-mlrs/ на відміну від HIMARS, що підтримує таке озброєння у базовій комплектації/базовому варіантіhttps://www.lockheedmartin.com/en-us/products/precision-strike-missile.html.

У той же час усі без виключення модифікації зазвичай підлягають модернізації до своїх ліпших версій. Наприклад, у 2020 році, армія США замовила модернізувати 44 M270 (додатково до попередньо замовлених 225 модифікації A1 та 160 — A0) до версії A2https://news.lockheedmartin.com/news-releases?item=128952. Таким чином, навіть найстаріші версії машини після оновлення зможуть не лише використовувати найсучасніше озброєння, як то ER GMLRS та PrSM за рахунок встановлення загальної системи керування польотом (CFCS — Common Fire Control System), що планується для використання у майбутньому у тому числі на HIMARS, а й збільшать термін своєї придатності аж до 2050 рокуhttps://www.militaryaerospace.com/sensors/article/14293573/upgrade-field-artillery-rockets.

A0

Все, що, наразі, відомо, що ця модифікація є списаною й такою, що підлягала рік подальшому оновленню до версії A2 для американської армії у кількості 160 одиниць. Те саме у 2022 році планували зробити й британціhttps://zaborona.com/gotuyutsya-do-zero-hour-u-brytaniyi-mozhe-zyavytysya-svij-analog-himars/.

У 2022 році існувала ймовірність, що саме цю модифікацію буде поставлено з США Україні та що ця модифікація підтримує лише озброєння M26 .

IPDS

Суттєвою відмінністю цієї модифікації від попередньої є підтримка озброєння ATACMS. Ця модифікація мала обмежене розповсюдження й використовувалася виключно арміями США, Греції, Південної Кореї й Туреччиниhttp://www.pmulcahy.com/mrls/us_mrls.htm.

A1

Є наймасовішою модифікацією машини, що стала у тому числі базою для виготовлення ліцензованих копії у Європі. У 2019 році американська армія замовила модернізацію 225 таких своїх машин, що на той час використовувались, до версії A2. Те саме у 2022 році планували зробити й британці

На відміну від попередніх модифікацій має зменшений час перезаряджання, збільшені кути нахилу та оновлену систему ведення вогню, а у 2005 році була ексклюзивною модифікацією машини, що підтримувала озброєння GMLRS за рахунок встановлення удосконалених системи керування польотом (IFCS — Improved Fire Control System) й механічної системи запуску (ILMS — improved launcher mechanical system) та т.і.https://defense-week.com/2022/03/29/bahrain-orders-176m-m270-multiple-launch-rocket-systems-mlrs-upgrade/.

B1

Ексклюзивна модифікація для використання армією Великої Британії. Суттєвої відмінністю від еталона (A1) є поліпшене бронювання, зокрема, кабіни та дна машини.

С1