Куя́льницький лима́н або Куя́льник (від  — густий), раніше Андрі́ївський лима́н — лиман на північно-західному узбережжі Чорного моря, один з групи одеських лиманів, розташований на північ від Одеси. З 1 січня 2022 року входить до території національного природного парку «Куяльницький».

Загальна характеристика

Площа, залежно від рівня води коливається в межах 52-60 км². Довжина — 28 км, ширина понад 3 км. Середня глибина — близько 1 м. Об'єм близько 52 млн. м³. Відокремлений від моря піщаним Куяльницько-Хаджибейським пересипом до 3 км завширшки. У лиман впадає річка Великий Куяльник. Поблизу Куяльницького лиману розташована найнижча точка України: 5 метрів нижче рівня моря.

На південно-східному березі лиману розташований грязьовий Куяльницький курорт, на берегах лиману — пляжі. Температура води в літній час досягає 28—30 °С.

Колись на місці Куяльницького лиману розташовувалося гирло річки Великий Куяльник. З часом гирло перетворилося на затоку Чорного моря, а потім через відкладення річкового й морського піску сформувався пересип, і, таким чином, затока перетворилася на лиман. Відділення від моря відбулося приблизно в XIV столітті, значно пізніше, ніж відділення розташованого поблизу Хаджибейського лиману. Про це можна судити хоч би за тим, що пересип у Куяльника втричі вужчий, ніж у Хаджибея.

Рівень води в лимані і його солоність регулярно зазнають зміни. Багаторічні спостереження показали, що в період з 1878 по 1968 роки солоність в лимані коливалася від 29 до 269 ‰. У роки з високою солоністю на дно лиману випадала в осад сіль. У посушливі роки, коли пересихала річка Великий Куяльник, площа водоймища зменшувалася майже удвічі. Двічі, в 1907 і 1925 роках, для порятунку лиману від пересихання, в нього, через спеціально прориті канали, запускалася морська вода.

Біота лиману та його берегів

Єдині, окрім бактерій, живі організми, які тепер мешкають в лимані, — зяброногий рачок Артемія і личинка комара мотиль. Під час шлюбного сезону від величезної кількості рачків вода стає червоною — хвилі викидають рачків на берег, і вони товстим шаром вкривають місцеві пляжі.

У колишні часи в Куяльницькому лимані водилася риба. Французький інженер і військовий картограф XVII століття Ґійом Левассер де Боплан в «Описі України» відзначав: «Озеро Куяльник знаходиться не ближче, ніж на дві тисячі кроків від моря і кишить рибою. На рибний лов на ці два озера приїжджають караванами більш ніж за п'ятдесят льє; тут зустрічаються коропи й щуки такої величини, що просто дивно».

Навколо Куяльника збереглися унікальні ділянки ковилового степу. Тут зустрічається леонтиця одеська — ендемік, що росте переважно в Одеській області, горицвіт весняний, півник болотяний, тюльпан Шренка, мишачий гіацинт.

З представників фауни можна зустріти жовточеревого Dolichophis caspius і чотирьохлінійного полозів Elaphe quatuorlineata, борсука, степового тхора, лисицю, кам'яну куницю.

Особливо різноманітний світ птахів. На островах в низинах і у верхів'ях лиману утворюють свої багатотисячні поселення колоніальні птахи: крячки, чайки і кулики. В'ють гнізда рябодзьобі та річкові крячки, шилодзьобки, а також червонокнижні кулики-ходулочники, морські зуйки, лугові дерихвости. На прольоті зустрічаються журавель сірий, степовий, чорний лелека, великий і середній кроншнепи і один з найменш досліджених птахів України — Лежень.

Життєво важливого значення для пернатих Куяльницький лиман набуває взимку. Унаслідок високої солоності вода не замерзає навіть у найлютіші морози, тому сюди на зимівлю злітаються зграї водоплавних птахів.

Історія

На території селища Куяльник за радянських часів виявлені залишки городища, заснування якого відносять до початку I тисячоліття до нашої ери. Так само в околицях Куяльницького лиману виявлені скіфські кургани й залишки грецького поселення III—IV століть до н. е.

На початку другого тисячоліття нашої ери цю місцевість довгий час контролювали монголо-татари, які називали лиман Кунгаліком. На плато, що підноситься на лівому березі лиману, в 1300 році відбулася битва між нащадками Чингісхана — ханом Золотої орди Токтою і однооким темником Ногаєм за право володарювати в Улусі Джучі. Ногай зазнав нищівної поразки та загинувМустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.130.

