Генна́дій Адо́льфович Ке́рнес (27 червня 1959, Харків, Українська РСР, СРСР — 16 грудня 2020, Берлін, Німеччина) — український політичний діяч проросійських поглядів, міський голова Харкова (2010—2020), до того в. о. міського голови (2010). Голова регіональної політичної партії Блок Кернеса — Успішний Харків (2016—2020). Почесний громадянин Харкова (посмертно).

Секретар Харківської міської ради (2002, 2006—2010). Кандидат наук з державного управління (2013). Член Партії Регіонів (2005—2014). Кавалер ордена «За заслуги» II ступення (2005).

Життєпис Народився в єврейській родині Кернеса Адольфа Лазаревича (1934 р. н.) та Кернес Ганни Абрамівни (1935 р. н.). Мав сестру, 1976 року закінчив середню школу № 76 Харкова. Після закінчення школи від армії був звільнений за статтею 7-Б (психопатія)«Шизоїдний психопат»: в інтернет злили діагноз мера Харкова Кернеса (документ) Луценко заявив, що у нього є довідка про шизофренію Кернеса .

1976 року пішов працювати на завод «Світло шахтаря». У 1977 році вступив до ПТУ № 14, і закінчив його у 1979 р. за спеціальністю «кресляр-конструктор». Був направлений до ВНДІ «Електроапарат», знову пішов на завод «Світло шахтаря» слюсаремАркадій Шульц. Знайомтеся: Геннадій Адольфович. Ким є основний претендент на крісло мера Харкова // Український тиждень, № 40 (153), 01.10.2010.

Після 7 місяців роботи на заводі пішов працювати на молочний комбінат зливальником-розливальником молока. Після 4 місяців пішов на роботу учнем майстра по ремонту годинників. Згодом отримав власну кваліфікацію майстра, працював в різних майстернях і мав власний пункт ремонту (до 1984 р.).

1982 року одружився з Василенко Оксаною Володимирівною, того ж року народився син Кирило. З дружиною розлучився 1985 року.

1986 — отримав патент на індивідуальну трудову діяльність, відкрив майстерню з пошиття одягу. Пізніше перейшов працювати до кооперативу «Ікар», де займався виготовленням одягу.

Початок кримінальної діяльності 1984 року, звільнившись з роботи в годинниковій майстерні (як згодом зізнавався слідчому, через низьку зарплату), підробляв на дрібних роботах. Почав кримінальну діяльність. Як записано у протоколі допиту, займався тим, що називалося «ламати чеки» — скуповував за номіналом чеки мережі магазинів «Берізка», де продавалися дефіцитні речі, й збував їх на чорному ринку дорожче від номіналу.

1988 року у Кернеса і його співмешканки Привалової Галини Сергіївни народився син Данило. В цей час почав займатися шахрайством — видурював гроші як наперсточник (хоча в протоколі допиту записано: займався цим щонайбільше місяць-півтора).

Був звинуваченим у шахрайстві на території Росії (Тула, Москва) за використання фальшивих чеків і недоплату грошей, була порушена кримінальна справа, але до в'язниці не потрапив.

14 серпня 1992 року за вироком Харківського обласного суду був визнаний винним у скоєнні пограбування та шахрайства (за ст. 143 ч. 2 КК України) та засуджений до 3 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, за намагання привласнити гроші від фіктивного продажу автомобіля, а також за хуліганські дії. Але в процесі слідства «сприяв встановленню істини, покаявся». З урахуванням цього, а також строку, проведеного за час слідства в ув'язненні (понад два роки), суд звільнив Г. Кернеса з-під вартиЗураб Аласанія. Як посварилися Євген Петрович із Володимиром Андрійовичем? // Дзеркало тижня, № 1 (426), 11.01.2003.

Після звільнення займався приватизацією підприємств енергетичного комплексу, співпрацював з батьком майбутнього мера Харкова М́арком Добкіним. Відкрив власну юридичну компанію.Гражданин Кернес // inform.media-objektiv.com, 10.02.2003

Політика На початку 2000-х років почав цікавитися політикою. Одружився з Оксаною Гайсинською — дочкою колишнього заступника Генпрокурора України Юрія Гайсинського. Став співвласником телевізійної компанії «Тоніс-центр» та газети «Вечірній Харків».

