Денніс Кіт Родман (, 13 травня 1961, Трентон, Нью-Джерсі, США) — американський професіональний баскетболіст, який грав на позиції легкого і важкого форварда за низку команд НБА, зокрема за «Детройт Пістонс», яка навіки закріпила за ним ігровий № 10, а також «Чикаго Буллз» пліч-о-пліч з Майклом Джорданом. П'ятиразовий чемпіон НБА.

2011 року введений до Баскетбольної Зали слави (як гравець). У жовтні 2021 року з нагоди 75-річчя НБА визнаний як один з найкращих баскетболістів ліги в історії та включений до списку з 75-ти найвеличніших гравців усіх часів.

Родмана вважають одним із найкращих захисних гравців в історії НБА: він двічі отримував нагороду Найкращому захисному гравцю сезону в НБА та сім сезонів поспіль був найкращим підбираючим у лізі. На баскетбольному майданчику відзначався агресивною грою та частими конфліктами з гравцями інших команд.

Після завершення баскетбольної кар'єри займався реслінгом, де виступав разом із Галком Гоганом. Згодом вів своє шоу на телебаченні та знявся в кількох фільмах.

Життєпис Народився 1961 року в Трентоні, Нью-Джерсі у сім'ї Філандера та Ширлі Родманів. Філандер був військовим повітряних сил США та пізніше воював у В'єтнамі. Коли Денніс був дитиною, батько покинув родину та переїхав до Філіппін. У Родмана багато братів і сестер — за словами батька, по його лінії у нього 26 або 28 братів і сестер. Однак сам Денніс заявив, що він найстарший із 47 дітей.

Родман разом із двома сестрами, Деброю і Кім, виросли в районі Оук-Кліфф у Далласі, на той час в одному з найбідніших у місті. Мати дала сину прізвисько «Хробак» через те, як він рухався під час гри в пінбол. За словами Родмана, мати більше цікавилася його двома сестрами, яких вважали талановитішими, ніж він був у баскетболі, і часто насміхалася з Денніса. Зрештою Дебра та Кім стали всеамериканськими спортсменками у своїх університетах: Дебра виграла два титули чемпіонки США серед університетів у складі своєї команди.

Навчаючись у школі, Родман не вважався перспективним спортсменом. За його словами, він «навіть не міг виконати ». Був зарахований до шкільних баскетбольних команд, але більшість часу проводив на лаві запасних або поза складом. На початку старшої школи його зріст був лише 168 см. Денніс також не потрапив до футбольних команд і був «повністю спустошений».

Ігрова кар'єра Ранні роки Після закінчення школи працював у нічну зміну прибиральником у Даллаському аеропорті. Саме в цей час він раптово різко виріс зі 180 см до 201 см і вирішив знову спробувати грати в баскетбол.

За допомогою знайомого родини Денніс зміг потрапити до Північно-центрального техаського коледжу (1983), а потім перейшов до Південно-східного університету штату Оклахома (1983—1986). Команди обох закладів виступали в нижчих лігах NCAA. Проте йому вдалося себе зарекомендувати і виставити свою кандидатуру на драфт НБА.

Детройт Пістонс 1986 року обраний у другому раунді драфту НБА під загальним 27-м номером командою «Детройт Пістонс». На той момент команду, яку називали «Bad Boys» («Погані хлопці»), тренував Чак Дейлі, а в її складі грали Айзея Томас, Джо Думарс, Едріан Дентлі, Сідні Грін та Білл Леймбір. Однак серед такої компанії знайшовся ігровий час і для Родмана, який за 15 хвилин на майданчику встигав набирати 6,5 очка та 4,7 підбирання за гру в першому сезоні. У плей-оф допоміг команді легко пройти спочатку «Вашингтон Буллетс», а згодом «Атланту Гокс». Однак у фіналі Східної конференції «Детройт» програв «Бостон Селтікс». Після програної серії Родман потрапив у заголовки газет після того, як заявив, що Ларрі Берд є переоціненим гравцем: «Ларрі Берд є переоціненим у багатьох елементах. Чому він отримує стільки уваги? Тому що він білий. Ви ніколи не почуєте, що чорний гравець є найвеличнішим». Після цього на нього обвалився шквал критики, однак йому вдалось уникнути звинувачень у расизмі завдяки тому, що він зустрічався з білошкірою дівчиною.

Наступного сезону 1987—1988 Денніс покращив свою статистику до 11,6 очка та 8,7 підбирання за гру та допоміг «Пістонс» дійти до фіналу НБА, де у важкій серії із семи матчів перемогу здобули «Лос-Анджелес Лейкерс».

