Бе́ртники (до 1991 року — Лісовеhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-12#Text) — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. До 2020 центр Бертниківської сільської ради. Населення — 385 осіб (2014).

Назва

У радянський період, у 1977 році, село було перейменоване на Лісове. У 1991 році Бертникам повернено історичну назву.

Географія

Село розташоване на сході району, на березі річки Бертничка (ліва притока Коропця, басейн Дністра). Від Бертників до центру громади міста Монастириська 5 кілометрів та найближчої залізничної станції Бучач — 15 кілометрів.

Площа села становить 2,27 кв. км.

Сусідні населені пункти:

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Бертники розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Історія 13 січня 1444 р.: брати Кунрад та Панерат з Бердників () згадані в записці №1263 Галицького земського суду, що свідчить про існування поселення Бердники (або Бертники). Ще одна писемна згадка — 1454 р.

Під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького жителі брали участь у військових діях.

1920-1930-ті працювали товариства «Просвіта», «Луг», «Рідна школа», «Союз українок», «Сільський господар», кооператива.

Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району.

1977—1991 Бертники мали назву ЛісовеПрезидія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Монастириського району, село увійшло до складу Чортківського району.

Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610713, розташована у приміщенні дитячого садка.

Результати зареєстровано 299 виборців, явка 63,88%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,37%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,09%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 11,52%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 50,53%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 13,83%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 11,17% .

Населення

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 448 осіб. У 2014 — 385 осіб. У 2014 році було 114 дворів.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська44899.56%російська20.44%Усього450100%

Релігія церква святого Михайла (1928; кам'яна).

Освіта

Діяли загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Охорона здоров'я

Епідемія коронавірусу

Станом на 29 березня 2020 року в селі було інфіковано 1 особу COVID-19 (і 44 в районі).В районі на Тернопільщині кількість інфікованих на коронавірус зросла , Українська правда, 29 березня 2020

Культура

У селі є клуб.

Відомі люди

Народились Богдан Бойчук — поет. Ґудзик Василь «Оріх» (*5.03.1927 — †15.08.2007, м. Філадельфія, штат Пенсільванія, США) — ройовий, чотовий сотні «Ударник-5» куреня «Лемківський» ТВ 26 «Лемко» ВО 6 «Сян» (1944—1948), командир сотні «Басейн» ТВ 24 «Маківка» ВО 4 «Говерля» (05.-10.1949), член Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади, голова станиці ОКВ у м. Філадельфія, голова контрольної комісії ГУ ОКВ. Старший вістун (?), хорунжий (2.09.1948) УПА; відзначений Срібним хрестом бойової заслуги 1 класу (20.07.1950)ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 60. — Арк. 273; Літопис Української Повстанської Армії. Т. 52: Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади: Історія в документах (1950—2016) / упоряд.: Ігор Гомзяк, Дмитро Проданик, Христина Котляр. — Торонто; Львів: Вид-во «Літопис УПА», 2016. — С. 720—721..

Примітки

Джерела

Бертники [Текст] // Бучач і Бучаччина : іст.-мемуар. зб. — Ню Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1972. — С. 487. Бертники [Текст] : [про історію с. Бертники та боротьбу його жителів за незалежність] / П. Козубський, І. Гулей // Монастирищина у боротьбі за незалежність України. — Т. : Воля, 2010. — С. 118-127.

Посилання