Палеоескімоси — умовна узагальнювальна назва древнього населення Арктики, що населяли Арктичний регіон від Чукотки (стоянка ) у сучасній РосіїSea mammal hunters of Chukotka, Bering Strait: Recent archaeological results and problems by SV Gusev, AV Zagoroulko & AV Porotov через Північну Америку до Гренландії до заселення цього терену сучасними інуїтами (ескімосами) і суміжними культурами. Перші відомі палеоескімоські культури, мають датування до 2500 р. до н. е., але поступово зникають в більшості регіонів, остання — культура дорсет, яка зникла близько 1500 р. н. е..

До палеоескімоських культур зараховують: предорсет, саккак в Гренландії 2500—800 роках до н. е., Індепенденс І та Індепенденс ІІ на північному сході Канади та Гренландії (близько 2400—1800 рр. до н. е. та 800–1 рр. до н. е.), у Лабрадорі та Нунавік та культура дорсет (500 до н. е. — 1500 р. н. е.), яка мала поширення по всій Американській Арктиці. Дорсет був останньою великою палеоескімоською культурою в Арктиці до міграції на схід із терену сьогоденної Аляски Туле, предків сучасних інуїтів.«The Prehistory of Greenland» , Greenland Research Centre, National Museum of Denmark, accessed April 14, 2010.

Археологічні культури На думку Павла Флегонтова:

Використання лука та стріл Відносно швидкому поширенню палеоескімосів від Аляски аж до Гренландії та Лабрадору, можливо, сприяло використання ними лука та стріл. Ймовірно, що саме вони впровадили цю технологію серед населення до 2000 року до н. е.

Художня творчість «Перше обличчя» — палеоескімоська різьба у формі абстрактного людського обличчя, виготовлена ​​на , віком 3900 — 3600 років.QkHn-13:489 - First Face, Canadian Museum of History Артефакт знайдено на острові Девон і є найстарішим відомим зображенням людського обличчя, створеним в Північній Америці.

Перша стародавня людина, геном якої секвенували У лютому 2010 року вчені повідомили, що вони виконали перше секвенування геному стародавньої людини. Використовуючи фрагменти волосся віком 4000 років, Національний музей Данії, та інші наукові установи, що співпрацювали, секвенували майже 80% геному палеоескімоської людини. Чоловіка знайшли в Гренландії, і ймовірно, що він був носієм доісторичної культури саккак.

На основі геному вчені визначили, що близько 5500 років тому відбулася окрема міграція народів із Сибіру до Північної Америки. Вони зазначили, що це було незалежно від попередніх міграцій, нащадки яких складали історичні культури корінних народів Америки, а також від пізнішої міграції інуїтів. Близько 4500 років тому нащадки цієї міграції досягли Гренландії. Останки, використані для аналізу, були знайдені в районі розповсюдження культури саккак.

Вчені повідомили, що чоловік, якого назвали «Інук» (за інуктитутом означає «людина»), мав групу крові А+ та гени, що свідчать про його адаптацію до холодної погоди, карі очі, коричневу шкіру та темне волосся, і, ймовірно, лисів би пізніше в житті. Це стало першим секвенуванням геному стародавньої людини та першим секвенуванням мітохондріального геному стародавньої людини.

Палеоескімоси, атабаски та ескімоси-алеути Дослідження 2017 року визначило палеоескімосське походження атабасків та інших популяцій, що розмовляють мовами на-дене. Автори зазначають, що палеоескімоські народи жили поруч з предками на-дене протягом тисячоліть. Автори вважають, що це є новим доказом генетичного зв'язку між сибірськими та на-дене популяціями, опосередковано через палеоескімосів.

На думку цих вчених, загалом, палеоескімоси мали значну частку берингійського (включно з чукотсько-камчатським та ескімосько-алеутським), сибірського та південно-східноазійського походження.

Крім того, деякі генетики та археологи, такі як Девід Райх, висунули гіпотезу, що палеоескімоси поширили мови на-дене на американський континент, що зробило б палеоескімосів культурними та лінгвістичними родичами (якщо не предками) народів на-дене.

У 2019 році вчені дійшли висновку, що палеоескімоси були предками не лише сучасних народів, що розмовляють мовою на-дене, а й ескімосько-алеутських носіїв. Але цей внесок не був прямим; радше, був «неоескімоський» посередник.

За даними Флегонтова та ін., пізніша археологічна давньоберингоморська культура виникла в результаті міграцій через Берингову протоку племен, пов'язаних з арктичною мікролітичною традицією, або їхніх нащадків (культура Старого китобійного промислу, хорі, нортон, 3100 — 2500 років тому). Ці люди змішувалися з носіями чукотсько-камчатських мов Сибіру. Зрештою, носії давньоберингоморської культури стали предками юпіків та інуїтів, носіїв ескімосько-алеутських мов.

Генетика

У генетичному дослідженні, опублікованому в журналі Science у серпні 2014 року, розглянуто останки великої кількості палеоескімосів та носіїв культури туле. Встановлено, що палеоескімоси здебільшого мали мітохондрільну , тоді як носії культури туле здебільшого мали мітохондрільну . Дані свідчать про те, що предки палеоескімосів мігрували з Сибіру до Північної Америки під час окремої міграції приблизно 4000 року до н. е., після чого вони залишалися генетично значною мірою ізольованими. До 1300 року н. е. палеоескімосів повністю замінили носії культури туле (предки інуїтів), які походили від людей бірнірської культури.

Джерела

Примітки