Чарльз Давенант (, , м. Лондон, Велика Британія — †, м. Лондон, Велика Британія) — англійський економіст, представник меркантилізму, письменник з економічних і політичних питань, член Британського парламенту. Чарльз Давенант був одним з провідних економічних памфлетистів 1690-х років,— десятиліття, впродовж якого побачили світ також економічні роботи Локка, Грегорі Кінга ().

Життєпис

Чарльз народився 17 листопада 1656 року в Лондоні. Був старшим сином поета Вільяма Давенанта (1606—1668). Його батько — знаменитий драматург і театральний постановник. Чарльз і сам був автором п'єси, яку написав у 19 років.

У 1665—1671 роках навчався в гімназії міста Чеам, що в графстві Суррей. У 1671—1673 роках навчався у Балліол-коледжі при Оксфордському університеті, але навчання закінчити не вдалося.

У 1673—1675 роках почав завідувати батьківськими справами, влаштувавшись до його театру менеджером. У 1675-му отримав ступінь доктора права в Кембріджі, був прийнятий до товариства юристів (Doctor's Commons) і почав займатися цивільним правом.

У 1675 році написав п'єсу «Цезар», яка мала певний успіх.

У 1678 році одружився із Френсіс. Того ж року Давенант був призначений у відділ митниці і акцизів британського уряду, заробляючи близько 500 фунтів стерлінгів (еквівалент 71 000 фунтів у 2016 році) на рік. У 1683-му у Великій Британії завершилася реформа системи оподаткування сільськогосподарських земель і Давенант почав отримувати 1000 фунтів стерлінгів на рік як комісар. Через два роки Чарльз був обраний до Парламенту по мажоритарній системі виборів у Сент-Ів (St Ives). Проте через революції 1688-го Джеймс II втік у Францію і Парламент проголосив Вільгельма Оранского новим лідером. У 1678—1689 роках був призначений комісаром з акцизного збору при королях Карлі II і Якові II. Проте в 1689-му Давенант втратив свої повноваження у відділі митниці і акцизів. У 1692-му він спробував стати інспектором відділу по роботі з акцизними зборами, заручившись підтримкою Годольфіна (Godolphin). Але його спроба виявилась невдалою і Чарльз спробував знову в 1694-му — і знову потерпів крах, можливо, через заперечення з боку міністра фінансів Чарльза Монтегю (Charles Montagu).

У кінці 1694-го року Давенант опублікував ессе «Про шляхи і засоби постачання війни» («An Essay on the Ways and Meansof supplying the War»), піддаючи критиці шкідливі для торгівлі довгострокові запозичення і несправедливі податки на землю. У листопаді 1695-го на замовлення лордів-суддів він виступив з аргументами проти пропозиції партії про те, що фунт має бути девальвований.

У 1696-му Чарльз опублікував чергову свою працю — з ідеєю про те, що торгівля має бути захищена. Також виступив з різким викривальним есе «Про публічну доброчесність» («Essay on Publick Virtue»), проти правлячої групи провідних вігів, і на підтримку своїх друзів в уряді, Шрусберу (Shrewsbury) і Годольфіна. Незабаром після цього Годольфін подав у відставку і Давенант втратив свою головну опору і шанс отримати державну посаду. Давенант також опублікував есе «Про торгівлю зі Східною Індією» («Essay on the East India Trade»). В ньому він спростував усі аргументи протекціоністів і заявив, що торгівля з Ост-Індією покращує торговий баланс у Великій Британії. У 1697-му Давенант представив загалу «Міркування про державні доходи і торгівлю Англії» (1-а частина) («Discourses on the Publick Revenues and on the Trade of England»), де містилися серйозні заперечення проти довгострокових запозичень в якості способу фінансування державних витрат. Також в праці містилася заява про те, що борг, який виникає в ході війни, треба погасити якнайшвидше. Тому, що «високі податки для обслуговування боргу накладають тягар на торгівлю, промисловість і землю». У 1698-му вийшли «Міркування про державні доходи і торгівлю Англії» (2-а частина). В ній описувалася «в стійкішій і зрозумілішій формі ідея „загального“ торгового балансу». У цьому ж році Давенант повернувся до Парламенту в якості представника Великого Бедвина (Great Bedwyn). Він став асоціюватися з консервативною партією Торі. В цей час вона займала більшість місць в Парламенті.

У 1701-му Чарльз опублікував есе «Про серйозну партійну атаку на зовнішню політику Вільгельма III». У березні того ж року Давенант був помічений у зв'язку з французькими агентами. Вважали, що його підкупив французький уряд для просування своїх інтересів та надання розвідувальних даних. Проте цього так і не довели. Немає жодних відомостей про те, що «хабар коли-небудь був запропонований або прийнятий», та все ж зв'язок з французькою стороною заплямував громадську і політичну репутацію Чарльза. У 1702-му королева Ганна вступила на престол. І друзі Давенанта — Годольфін, Ноттінгем (Nottingham) і Харлі (Harley) — отримали владу в коаліційному міністерстві. У вересні того ж року Давенант був призначений на посаду Секретаря комісії з переговорів для об'єднання Шотландії і Англії. У липні 1703-го він був призначений генеральним інспектором імпорту та експорту. Його есе «За мир в домі і війну за кордоном» («His Essays upon Peace at Home and War Abroad»), опубліковане в листопаді 1703-го, «сприяв „пом'якшенню“ і посиленню антипартійних стосунків між королевою і Харлі». Це ж есе розсердило друзів Чарльза, що були представниками партії Торі. Адже він фактично виявився в рядах опозиції того періоду, тоді як до 1702-го був провідним пропагандистом консерваторів. у 1705-му році Давенант відвідав Голландію, щоб дослідити військову ситуацію в країні. У 1710-му Годольфін втратив свої повноваження, що вплинуло на Давенанта, поставивши під загрозу його посаду генерального інспектора імпорту та експорту. Щоб загладити свою провину перед партією Торі, Давенант написав нове есе «Про поточний стан справ», «Томас Двомісний», «Нові діалоги», сподіваючись, що партія поверне минуле положення в Парламенті.

Чарльз Давенант заявив, що тоді як «Британія несе тягар війни», голландці отримують вигоду від торгівлі з Францією. На цю тему у 1712-му він опублікував дві доповіді щодо стану державних рахунків. Обидві роботи описували методи фінансування державних витрат, про які він заявляв з 1689 року. Він також змінив свою позицію відносно меморіалу «Про вільну торгівлю», який зараз був «толерований» між Францією та Голландією. Давенант стверджував, що Голландія отримує вигоду від торгівлі з Францією. Ці роздуми збіглися з міркуваннями Джонатана Свіфта (Jonathan Swift)http://dovidka.biz.ua/dzhonatan-svift-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua у його памфлеті «Поведінка союзників» («Conduct of the Allies»). Це допомогло закласти економічну основу для укладення торгового договору з Францією.

Помер Чарльз Давенант 1714 року в Лондоні.

За версією історика економічної думки Марка Блауга (Mark Blaug) Давенант увійшов до списку «100 великих економістів до Кейнса» («Great Economists Before Keynes»)Великі економісти до Кейнса: знайомство з життям і працями 100 економістів минулого.

Наукова діяльність