Еялет Ракка або пашалик Урфа () — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1586—1864 роках з площею 62,320 км². Утворився з частини еялету Діярбекір (на теперішніх землях Сирії, Туреччини та Іраку). Отримав назву за найбільшим містом провінції Раккою. У 1864 році увійшов до складу вілаєту Алеппо.
Історія У 1586 році після перемог султана Мурада III було утворено Раккський еялет. Його виокремлено з діярбекірської провінції. Спочатку головною метою було створити захист Сирії та Північного Іраку від військ Персії. Водночас тут під час кампанії концентрувалися війська, що рушали до Багдаду, який у 1620-х роках захопили перські війська.
Водночас вигідне розташування міст еялету сприяло перетворенню їх на митні центри, де збиралися податки на ввезення краму з Персії та Аравії. У Рацці та Урфі розташовувалися великі базари та численні караван-сараї. Звідси товари переправлялися до Алеппо, що тривалий час до середини XVIII ст. було провідним містом Османської імперії на Близькому Сході. Боротьба за владу та постійні війни в Персії протягом 1720—1780-х років призвели, з одного боку, до зменшення ворожої загрози, з другого — до економічних складнощів.
У 1831 році внаслідок османо-єгипетської війни еялет опинився під владою Єгипту. Лише у 1840 році його повернуто під владу османського султана. У 1864 році внаслідок адміністративно-територіальної реформи часів Танзімату еялет Ракка увійшов до складу вілаєту Алеппо.
Структура Еялет складався з 9 санджаків: Урфа (Санджак Паша), Ана, Ракка, Харан, Дейр-Раба, Бені-Ребіа, Джемаса, Суруч, Елязиг.
Національно-релігійний склад Більшість населення провінції становили араби-суніти. Тривалий час значною меншиною в еялеті були вірмени з Апостольської церкви, які створили чималі громади в містах. Крім того, існували громади ассирійців та жидів.
Джерела Stefan Winter, «The Province of Raqqa under Ottoman Rule, 1535—1800» in Journal of Near Eastern Studies 68 (2009), 253-67.