Наступного сезону Родман продовжував бути гравцем запасу, проте постійно покращував свою гру в обороні, за що був включений до першої збірної всіх зірок захисту — вперше з восьми разів у кар'єрі. У плей-оф «Детройт» обіграв «Бостон» і «Чикаго», у складі якого грав найрезультативніший гравець ліги Майкл Джордан. У фіналі НБА «Пістонс» знову зустрілися з «Лейкерс» та з легкістю їх обіграли в серії з чотирьох матчів. Попри спазми у спині, Родман домінував на щитах у фінальній серії та вперше став чемпіоном НБА.

Під час сезону 1989—1990 Денніс виборов місце в стартовому складі команди. За підсумками сезону його назвали найкращим захисним гравцем НБА. «Детройт» вдруге поспіль здобув титул чемпіона НБА, перемігши у фіналі «Портленд Трейл-Блейзерс».

Протягом сезону 1990—1991 Родман ще більше закріпив за собою реноме надійного гравця оборони та вдруге поспіль виборов нагороду найкращого захисного гравця. У плей-оф команда дійшла до фіналу Східної конференції, де була розгромлена «Чикаго». У сезоні 1991—1992 робив 18,7 підбирання за гру, що дозволило йому стати найкращим підбираючим ліги. Тоді Деннісу вдалося зробити 1 530 підбирань за сезон, що було найкращим показником із часів Вілта Чемберлейна сезону 1971—1972 (1 572 підбирання). У плей-оф у першому раунді «Детройт» поступився «Нью-Йорк Нікс», проте в одному з матчів серії Родман зробив 34 підбирання, що стало його особистим рекордом.

Після не зовсім вдалого попереднього сезону у відставку пішов головний тренер команди Чак Дейлі. Це мало неабиякий негативний вплив на Денніса, який вважав тренера своїм «сурогатним» батьком. Він навіть пропустив літні збори, за що був оштрафований на 68 000 доларів США. Під час сезону 1992—1993 його дружина Енні Бейкс, з якою у них була спільна дочка, вирішила розлучитись. Все це, а також невдалий сезон, спричинили в Родмана депресію. Однієї ночі в лютому 1993 року його знайшли сплячого із зарядженою гвинтівкою у своєму автомобілі. Через чотири роки у своїй автобіографії гравець зізнався, що хотів покінчити життя самогубством, однак передумав. Натомість Денніс «убив попереднього себе та вирішив жити так, як того він сам захоче». Після закінчення сезону Родман почав вимагати обміну до іншої команди попри ще три роки контракту з «Детройтом».

Сан-Антоніо Сперс У жовтні 1993 року перейшов до складу «Сан-Антоніо Сперс» — команди, яку будували навколо зірки Девіда Робінсона. У складі «шпор» також виступали такі гравці, як Дейл Елліс, Віллі Андерсон та Вінні дель Негро. Вже на початку сезону Родман почав показувати перші ознаки нового — який убив у собі «скромного» — хлопця: він пофарбував волосся як головний герой фільму «Руйнівник». Однак це не завадило йому демонструвати хорошу гру — Денніс знову став лідером ліги за кількістю підборів за гру, збираючи 17,6 відскока за матч. Також у цей період зіткнувся лобами на майданчику зі Стейсі Кінгом та Джоном Стоктоном, відмовлявся покинути паркет після того, як його було вилучено, а також мав двохмісячний роман із Мадонною. Єдиною людиною, яку він поважав у команді, був Джек Гейлі, оскільки той був єдиним, кого не шокував візит Родмана до гей-бару. Попри 55 перемог у регулярному сезоні «Сперс» вилетіли вже в першому раунді плей-оф від «Юти Джаз».

Наступного сезону Родман посварився з менеджментом клубу. Через це пропустив перші три матчі команди, потім взяв собі вихідний, 7 грудня був відсторонений від ігор, а 10 грудня нарешті повернувся до складу, пропустивши загалом 19 матчів. Після цього травмувався та повернувся, щоб зіграти у 49 матчах. Зазвичай гравців із такою кількістю пропущених матчів не беруть до уваги, коли висвітлюється статистика сезону, але Родман зібрав 823 підбирання, що на 23 більше, щоб бути включеним у статистичні списки. Крім того з 16,8 підбирань за гру він знову став найкращим у НБА. У плей-оф допоміг «Сан-Антоніо» дійти до фіналу Західної конференції. Попри те, що «Сперс» зустрічалися з чинним чемпіоном «Х'юстон Рокетс», вважали фаворитом саме клуб із Сан-Антоніо, оскільки він мав у своєму складі відмінних захисних гравців Родмана та Робінсона, який до того ж був чинним найціннішим гравцем НБА. Однак гру вирішив Хакім Оладжувон, що домінував над передньою лінією «Сан-Антоніо», набиравши 35,3 очка у серії. Таким чином у фінал НБА пройшов «Х'юстон».

