Мозамбік — південноафриканська країна, що знаходиться на південному сході континенту . Загальна площа країни 799 380 км² (35-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 786 380 км², а на поверхню внутрішніх вод — 13 тис. км². Площа країни на ⅓ більша за площу території України, вдвічі більша за площу Каліфорнії.

Етимологія Офіційна назва — Республіка Мозамбік, Мозамбік (). Назва країни походить від назви однойменного острова Мозамбік неподалік від узбережжя. Назва острова, у свою чергу, ймовірно, походить від імені його колишнього арабського правителя, впливового работоргівця, шейха Мусси бен-Мбіка, з яким познайомились перші португальські мореплавці, що висадились і заснували на острові поселення 1498 року. Колишня колонія Португальська Східна Африка.

Історія дослідження території

Географічне положення Мозамбік — південноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Танзанією (спільний кордон — 840 км), на півдні — з Свазілендом (108 км) і ПАР (496 км), на заході — із Зімбабве (1402 км), Замбією (439 км) і Малаві (1498 км). Загальна довжина державного кордону — 4783 км. Територія країни видовжена з півночі на південь від 10° пн. ш. майже до 27° пн. ш. приблизно на 1850 км. Північна частина країни ширша, ніж південна, і розділена на два великих райони територією Малаві, що глибоко врізається в територію Мозамбіку. Північна і південна половини країни розділяються річкою Замбезі. Мозамбік на сході омивається водами Мозамбіцької протоки Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 2470 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.

Крайні пункти

Час

Час у Мозамбіці: UTC+2 (той самий час, що й у Києві).

Геологія

Геологічна будова Геологічна будова Мозамбіку є результатом складної взаємодії давніх кратонних структур, протерозойських орогенезів, мезозойського розломоутворення й кайнозойських процесів осадонакопичення. Від гірських масивів Намулі та Чіманімані до родючих дельт Замбезі та Лімпопо простежується закономірний перехід від підвищених внутрішніх районів до прибережної низовини.

Велика частина внутрішніх районів Мозамбіку лежить у межах Західноафриканського кратону, що сформувався в докембрії. Тут поширені: 1 — архейські гнейси, граніти та амфіболіти, яким понад 2,5 млрд.  років; 2 — протерозойські метаморфічні комплекси, що складаються з кварцитів, мармурів, сланців та мігматитів. Ці кристалічні масиви формують ядро Мозамбіцького щита — підвищеної структурної одиниці, що простягається від північної до центральної частини країни.

Важливу роль у формуванні геологічного каркаса відіграв так званий Мозамбіцький рух — геосинклінальна структура протерозойського віку, що простягається через Східну Африку. Вона пов'язана з давнім орогенезом, який призвів до формування сильно дислокованих і метаморфізованих порід, багатих на руди. У межах Мозамбіку цей пояс містить значні родовища графіту, мармурів, апатитів і золота.

Вздовж узбережжя та в низинних районах поширені мезозойсько-кайнозойські осадові товщі. Основними басейнами є Рувумський басейн (на півночі; містить чергування пісковиків, сланців і вапняків), Замбезійський басейн (у центральній частині; формувався під впливом річки Замбезі; багатий на алювіальні та дельтові відклади) та Мозамбіцький прибережний басейн (на півдні; включає крейдові й кайнозойські вапняки, мергелі, пісковики, які утворюють сучасну прибережну рівнину).

Мозамбік знаходиться на східному краю Східноафриканської платформи, де розташована частина Східноафриканської рифтової системи. У Північному Мозамбіку проявлені грабени та рифтові долини, що є продовженням рифту Малаві. Ці структури характеризуються сейсмічною активністю та вулканізмом у минулому.

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 345 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Бінга (2436 м). Територія країни розташована в межах Східно-Африканського плоскогір'я, що знижується з заходу на схід, та Мозамбіцької заболоченої низовини (на півдні і сході). Вздовж кордону з ПАР — вулканічні гори Лебомбо. Мозамбік — країна незвичайної конфігурації, що тягнеться від низовин і боліт на узбережжі Індійського океану до плато Центральної Африки. Найвищі і найбільш розчленовані райони розташовані на заході провінції Ньяса і на півночі провінції Тете, біля кордону з Малаві. Більш низькі і менш розчленовані височини розташовані на півночі провінції Кабу-Делгаду поблизу кордону з Танзанією. У південному Мозамбіку найбільш піднесені області знаходяться в межах провінції Маніка і крайнього заходу провінції Софала. Найвища точка країни — гора Бінга (2437 м) — розташована в провінції Маніка поблизу кордону із Зімбабве. Крім того, гори тягнуться вздовж західного кордону країни в межах провінцій Мапуту і Газа. Плоскі прибережні низовини і болота займають 44 % всіх площі Мозамбіку, але на півночі низовини відносно вузькі, звичайно шириною менше 30 км. Далі в глибині країни на півночі розташований ряд низьких плато і горбистих місцевостей, переважно на висотах 185—615 м над р.м., які змінюються окремими пасмами гір.