Припускають, що на прилеглій до Куяльнику Жеваховій горі було стародавнє поселення, а на березі лиману знаходилася одна з пристаней жвавого торгового шляху Київськой Русі річками Рось — Південний Буг, Кодима, Великий Куяльник до берегів Болгарії і Греції. Цей шлях мав ту перевагу, що завантажені товарами човни йшли до Чорного моря, минаючи дніпровські пороги.

Після відділення лиману від моря (біля XIV століття) солоність води почала зростати. В результаті в часи Середньовіччя лиман був великим соляним промислом, на його берегах регулярно з'являлися чумаки.

Куяльницький грязьовий курорт

Солоні води лиману після його відділення від моря ущільнювалися в ропу — насичений соляний розчин. Своєрідність одеської групи лиманів полягає в тому, що на дні залягають шари мулових грязей, що містить безліч різних мінеральних частинок і органічних речовин. Складні хімічні й біологічні процеси додали муловим грязям безцінні лікувальні властивості.

Куяльник — один із старих грязьових курортів України, заснований у 1834 році в низов'ях лиману зусиллями Ераста Андрієвського. Куяльницькі грязі сульфідного мулу за своїми лікувальними властивостями визнані еталонними. Вони сприяють зменшенню запальних процесів, укріплюють імунітет і відновлюють функції пошкоджених органів і систем організму, а також широко використовуються в лікуванні безпліддя. Ропа лиману також має лікувальні властивості, а мінеральна вода «Куяльник» допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Екологічна ситуація

Як українські вчені, так і громадськість констатують критичність екологічної ситуації на Куяльницькому лимані. Основна небезпека для лиману полягає в його поступовому пересиханні. Рівень води в 2013 порівняно з травнем 2012 року знизився на 16 см. Як відомо, середня глибина лиману становить 1 м, тому навіть таке незначне, на перший погляд, зниження є досить серйозним. Повне пересихання лиману призведе до неминучої загибелі водної флори та фауни, втрати унікальних лікувальних властивостей водоймища. Серйозну проблему, зокрема, становитиме солоний пил, який буде розносити вітер (як це сталося після майже повного пересихання Аральського моря). До головних чинників, що призводять до зниження рівня води, належать глобальне потепління, відбирання води з річок, що впадають у лиман, а також видобування піску на його берегах. З огляду на ситуацію було створено Регіональну програму збереження та відновлення водних ресурсів Куяльницького лиману. Крім того, для порятунку лиману було сформовано депутатську групу «Куяльник». Утім, всі ці дії поки що не дали бажаних результатів, оскільки, по-перше, відсутнє достатнє фінансування, а по-друге, не вжито конкретних заходів.

Мінералізація ропи Куяльницького лиману у 2005 та 2008 рр. складала 85-102,4 г/дм³.  Хімічний склад ропи є хлоридним натрієвим, де вміст переважаючих іонів відповідно складає 71 та 96 % (табл. 2).

Таблиця 2. Хімічний склад ропи Куяльницького лиману, мг/дм3 ДатарНСаMgNa+KКСО3HCO3SO4ClM14.03.20057,2512005594295752405024455815996010244422.06.20086,998047602532098451502786525708670923.06.20087,4960477025009113401502760521208592224.06.20087,2100046202511080401502907517708567726.06.20087,1900480025560180401503000528308746027.06.20087,551120485026410210401003185546009051525.07.20087,38605450308403484015032806274010370801.08.20117,2800880055420600502007800107160180830 За літературними даними мінералізація ропи лиману в 1945 р. складала 29, а в 1962—285 ‰, у 2006—2009 — 100—169 ‰, тобто її склад і мінералізація змінюються в часі [1, 10-12, 15, 20].

Ропа Куяльницького лиману містить органічні й біогенні речовини, значну кількість брому, значно менше йоду, залишки важких металів (табл. 3).

За середньоарифметичним вмістом азоту аміаку, нітритного азоту ропа Куяльницького лиману належить до 3 категорії якості (досить чиста), за умістом нітратів — до 1 (дуже чиста), фосфатів — до 4 (слабко забруднена).

Перманганатна окиснюва­ність відображає, в основному, кількісні показники легко окиснюваних органічних речовин а також, частково, гумусних сполук. За цим показником ропа лиману належить до 7 категорії якості (дуже брудна).

