Друге велике пробудження () — це протестантський релігійний рівайвелізм, тобто рух за відродження духовного життя, початку XIX століття у США. Цей рух розпочався близько 1790 року, оформився близько 1800, а після 1820 року почалося стрімке зростання прибічників у конгрегаціях баптистів та методистів, чиї служителі переважно очолювали рух. Пік руху припав на 1850-ті роки. Друге велике пробудження пов'язане з романтизмом і характеризується ентузіазмом, емоційністю і захопленням надприродним. Рух рішуче відкидав скептичний раціоналізм та деїзм доби Просвітництва.
Рівайвелізм охопив мільйони нових прибічників з-поміж існуючих євангелічних деномінацій і призвів до формування нових деномінацій. Багато навернених вірили, що Пробудження знаменує початок останнього тисячоліття перед приходом Христа (хіліазм). Друге велике пробудження стимулювало встановлення багатьох реформаційних рухів, що мали за мету виправити суспільне зло перед очікуваним Другим пришестямSmith T..
Історики назвали Друге велике пробудження у зв'язку з Першим великим пробудженням (1730–1740-ві) та Третім великим пробудженням (кінець 1850-х — початок 1900-х). Ці хвилі релігійного відродження були частиною більших широких романтичних рухів, що ширилися Європою упродовж цього часу, особливо у Англії, Шотландії та НімеччиніHeyrman C.L., The First Great Awakening .
Поширення відродження
Передумови Як і Перше велике пробудження, що трапилося століттям раніше, Друге відбивало романтизм і визначалося ентузіазмом, емоційністю та зверненням до надприродногоClark, p. 16.. Категорично відкидався скептицизм, деїзм та раціоналізм, характерні для ПросвітництваCott, p. 15.. У цей же час схожі рухи ширилися Європою: пієтизм у НімеччиніSchwarz, p. 91., євангелізм у АнгліїGill..
Друге велике пробудження відбилося у кількох подіях і в різних деномінаціях, однак його характер був дуже схожийCott, p. 1.. Рівайвелістські зібрання та зустрічі були одним із головних способів євангелізації у той період, вони легко долали географічні кордониLindley, p. 59., тож рух швидко поширився штатами Кентуккі, Теннессі та Огайо. Кожна деномінація мала ресурси, які дозволили їй просунутися до фронтиру. В методистів була ефективна організація, яка трималася на мандрівних служителях, котрих називали «цирковими наїзниками» (circuit riders; бо вони подорожували на конях від громади до громади). Ці пастори могли досягати людей у дуже віддалених районах американського фронтиру. Оскільки вони подорожували зовсім просто, то це допомагало їм отримати привітність із боку фронтирних родин, яких вони прагнули навернути.
Теологія
У американському протестантизмі домінувала теологія постмілленіалізму, котра стверджувала, що Христос повернеться на землю після «тисячоліття», котре могло розумітися або як буквальні тисячу років або просто як тривалий період миру та радості. Завдання християн вбачалося у тому, щоби очистити суспільство задля підготовки цього повернення. Рух поширився за межі американських кордонів і включив християнський реставраціонізм. Джордж Фредріксон стверджує, що постмілленіальна теологія «була поштовхом для пропаганди прогресивних реформ»Fredrickson.. Під час Другого великого пробудження у 1830-х деякі вірні очікували початку тисячоліття за кілька років. Однак після 1840-х очікування вже перенеслися у віддалене майбутнє, а постмілленіалізм став просто пасивною частиною поширених прагнень до соціальних реформ, що панували в американському середньому класі того часу.
Випалений район На початку 19 століття західна частина штату Нью-Йорк отримала назву «випалений район» (Burned-over District), оскільки релігійне відродження на цій території привернуло велику увагу і поширилося даліCross; Wellman.. Термін було введено Чарльзом Фінні, провідним рівайвелістом на цій територіїHammond, p. 32. Назва означала, що у районі було запалено вірою таку велику кількість людей, що більше не лишилося кого євангелізувати. З іншого боку, Лінда Прічард, ґрунтуючись на статистичних даних, показує, що цей район у порівнянні з рештою штату демонструє радше типову релігійну поведінку, аніж якусь особливуPritchard..