Піддавав гострій критиці тодішню владу міста. Фінансував молодіжне об'єднання «Новий Харків», де за його словами готує нове покоління політиків Харкова і України. Став депутатом Харківської міської ради, брав участь у роботі комісії з питань планування бюджету та фінансів, а також в комісії по контролю за виконанням бюджету.

2002 року обраний секретарем міської ради більшістю депутатського корпусу, але через місяць був звільнений з цієї посади тією ж більшістю (за наполяганням тодішнього мера Харкова Володимира Шумілкіна).

Восени 2004 року, спільно з Арсеном Аваковим, брав участь у подіях Помаранчевої революції в Харкові (на боці «помаранчевих»)Андрій Карпінський. Хід Кернесом // Український тиждень, № 40 (153), 01.10.2010.

На початку 2006 року фінансував передвиборчу кампанію кандидата на посаду міського голови Михайла Добкіна й фактично очолював його передвиборчий штаб. За його дорученням Добкіну вдалося переконати чинного мера Володимира Шумілкіна, що він є виключно технічним кандидатом, проте його більше цікавить мандат народного депутата (Добкін паралельно балотувався у парламент по списку Партії регіонів). Це дозволило Кернесу виграти час та згодом розвернути потужну передвиборчу кампанію, яка запам'яталась багатьом по телевізійному ролику «Міша, у тєбя скучноє ліцо, тєбє нікто дєнєг нє даст», що швидко став інтернет-мемом.

2006 року обраний секретарем міської ради.

Був власником нерухомості та підприємств у Харкові — володіє готелем «Національ», заводом «Металіст» і декількома іншими підприємствами. Член Партії Регіонів, очолював Харківську міську організацію партії.Андрій Бармін. Побочное дитя от «брака по-енакиевски» // Обком, 16.04.2007

Березень 2010 — після призначення Михайла Добкіна главою Харківської ОДА Кернес почав виконувати обов'язки міського голови Харкова.

31 березня 2010 року введенийХарківська обласна державна адміністрація. Розпорядження № 181 від 31 березня 2010 року «Про утворення Харківського регіонального Комітету з економічних реформ» до складуСклад Харківського регіонального Комітету з економічних реформ Харківського регіонального комітету з економічних реформ.

За результатами місцевих виборів в Україні, що відбулися 31 жовтня 2010 року, Геннадій Адольфович Кернес — кандидат від Партії Регіонів на посаду харківського міського голови одержав перемогу — за нього проголосували 130 352 виборці. Харківський міський виборчком оприлюднив результати виборів мера Харкова, згідно з якими переміг Кернес, 5 листопада 2010 рокуМіський виборчком оприлюднив результати виборів мера Харкова, переміг Г.Кернес // повідомл. за 5 листопада 2010 року від ІА «РБК-Україна».

У грудні 2010 року номінований Українською Гельсінською спілкою з прав людини на антипремію «Будяк року-2010».

28 серпня 2013 року він таємно захистив кандидатську дисертацію «Механізми впливу регіональної еліти на державне управління України»Кернес под охраной три часа тайно защищал «Механизмы влияния региональных элит» // Главное, 28.08.2013 .

Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційний блок» на парламентських виборах 2019 року, № 3 у спискуКернес, Труханов і ще три мера йдуть в Раду у першій п'ятірці «Опоблоку» // Дзеркало тижня, 10.06.2019.

Замах У понеділок, 28 квітня 2014 року на Геннадія Кернеса було скоєно замах. Близько 12:00, під час велопрогулянки, йому завдали кульового поранення. Станом на 1 травня 2014 року мер Харкова прийшов до тями в одній з ізраїльських клінік, куди його перевезли після нападуКернес прийшов до тями // pravda.com.ua, 01.05.2014. Міліція поки веде слідчі дії щодо пошуку замовників і виконавця замаху.

4 травня 2014 року, Геннадій Кернес з'явився у інтернет-сервісі Instagram, де опублікував фото з лікарняної палати ізраїльської клініки «Рамбам», про що свідчить логотип на білизні, і подякував за підтримку«Всем спасибо! Я вернусь!», — Кернес выложил в Instagram фото с больничной палаты, 01.05.2014.