Таблиця 3. Уміст забруднюючих речовин у ропі Куяльницького лиману ІнгредієнтиУміст, мг/дм3Рівень надійності, 95,0 %МінімальнийМаксимальнийСереднійСтандартна

похибкаСтандартне відхиленняПО, мгО2/дм318,235,4424,461,194,622,56NO2, мг/дм30,0020,0110,00640,00070,00260,0016NO3, мг/дм30,0110,1520,0900,0130,0480,028NH4, мг/дм30,0070,5350,2120,0440,1770,094РО4, мг/дм30,0120,1240,06790,00980,0340,022Р, орг. мг/дм30,0030,1430,0460,0130,0410,031Fe0,00960,0240,0170,00190,00550,0046SiO30,392,41,270,140,470,32Zn0,00340,03460,01590,00520,01280,0135Cu0,00270,1700,0850,0210,0580,049Br285,4342,55303,878,1921,6620,03J2,518,124,600,711,891,75Ni0,090,100,0910,0010,0030,003Mn0,040,23140,0900,0220,0630,053Cr0,10,150,1250,0060,0160,015Co0,00030,00080,00050,0000690,000170,00018Cd0,0000780,000120,0000940,0000060,0000180,000029As0,0000980,000680,000410,0000970,000240,00025Mo0,00660,090,06910,01360,03860,032Pb0,000640,001780,001060,00020,000450,00056Hg0,0000680,0000910,0000710,00000510,000010,000016

За середньоарифметичним вмістом таких важких металів як кадмій, свинець, залізо ропа є дуже чистою, за вмістом ртуті, цинку — досить чистою, марганцю — слабко забрудненою, нікелю — брудною (6 категорія якості), міді, хрому — дуже брудною. Серед специфічних біологічно активних компонентів та сполук в терапевтично значній кількості визначалися в ропі: йод 2,33–13,2 мг/дм³, бром 278,4–398,4 мг/дм³, ортоборна кислота 36,40–100,5 мг/дм³.

Концентрації компонентів, що зазвичай нормуються в мінеральних водах: свинцю, кадмію, міді, цинку, ванадію, хрому, ртуті, а також фенолів не перевищували вимог, які зазначені у ДСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні. Технічні умови». Радіоактивні компоненти: радій і уран — не виявлено. Вміст сірководню в ропі становить 0,02–0,04 %.

При цьому, мінералізація ропи Куяльницького лиману є значно вищою за мінералізацію морської води Одеської затоки Чорного моря (табл. 4).

Таблиця  4. Статистична характеристика хімічного складу морської води ІнгредієнтиУміст, мг/дм3Рівень надійності, 95,0 %МінімальнийМаксимальнийСереднійСтандартна

похибкаСтандартне відхиленняCa2+219,0269,0255,52,5512,215,28Mg2+596,0684,0660,65,1724,8110,73Na+4515,06695,05619,682,15394,00170,38K+189,0208,2197,82,797,406,84СО3"-26,093,046,014,0631,4639,05НСО3-158,0201,0183,62,6012,455,38SO4-1300,01450,01360,66,7732,4614,04Cl-8042,010306,09792,3109,50525,17227,09Мінералізація14725,018488,017786,1196,97944,64408,49Відсотковий уміст інгредієнтів, мг-екв/дм3Ca2+3,694,254,00,020,110,05Mg2+15,6218,9517,200,110,530,23Na+74,9180,6977,200,231,120,48K+1,501901,600,040,100,09СО3"-0,110,400,210,070,150,11НСО3-0,871,060,930,010,060,03SO4-8,9411,179,180,110,510,22Cl-87,6590,1289,670,120,580,24

Мінералізація морської води в Одеській затоці змінюється від 14,7 до 18,5 г/дм³, що в середньому більш ніж 5 разів нижче мінералізації ропи Куяльницького лиману. У морській воді, як і ропі лиману переважають серед катіонів іони натрію, а серед аніонів — хлору із вмістом відповідно 77,2 та 89,7 %. За хімічним складом води моря й ропа лиману також близькі й відносяться до хлоридного класу, натрієвої групи. Відібрані й проаналізовані 21.12.2014 р. проби води з Куяльницького лиману й Одеської затоки Чорного моря в Фізико-хімічному інституті ім. А. В. Богатського свідчать, що вміст важких металів у воді Чорного моря в багатьох випадках на порядок нижчий ніж у ропі Куяльницького лиману (кадмій, арсен, цинк, залізо, марганець), більше того їх значення значно нижчі за ГДК для морської води (табл. 5).