Південь На американському фронтирі євангелічні деномінації надсилали місіонерів до поселенців, що призвело до суттєво зростання вірних у методистів та баптистів. Прийоми рівайвелізму ґрунтувалися на табірних зборах, коріння яких лежало у шотландському пресвітеріанстві. Більшість шотландських та ірландських іммігрантів до американської революції осіли у незаселених районах Пенсільванії і вздовж Апалачських гірLong..
Захід У новозаселених фронтирних регіонах відродження відбувалося також через табірні збори. Ці збори часто бували першою зустріччю багатьох поселенців із організованою релігією, і вони були важливими соціальними подіями. У таборах впродовж кількох днів відбувалися богослужіння за участю проповідників. Поселенці у слабозаселених регіонах збиралися на ці збори не тільки заради богослужінь, а й заради товариства. Із цими подіями асоціювалася щира радість натовпу із сотень, а то і тисяч людей, які щось вигукували, співали й танцювали. Рівайвелізм мав велику емоційну силу із наголосом на особистих гріхах й необхідності повернутися до Христа та цілковито оновитися задля особистого спасіння. Після повернення додому багато навернених утворювали свої невеличкі місцеві церкви, які швидко зросталиBruce.. Багато американців із кальвіністських громад наголошували на людській нездатності самотужки спастися, і на тому, що єдиний шлях до спасіння пролягає через милосердя Бога.
Друге велике пробудження позначає суттєвий релігійний поворот в американському суспільствіhttp://www.ushistory.org/us/22c..
«Відродження 1800 року», що мало місце у Лоґан-каунті, штат Кентуккі, почалося як традиційні пресвітеріанські збори для служіння. Перші неформальні табірні збори відбулися тут у червні, біля ред-ріверського дому для зібрань. Схожі зібрання відбулися у сусідніх конгрегаціях, всі під керівництвом Джеймса МакҐріді. Через рік ще більші збори для служіння відбулися у Кейн-Рідж, штат Кентукі. Їх проводив Бартон Стоун, і у них взяло участь близько 20 000 осіб. Численні пресвітеріанські, баптистські та методистські служителі брали участь у богослужіннях. Завдяки Бартону Стоуну (1772–1844) та Александру Кемпбеллу (1788–1866) релігійне відродження шляхом табірних зборів стало основним шляхом розширення церкви для методистів та баптистівFoster, 2004..
У зв'язку з цими подіями у Кентуккі виникла Кемберлендська пресвітеріанська церква. Табірні збори у Кейн-Рідж також сприяли розвитку реставраційного руху, який виник на основі позаденомінаційних церков, зорієнтованих на повернення до справжнього раннього християнства Нового Заповіту. Основною ідеєю цього руху був акцент на побудові особистих стосунків із Христом. Церкви, вкорінені в американському реставраціонізмі, включають Церкви Христа, Християнську церкву (Учнів Христа) та Євангелічну християнську церкву у КанадіAhlstrom..
Зростання кількості вірян Методистські «циркові наїзники» та регіональні баптистські проповідники здобули грандіозне зростання кількості віруючих. Дещо менше зростання було серед пресвітеріан, і то переважно за рахунок Кемберлендської пресвітеріанської церкви, яка відкололася від основної деномінації через те, що дозволяла висвячення священиків, які не мали формальної освіти. У результаті чисельність баптистів та методистів зросла до рівня основних деномінацій колоніального періоду — до рівня англіканців, пресвітеріан та конгрегаціоналістів. На ґрунті релігійних ідей Другого великого пробудження постали такі нові деномінації як Церкви Христа, Християнська церква (Учні Христа), адвентисти сьомого дня та Євангелічна християнська церква у Канаді.
