Клиська фортеця, фортеця Клис () — середньовічна фортеця, розташована неподалік від міста Спліт, над онойменним селом у центральній Далмації, Хорватія. З початку існувала як невелика фортеця, побудована давнім іллірійським племенем далматів, згодом як королівський замок, який був резиденцією багатьох хорватських королів і нарешті як велика стратегічна фортеця під час Османських воєн у Європі. Клиська фортеця охороняла кордони і протягом своєї більш ніж двох-тисячолітньої історії пережила декілька облог і захоплень. Завдяки своєму розташуванню на перевалі, що розділяє гори Мосор і Козяк, фортеця була як важливим елементом оборони в Далмації, особливо проти Османської імперії, так і однією з ключових сполучних ланок між середземноморськими портовими містами Далмації та внутрішініми районами Балканського півострова.
Значення Після того, як князь Мислав з князівства Хорватія зробив фортецю Клис королівською резиденцією в середині IX століття, фортеця служила резиденцією багатьом правителям Хорватії. Царювання його наступника, князя Трпимира I, засновника хорватського королівського дому Трпимировичів, є важливим періодом поширення християнства в Герцогстві Хорватії. Він значною мірою розширив фортецю Клис, і збудував в Ріжініче, в долині під фортецею, церкву та перший Бенедиктинський монастир в Хорватії. Під час правління першого хорватського короля Томислава, Клис і Біоград-на-Мору були його головними резиденціями.
У березні 1242 року біля фортеці Клис татари, які були складовим сегментом монгольської армії, під керівництвом Када'ана зазнали поразки під час переслідування угорської армії на чолі з королем Белою IV. Після поразки від хорватського війська, монголи відступили, і Бела IV нагородив багато хорватських міст та окремих дворян «істотними багатствами». Під час пізнього середньовіччя, фортеця управлялась хорватським дворянством, серед яких найбільш відомим був Павло I Шубич. Під час його правління, родина Шубичів контролювала більшу частину сучасної Хорватії і Боснії. За винятком короткого володіння силами боснійського короля Твртко I, фортеця залишалася в угорсько-хорватських руках наступні кілька сотень років, до XVI століття.
Фортеця Клис, ймовірно, найвідоміша її обороною проти османського вторгнення в Європу на початку XVI століття. Хорватський капітан Петар Кружич очолив оборону фортеці проти турецького вторгнення і облоги, яка тривала більше двох з половиною десятиліть. Під час цієї оборони, коли Кружич і його солдати воювали без союзників проти турків, була сформована військова фракція ускоки, яка пізніша стала відома як елітна хорватська войовнича секта. Зрештою, захисники зазнали поразки, і фортеця була зайнята турками в 1537 році. Після більш ніж століття перебування під владою Османської імперії, у 1669 році фортеця Клис був обложена і захоплена Венеційською республікою, що тим самим перемістило кордон між християнською і мусульманською Європою далі на схід і сприяло занепаду Османської імперії. Венеційці відновили і розширили фортецю, але вона була узята австрійцями після того, як Наполеон скасував саму республіку 1797 року. Сьогодні у Клиській фортеці розташований музей, де відвідувачі цієї історичної військової споруди можуть побачити безліч зброї, броні і традиційної форми.
Розташування Фортеця знаходиться вище однойменного села в 11 км від Адріатичного моря, на перевалі, що розділяє гори Мосор і Козяк, на висоті 360 м.н.м., на північний схід від Спліта в ХорватіїHrvatski leksikon (1996), p. 470.. Завдяки своєму стратегічному розташуванню, фортеця вважається одним з найбільш важливих укріплень.
Розташована на ізольованому скельному узвишші, недоступному із трьох боків, фортеця оберігає Спліт, стародавнє римське поселення Салона, Солін, Каштела і Трогір, і більшість центральних островів Далмації. Історично фортеця контролювала доступ до узбережжя Далмації з Боснії і внутрішньої Хорватії. Важливість такої позиції відчувала кожна армія, що вторгалася або володіла цією частиною Хорватії. Їх атаки завжди були спрямовані проти фортеці, і вражає, скільки облог вона витримала. Фортеця мала важливе стратегічне значення для Хорватії протягом всієї її історії.