Чикаго Буллз 1995 року перейшов до «Чикаго Буллз» в обмін на Вілла Пердью та грошову компенсацію. Напередодні, «Чикаго» залишив Горас Грант, тому менеджмент клубу намагався його замінити, при цьому ризикнувши, адже на момент обміну Родману було 34 роки. Однак Денніс відмінно вписався в ігрові схеми головного тренера Філа Джексона, набираючи 5,5 очка та 14,9 підбирання за гру. Він знову став першим за кількістю підбирань за матч у НБА, а також допоміг команді встановити рекорд ліги із 72 перемог у сезоні. Проте з дисципліною і далі були проблеми. Наприклад, 1996 року в березневому матчі з «Нью-Джерсі Нетс» Денніс ударив головою рефері матчу, за що був оштрафований на 20 000 доларів США та дискваліфікований на шість матчів. У плей-оф допоміг команді стати чемпіонами НБА, коли «Чикаго» обіграв «Сіетл Суперсонікс».

У сезоні 1996—1997 Родман вшосте поспіль став найкращим підбираючим ліги з 16,7 відскока за гру. Загалом сезон супроводжувався скандалами з гравцем. Окрім постійної грубої гри на майданчику, за яку отримував технічні фоли та вилучення, він ще й ударив суддю, за що отримав 11-матчеву дискваліфікацію та штраф 200 000 доларів. У плей-оф допоміг команді знову виграти чемпіонство НБА, коли «Чикаго» обіграв «Юту».

Наступного року Денніс знову очолив список гравців із найбільшою кількістю підбирань за гру — 15. Він робив 20 підбирань за матч більше 11 разів протягом сезону. Вікові «Буллз» (Родман — 37 років, Джордан — 35 років) дійшли до фіналу НБА, де знову зустрілися з «Ютою». У перших трьох матчах Родман вдало захищався проти головної зірки «Джаз» Карла Мелоуна, але напередодні четвертої гри серії вирішив взяти участь у реслінгу з Галком Гоганом, за що був оштрафований на 20 000 доларів. Проте це не завадило Деннісу знову вдало зіграти проти Мелоуна. Щоправда вже в п'ятому матчі серії дозволив Мелоуну набрати 39 очок. Однак фінальну серію вирішив Майкл Джордан, який забив вирішальні очки через форварда Брайона Расселла. Так «Чикаго» виграло третій титул чемпіона НБА поспіль, а Родман — свій п'ятий загалом.

Останні роки в НБА

Наступною командою в кар'єрі гравця була «Лос-Анджелес Лейкерс», до якої він приєднався в січні 1999 року перед початком скороченого через локаут сезону. Відіграв за нову команду 23 матчі та був відрахований з її складу.

У сезоні 1999—2000 підписав контракт із «Даллас Маверікс». Зіграв за команду з Далласа 12 матчів, за які встиг здобути шість технічних фолів, двічі бути вилученим та отримати одноматчеву дискваліфікацію. У той час його ігрові здібності були на хорошому рівні, які дозволяли Родману робити 14,3 підбирання за гру.

Кар'єра поза НБА

Після «Далласа» на певний час відійшов від баскетболу, присвятивши час кар'єрі в кіно та реслінгу.

2003 року підписав контракт із командою АБА «Лонг-Біч Джем», у складі якої провів один сезон і став чемпіоном АБА.

Потім також пограв за мексиканську «Фуерса Реджіа» (2004), «Орандж-Каунті Краш» з АБА (2004—2005), мексиканську «Тіхуана Дрегонс» (2005—2006), фінську «Торпан Поят» (один матч 2005 року).

Останньою ж командою в кар'єрі гравця стала «Брайтон Беарс» із Великої Британії, за яку Денніс провів три матчі 2006 року.

4 квітня 2011 року було оголошено, що Родмана буде включено до Баскетбольної зали слави.

Статистика виступів в НБА

†Позначає сезон, в якому Денніс Родман ставав чемпіоном НБА*Лідер ліги

Регулярний сезон

|style="text-align:left;"| |style="text-align:left;"|«Детройт Пістонс» |77 ||1 ||15.0 ||.545 ||.000 ||.587 ||4.3 ||.7 ||.5 ||.6 ||6.5 |- |style="text-align:left;"| |style="text-align:left;"|«Детройт Пістонс»