Узбережжя

Острови

Клімат

Північна частина Мозамбіку лежить у субекваторіальному, південна — у тропічному кліматичному поясі. На півночі влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження достатнє, проте вдалині від моря взимку може відзначатись більш сухий сезон. На півдні увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. На півдні на узбережжі зволоження достатнє, у теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми.

Мозамбік є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Річки країни течуть із заходу на схід і належать басейну Індійського океану. Найбільші річки: Замбезі, Лімпопо, Рувума, Саве, Лігонья, Луріо. Коливання стоку вельми значні. У вологий сезон звичайні повені, які в окремі роки приймають загрозливі розміри (сильні повені відбувалися в 1977, 1978 і 1984). У інші сезони року річки можуть майже повністю пересихати. На річці Замбезі, що протікає в провінції Тете (західний Мозамбік), побудована гідроелектростанція Кебрабаса (Каора-Басса).

Озера

Велике прісноводне озеро Ньяса знаходиться на стику Мозамбіку, Малаві і Танзанії.

Болота

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

Тваринний світ

Зоогеографічно територія країни належить до Східноафриканської підобласті Ефіопської області.

Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: посухи; руйнівні тропічні циклони і повіді у центральних і південних частинах.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Мозамбіку багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, титанові руди, природний газ, тантал, графіт.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 217,1 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1180 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Мозамбіку (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 56,3 %, орні землі — 6,4 %, багаторічні насадження — 0,3 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 49,6 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 43,7 %; інше — 0 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: зростаюче навантаження на екосистеми узбережжя, внаслідок міграції населення; спустелювання; забруднення вод; браконьєрство (полювання на слонів заради слонової кістки).

Мозамбік є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь.

Природоохоронні території

Екорегіони

Екорегіон Міомбо. Міомбо-ліси (Miombo woodlands) — домінуюча рослинність центральних і північних районів Мозамбіку, представлена широколистяними саванами з деревами родів Brachystegia, Julbernardia та Isoberlinia. Ліси мають важливе значення для збереження біорізноманіття Східної Африки, включно з великими ссавцями (слони, буйволи, антилопи), а також мають значення для місцевого населення (дрова, ліки, випас).

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Мозамбік належить до двох фізико-географічних областей Східноафриканської плоскогірної фізико-географічної країни (північна частина Мозамбіку) та трьох областей Південноафриканської фізико-географічної країни (західна й південна частини).

Північна плоскогірна область. Охоплює північну підвищену частину Мозамбіку. Висоти звичайно коливаються від 300 до 1200 м, місцями піднімаючись до 2400 м. Рельєф хвилястий, з ерозійними формами, древніми кристалічними столоподібними плато й ущелинами річок. Клімат субекваторіальний; влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні; сезонні амплітуди температури повітря незначні. Ґрунти переважно червоні латеритні, місцями більш дернові на плато. Домінуючою рослинністю є міомбо-ліси — розріджені широколистяні лісосавани. Північна низовинна область. Займає приморську рівнину, що вузькою смугою тягнеться уздовж східного узбережжя країни до дельти Замбезі. Рівнина переважно низинна (висоти від 0 до 200 м) і складається з морських відкладів, пісків, алювіальних відкладів річок та болотистих ландшафтів. Важливими елементами є численні лимани, затоки, лагуни та річкові дельти. Клімат тропічний, з чіткою вологістю в сезон дощів. Північна частина узбережжя отримує більше опадів (до 1500 мм/рік), південніше клімат поступово стає сухішим. Ґрунти піщані прибережні, болотні ґрунти в дельтах і алювіальні ґрунти поряд із річками. Рослинність представлена узбережними тропічними лісами й саванами, болотними заростями, у місцях припливно-відпливних зон — мангровими лісами.

Західна гірська область. Охоплює гірські масиви та плато на заході країни, з висотами до 2400 м. Регіон має велике значення для водозбереження, адже тут беруть початок багато річок, у тому числі приток Замбезі. Клімат у горах прохолодніший та вологіший, ніж на рівнинах, особливо на західних схилах. У горах зростають гірські ліси з ендемічними рослинними угрупованнями. Замбезійська долинно-річкова область. Займає рівнинну частину долини і дельти Замбезі. Це переважно алювіальні низовини, затоплювані під час сезонних повеней, численні рукави, болота та приморські лагуни в дельті. Замбезі забезпечує основний водний ресурс країни й відіграє важливу роль у транспорті, рибальстві та зрошенні. Тут сконцентровані унікальні водно-болотні екосистеми (зокрема затоплювані савани і ліси), що підтримують різноманітні види птахів, риб й ссавців; тут розташовані важливі природоохоронні території. Південна низовинна область. Охоплює південні великі широкі низовини, що переходять у напівпосушливі райони, особливо в зоні басейнів Лімпопо і Саве. Клімат тут має менше опадів, триваліша суха пора. Південь відзначений більш саванними ландшафтами з домінуванням тропічних сухих рідколісь та чагарників.

Див. також Південна Африка Трикутник Кіонга

Примітки