Історія
Стародавній оплот іллірійців і римлян Давнє іллірійськє плем'я далматів були першими відомими жителями, які жили на місці нинішньої фортеці Клис. Вони були розбиті кілька разів, і в 9 році н. е. остаточно приєднані до Риму. Сьогоднішня фортеця Клис була відома ще римлянам під назвою «Andetrium» або «Anderium»,Royal Geographical Society (1856), p. 589. і в більш пізні часи як «Clausura», що є витоком пізнішого «Clissa» і сучасного «Клис».Wilkinson (1848), pp. 169—172. Римлянам Клис став відомий знаменитою облогою Октавіана Августа під час Великого іллірійського повстання в ДалмаціїCollection (1805), pp. 111—116.. Дорога, яка вела з Клису до Салони і називалася «Via Gabiniana» або «Via Gabinia», згідно напису, знайденого у Салоні, здається, була збудована за Тиберія. На південний схід від фортеці досі можна побачити сліди римського табору та напис, викарбуваний на скелі; обидва вважаються сучасниками облоги при Тиберії. Опис цієї облоги часів Іллірійських воєн показує, що в ті часи фортеця була міцною та досить неприступною.
Період міграції та прибуття хорватів
Після падіння Римської імперії, варвари сплюндрували регіон довкола Клису.Fine (The early medieval Balkans – 1991), p. 22. Спочатку ним правив Одоакр, а потім Теодоріх Великий, після того, як він переміг Одоакра та заснував Остготське королівство. Коли Юстиніан I протягом сорока років вів майже тотальну війну у намаганні відновити стару Римську імперію, він захопив Далмацію і з 537 року Клис став частиною Візантійської імперії. Назва Клис (Kleisa чи Kleisoura) вперше згадується у главі 29 трактату імператора Костянтина VII Багрянородного «De Administrando Imperio»Curta (2006), pp. 100—101., коли він описує римське поселення Салона, Костянтин згадує укріплення, яке було збудоване або покращене для запобігання нападам на прибережні міста та шляхи слов'янами.
Салона, столиця провінції Далматія, була розграбована та знищена 614 року аварами та слов'янамиFine (The early medieval Balkans – 1991), pp. 34–35.. Населення міста втекло до оточеного стінами міста Спліт, яке виникло у палаці Діоклетіана. Місто вистояло і після того швидко виросло до одного з основних міст Далмації. Через декілька десятиліть аварів витіснили хорвати, можливо після 620 року, коли у другій хвилі хорвати мігрували на запрошення імператора Іраклія для протистояння загрозі аварів для Візантійської імперіїКостянтин Багрянородний, De Administrando Imperio, ed. Gy. Moravcsik, trans. R.J.H. Jenkins, rev. ed., Washington, Dumbarton Oaks Center for Byzantine Studies, 1967..
Королівський замок З початку VII сторіччя, Клис став важливим хорватським укріпленням, а пізніше однією з резиденцій багатьох правителів Хорватії. У 835—845 рр. хорватський князь Приморської Хорватії Мислав зробив замок Клис своєю головною резиденцією. Незважаючи на формальне підпорядкування франкам, франки не відігравали у Хорватії майже жодної ролі у 820х — 840х роках. Після смерті Мислава, починаючи з князя Трпимира I, замком Клис володіли члени будинку Трпимировичів, які спочатку були князями Хорватського князівства (dux Croatorum), а потім королями Хорватського королівства (rex Croatorum). Вони перетворили ранній римський форт у свою столицю. Відносини з Візантійською імперією значно покращились за правління Трпимира, який переніс головну резиденцію князівства з міста Нин до Клиса.Fine (The early medieval Balkans – 1991), p. 257.
