Часник жовтуватий, цибуля жовтіюча , (Allium flavescens) — вид трав'янистих рослин родини Амарилісові (Amaryllidaceae), поширений у Південно-Східній Європі, Казахстані й на півдні Західного СибіруФлора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 128—130)Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. — 760 с. (с. 165).

Опис

Багаторічна трав'яниста кореневищно-цибулинна рослина заввишки 20—45 см. Цибулини товщиною 5—7,5 мм, конічні або яйцеподібно-довгасті, покриті перетинчастими білуватими або буруватими суцільними оболонками, сидять тісними пучками на горизонтальному кореневищі. Квіткове стебло тонке, пряме, часто звивисте, безлисте, майже кругле, злегка борознисте і зверху трохи гранчасте, обгорнуте піхвами листків тільки в самій нижній частині і звичайно перевищує довжину листків у 2—2,5 рази. Листки прикореневі, у кількості 6—8, шириною 5—7,5 мм, щетиноподібні, півциліндричні, зверху жолобчасті, іноді плоскуваті, вузьколінійні, по краю шорсткіТарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 193). — ISBN 966-551-166-1.

Покривало перетинчасте, білувате, здебільшого двороздільне, 2—2,5 рази коротше від суцвіття. Суцвіття майже півкулясте, багатоквіткове. Квітконіжки гранчасті, шорсткі, у (1,5)2—3(4) рази довші від оцвітини. Оцвітина 4–5 мм завдовжки, неопадна, віночкоподібна, майже півкуляста, жовтувата, блискуча; її листочки (3)4—4,5 мм завдовжки, тупі, вгорі трохи зубчасті, неоднакові; зовнішні — яйцеподібні, коротші; внутрішні — довгасті або довгасто-еліптичні, довші. Тичинок шість, прикріплених до основи листочків оцвітини; на початку цвітіння мають майже однакову довжину з оцвітиною, пізніше — перевищують її на одну третину. Нитки внутрішніх тичинок шилоподібні і майже вдвоє ширші від ниткоподібних зовнішніх. Пиляки прикріплені до ниток спинкою. Маточка із тригніздою зав'яззю, ниткоподібним стовпчиком і маленькою головчастою, злегка трилопатевою приймочкою; насінних зачатків у кожному гнізді по два. Плід — майже куляста, трилопатева коробочка, майже однакової довжини з оцвітиною, або трохи перевищує її; розкривається гніздорозривно. Насіння чорне, гранчасте, зморшкувате.

Життєвий цикл Цвіте в червні — липні. Запилення здійснюється за допомогою комах (ентомофілія). Плодоношення відбувається в липні — серпні. Насіння поширюється завдяки пружним плодоніжкам при поштовхах, тому за типом розселення діаспор рослину відносять до балістів.

Поширення Європа: Югославія, Болгарія, Румунія, Україна, Південно-Західна Росія; Азія: Казахстан, Західний Сибір .

В Україні поширений в Лісостепу (особливо в західній частині) і Степу, трапляється спорадично (переважно в кам'янистих місцевостях), місцями звичайний вид.

Екологія

Часник жовтуватий — короткокореневищно-цибулинний, пучкокореневий вегетативномалорухливий геофіт, за сезонним життєвим циклом належить до літньоквітучих ефемероїдів.

Рослина світлолюбна (геліофіт), відносно маловимоглива до температурних умов (мезотерм), умов зволоження (ксерофіт) і плодючості ґрунтів (мезотроф, кальцієфіт).

За загальними (ценотичними) адаптаціями належить до рослин, пов'язаних переважно з місцевостями із відслоненнями гірських порід (петрофіт). У межах ареалу та Україні зростає на кам'янистих місцях, на відслоненнях гранітів, вапняків та інших гірських порід, рідше — у злакових і злаково-лугових степах, на горбах і схилах.

В умовах Запорізької області зустрічається переважно: 1) уздовж скелястого узбережжя Дніпра та його приток — на кам'янистих місцях (петрофітна комплексна рослинність, петрофітний степ), іноді — на прилеглих прирічкових пісках (псамофітний степ); 2) у подібних місцезростаннях у Приазов'їРідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 84—85) — ISBN 966-375-018-9Охрименко С. Г., Шелегеда О. Р. Флора вищих судинних рослин острова Хортиця // Природа острова Хортиця : колективна монографія / [за ред. С. Г. Охрименко]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2016.  — Вип. 2. — С. 5—91 (с. 50)Коломійчук В. П. Сучасний список регіонально рідкісних судинних рослин Запорізької області // Промышленная ботаника. — 2011.  — Вып. 11. — С. 105—111.

Охорона В Україні вид перебуває під охороною — його занесено до переліків регіонально рідкісних рослин Запорізької, Сумської і Харківської областей.

Природні популяції виду скорочуються головним чином через руйнування місць зростання внаслідок гірських розробок, надмірну рекреацію, а також викопування для висадження на присадибних та дачних ділянках.

У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця» та ряді природно-заповідних об'єктів регіону.

Практичне значення Зважаючи на певну декоративність, добру приживаність, відносну невибагливість до умов зростання та морозостійкість, часник жовтуватий в ряді країн розводять як садово-паркову декоративну рослину, використовуючи його переважно для створення «альпійських композицій». Володіє фітонцидною активністю, добрий медонос.

В окремих регіонах використовується як приправа для приготування окремих страв. Проте є деякі повідомлення про токсичність при вживанні у великих кількостях.

Галерея Запорізька область. Острів Хортиця

Запорізьке Правобережжя

Див. також Цибуля

Джерела

Література Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 193). — ISBN 966-551-166-1. Флора СССР / Гл. ред. В. Л. Комаров. — Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. 4. — 760 с. (с. 165). Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 128—130).