Згодом близького друга Геннадія Кернеса, який разом з Михайлом Добкіним організував серед місцевих бізнесменів збір коштів на його операцію в Ізраїлі, було застрелено у Харкові.

Хвороба

Востаннє Кернес був на публіці на святкуванні Дня Харкова 23 серпня 2020 року і був без маски. Після цього він не з'являвся на публіці. А 26 серпня була опублікована фотографія останньої зустрічі Кернеса — з боксером Олександром Усиком. За спостереженнями, вже на заходах до Дня міста міський голова Харкова мав поганий вигляд 3 вересня у соцмережах з'явилась інформація про захворювання Кернеса на коронавірусну хворобу, але керівник пресслужби Харківської міськради Юрій Сидоренко заперечив це, заявивши, що харківський міський голова здоровий. 12 вересня 2020 року «Суспільне. Харків» з посиланням на власні джерела повідомило, що Геннадій Кернес перебуває Харківській міській клінічній лікарні № 17, яка була однією з опорних для приймання хворих на коронавірусну хворобу. До цього кілька днів у Харківській міськраді ігнорували звернення журналістів щодо здоров'я міського голови.

14 вересня 2020 року видання ZN.UA поширило інформацію, що Кернеса госпіталізовано до 17-ї міської клінічної лікарні із двостороннім запаленням легенів через COVID-19, на який захворів на початку вересня і який протікає у нього у дуже складній формі. Також він перебуває у комі. У Харківській міськраді підтвердили, що міський голова Харкова на лікарняному з 10 вересня і його обов'язки виконує Олександр Новак, проте жодної коми немає, Кернес контролює ситуацію в місті, а поширення такої інформації пов'язали «з загостренням амбіцій „не надто вдалих“ політиків».

Наступного дня, 15 вересня, керівник пресслужби Харківської міської ради Юрій Сидоренко офіційно підтвердив госпіталізацію Геннадія Кернеса до 17-ї міської лікарні через двостороннє запалення легенів через коронавірусну хворобу. При цьому він заявив, що особисто спілкувався з мером Харкова та заперечив твердження про його кому чи набряк мозку. Проте 16 вересня 2020 року те саме видання ZN.UA, з посиланням на оточення Геннадія Кернеса оприлюднило інформацію, що у нього стався комі через інсульт, спричинений коронавірусною хворобою і йде пошук лікарні за кордоном, яка прийняла би його на лікування. Пізно ввечері того ж дня літак із Геннадієм Кернесом вилетів із Харкова і вночі його доставили до німецької клініки «Шаріте» через ускладнення від коронавірусу.

У Харківській міськраді 17 вересня відбулась пресконференція, на якій було повідомлено, що Харківський міський голова нормально переніс політ у спеціальній капсулі для пацієнтів із коронавірусом, він у свідомості, був підключений до апарату високопотокової подачі кисню. Погіршення його здоров'я, яке сталося за кілька днів перед цим, пов'язано із замахом на життя Кернеса у квітні 2014 року. Також сам він не хотів їхати з Харкова, але це було рішення його рідних. Це не завадило Кернесу, жодного разу не з'явившись перед виборцями, 24 жовтня втретє виграти вибори міського голови, а його партії — отримати більше всіх мандатів у міськраді та облраді.

9 листопада Поліція Харкова відкрила справу за фактом зникнення Кернеса за ч. 1 ст. 115 ККУ (умисне вбивство) з приміткою «безвісти зниклий». 9 грудня в Харкові на першій сесії нового складу міської ради Кернеса визнали таким, що вступив на посаду мера, хоча він перебував у Німеччині.

Смерть 11 грудня, за даними прессекретаря Кернеса Юрія Сидоренка, у Кернеса відмовили обидві нирки. Помер в берлінській клініці Шаріте вночі 16 грудня 2020 року внаслідок ускладнень, викликаних COVID-19. Того ж дня у Харкові оголосили триденну жалобу. Згодом один день жалоби перенесли на день похорону міського голови. 21 грудня літак із тілом Кернеса прибув із Берліна до Харкова.