Правління Трпимира також відомо поширенням християнства у середньовічній Хорватії та першою згадкою назви «хорвати» у місцевих документахCurta (2006), p. 139.Hrvatski leksikon (1996), p. 1022.. У березні 852 року Трпимир I видав «Указ у Б'ячі» () латиною, підтвердивши дари Мислава дієцезії у Спліті. У цьому документі Трпимир I іменував себе; «Волею Господа, князь (герцог) хорватів» (), а своє королівство «Королівством хорватів» (); він також згадав Клис як свою власність — резиденцію. Нижче Клиса, у Ріжниці, Трпимир збудував церкву і перший бенедиктинський монастир у Хорватії, про що свідчить знайдений кам'яний фрагмент на арці з вівтарного екрану, з написом імені і титулу князя.
Суперечливий саксонський теолог середини 9-го ст, Готтшалк з Орбе, певний час провів при дворі Трпимира між 846 і 848 рр. Його праця «De Trina deitate» є важливим джерелом інформації про правління Трпимира. Готтшалк був свідком битви між Трпимиром і візантійським стратегом, де Трпимир переміг.
Під час правління хорватського короля Томислава I, у якого не було постійної столиці, Клиський замок і Біоград-на-Мору були його головними резиденціями.Fine (The early medieval Balkans – 1991), ст. 263.
Тамплієри З початку XII ст. та після згасання хорватської династії Трпимировичів, замком Клис переважно володіла хорватська шляхта, яка була васалами угорських королів. Хорватське і Угорське королівство з 1102 року були у персональній унії двох королівств під головуванням угорського короля.Фактичну природу їх взаємовідносин важко пояснити сучасними термінами, оскільки вона змінювалась час від часу. Деколи Хорватія діяла незалежно, а деколи — як васал Угорщини. Однак Хорватія зберігала значну ступінь внутрішньої незалежності. (Bellamy (2003), ст. 38.) Ступінь її автономії та кордони змінювались протягом століть. (Singleton (1989), ст. 29.)Regional Surveys of the World (1996), p. 271.
Андраш II дуже прихильно ставився до тамплієрів.Hunyadi and Laszlovszky (2001), p. 137. Коли він брав участь у П'ятому хрестовому поході, він призначив Понтіуса де Круче, майстра ордена тамплієрів в Угорському королівстві, регентом Хорватії та Далматії. Після повернення з походу 1219 року, на визнання великої логістичної та фінансової підтримки Орденом під час його походу, Андраш подарував Ордену маєток Гацка. Навіть до від'їзду з міста Спліт 1217 року, він передав тамплієрам замок Клис (Clissa), стратегічний пункт на дорозі від Спліта (Spalato) вглиб материка, який контролював підходи до міста. Андраш не хотів довіряти цей важливий замок комусь з місцевих магнатів.Archdeacon (2006), pp. 161—163., а натомість бажав, щоб ним управляло місто Спліт, яке він захищав. Однак місто не захотіло прийняти королівське благо, він довірив замок тамплієрам. Невдовзі після того, тамплієри втратили Клис і на заміну король передав їм прибережне місто Шибеник (Sebenico).
Монгольська облога Більшість Хорватії була розграбована монголами, але вони не мали тут значних військових перемог під час вторгнення у Хорватію та Угорщину. Татари на чолі з Када'аном зазнали значної поразки у березні 1242 році під Клиською фортецею під час їх переслідування Бели IV. Татари вважали, що король перебуває у фортеці і тому почали її атакувати з усіх боків.Archdeacon (2006), p. 299. Однак природний захист фортеці дозволив їх списам та стрілам спричинити лише обмежену шкоду. Вони зійшли з коней та спробували піднятися до фортеці пішки по схилу. Захисники фортеці кидали зі стін каміння та вбили багато татар. Татари розграбували будинки біля підніжжя фортеці, але не змогли захопити її саму. А коли вони дізналися, що короля у фортеці немає, вони припинили свій напад і попрямували до Трогіру, а частина — у напрямку Спліта. Вони переслідували Белу IV від міста до міста, а хорватська шляхта і такі міста Далмації, як Трогір і Раб допомогли його втечі. Після відступу монголів, Бела IV винагородив тих, хто йому допоміг.
Свята Маргарита Угорська, дочка Бели IV і Марії Ласкарини, народилась у Клиській фортеці 1242 р..