Новонавернені під час Другого великого пробудження були переважно жінками. У період з 1798 до 1826 до віри наверталося три жінки на кожні два чоловіка. Молодь (від 25 років і менше) теж наверталася у дуже великій кількості, тож основне зростання вірян відбувалося за рахунок юних жінокCott..
Підгрупи
Адвентизм
Адвентистський рух постав у Північній Америці у 1830–1840-х роках і проповідувався, зокрема, Вільямом Міллером, чиї послідовники стали відомі як «міллеристи». Назва руху відсилала до віри у близьке друге пришестя (advent) Ісуса Христа і призвела до появи кількох деномінацій, зокрема адвентистів сьомого дня та християн-адвентистівLand..
Рух святості
Хоча його коріння лежало ще у Першому великому пробудженні і раніше, під час Другого великого пробудження посилився наголос на весліанському вченні про освячення, який призвів до поділу між традиційним методизмом та церквами святості.
Реставраційний рух
Ідея відродження первісної форми християнства стала особливо популярною у США після Американської революціїAllen, pp. 89-94.. Це прагнення відновити чисту форму християнства без деталізованої ієрархії вплинуло на багато груп під час Другого великого відродження, а саме на мормонів, баптистів та шейкерівAllen..
Кілька факторів зробили рух особливо привабливим у той історичний період: Для іммігрантів початку ХІХ століття землі США здавалися недоторканими, райськими і незіпсованими, «чудовим місцем для відновлення чистого, непошкодженого та первісного християнства», де вкорінені у традиціях європейські церкви видавалися чужинськимиAllen, p. 90.. Проста віра, що базувалася лише на Біблії, обіцяла відхід від войовничих суперечок традиційних церков щодо того, хто більш правий, і можливість зосередитися на більш важливих питаннях євангелізації та поширення християнстваAllen, p. 93.. Реставраційний рух у США розпочався під час Другого великого пробудження і зазнав великого впливу останнього. Пресвітеріанські основоположники цього руху Томас та Александр Кемпбелли створили й очолили перші групи реставраціоністів, і при цьому негативно відгукувалися про табірні збори, вважаючи їх духовними маніпуляціями. У цей же час рівайвелісти сприяли розвитку іншої великої гілки реставраціонізму, очолюваної Бартоном Стоуном. Зрештою обидві гілки суттєво вплинули одна на одну і навіть на якийсь час об’єдналися.
Культура і суспільство
Спроби застосувати християнське вчення до вирішення соціальних проблем призвели до руху «соціальної проповіді» наприкінці ХІХ століття. Навернених вчили, що для досягнення спасіння вони повинні не лише позбуватися особистих гріхів, а й активно працювати над моральною досконалістю суспільства, що означало викорінення гріхів у всіх їхніх формах. Саме через це навернені євангеліки були провідними фігурами у численних суспільних реформах ХІХ століття у СШАClapp, pp. 13-14.
Конгрегаціоналісти влаштовували місії для євангелізації північно-західних територій. Їхні учасники діяли як місіонери і як просвітителі та поширювачі північно-східної міської культури. Друге велике пробудження було певним організаційним процесом, який призвів до створення релігійної та освітньої інфраструктури на західному фронтирі, що включала соціальні інституції, релігійну журналістику та пов'язані із церквами коледжі. Друкарські та освітні спільноти пропагували християнську освіту. Найпомітнішою спільнотою з-поміж таких було Американське біблійне товариство, засноване у 1816 році. Жінки брали помітну участь у діяльності цих нових спільнотWelter, p. 139.. Жіноче місіонерське товариство та Материнська асоціація були дуже добре організованими і фінансово забезпеченими жіночими організаціями, завдяки яким відбувалося більшість євангелічних навернень у штаті Нью-ЙоркRyan, pp. 616–619..
Із Другим великим пробудженням також пов'язаний рух тверезості, котрий, зрештою, призвів до «сухого закону», а також рухи, що призвели до реформ у пенітенціарній системі.
Раби і вільні африканці