Антаркти́да (від — проти та — північний, «протилежний Арктиці») — материк у Південній півкулі навколо географічного південного полюса, охоплює приблизно 10 % суходолу Землі. Загальна площа — 13 900 000 км², без шельфових льодовиків — 12,6 млн км². Омивається водами Південного океану. В Антарктиді є 90 % світових запасів криги, сконцентровано 70 % прісної води на Землі.
В Антарктиді розташований полюс холоду, а також точки найнижчої відносної вологості повітря на планеті та найінтенсивнішої сонячної радіації.
Антарктида є єдиною територією, у якої немає приналежності до держави.
Чинний договір про Антарктиду свідчить, що материк не належить жодній країні світу. Незважаючи на угоди, низка країн все-таки висловлює територіальні претензії на цей континентВчені розповіли, кому належить Антарктида. 02.03.2024.
Географія
Географічний поділ
Територія Антарктиди поділяється на географічні площі та області, які були відкриті різними мандрівниками. Область, досліджувана і названа на честь відкривача (або інших осіб), називається «земля».
Список земель Антарктиди: Земля Аделі Земля Олександра I Земля Вікторії Земля Вільгельма II Земля Георга V Земля Ґреяма Земля Кемпа Земля Королеви Єлизавети Земля Королеви Мод Земля Королеви Мері Земля Котса Земля Мак-Робертсона Земля Мері Берд Земля Палмера Земля Принцеси Єлизавети Земля Вілкса Земля Едуарда VII Земля Елсворта Земля Ендербі Крім того, до Антарктиди належать Південні Оркнейські, Південні Шетландські острови, острови Баллені і Беркнер.
Найпівнічнішою точкою континенту є мис Прайм-Хед.
Рельєф
Антарктида — найвищий континент Землі, середня висота поверхні континенту над рівнем моря становить понад 2000 м, а в центрі континенту досягає 4000 м. 99,5 % поверхні покриває материковий лід завтовшки до 4776 м (середня товщина 1880 м), який піднімається до 4010 м (в середньому до 2040 м), під яким прихований континентальний рельєф і лише 0,3 % (близько 40 тис. км²) її площі вільні від льоду — переважно в Західній Антарктиді і Трансантарктичних горах: острови, ділянки узбережжя, так звані оази і окремі гребені і гірські вершини (нунатаки), що підносяться над крижаною поверхнею.
Довжина берегової лінії материка дорівнює 18 000 км.
Трансантарктичні гори, що перетинають майже весь материк, ділять Антарктиду на дві частини — Західну Антарктиду та Східну Антарктиду, що мають різне походження і геологічну будову. На сході розташоване високе (найбільше піднесення поверхні льоду ~ 4100 м над рівнем моря) покрите льодом плато. Західна частина складається з групи гористих островів, з'єднаних між собою льодом. На тихоокеанському узбережжі розташовані Антарктичні Анди, висота яких перевищує 4000 м; найвища точка континенту — 4892 м над рівнем моря — масив Вінсон у горах Елсворта. У Західній Антарктиді лежить і найглибша на континенті западина Бентлі, імовірно, рифтового походження. Глибина западини Бентлі, заповненої льодом, досягає 2555 м нижче рівня моря. Південний полюс лежить на висоті близько 2800 м. На початку 2025 року, в науковому журналі Science Advances було опубліковано дослідження стосовно післяльодовикового підняття суші Антарктиди в результаті втрати льоду, що відповідно зменшує тиск на поверхню материка. Встановлено, що цей процес може знизити внесок континенту в загальне підвищення рівня моря на Землі на значні 40 %Один із континентів Землі стрімко піднімається з океану. // Автор: Андрій Неволін. 31.01.2025.
Підлідний рельєф
Дослідження за допомогою сучасних методів дали змогу більше дізнатися про підлідний рельєф південного материка. В результаті досліджень з'ясувалося, що близько третини материка лежить нижче рівня світового океану, дослідження також показали наявність гірських ланцюгів і масивів.
Частина континенту має складний рельєф і великі перепади висот. Тут розташована найвища вершина — гора Вінсон (масиву Вінсона 4892 м) і найглибша западина (прогин Бентлі −2555 м) в Антарктиді. Антарктичний півострів є продовженням південноамериканських Анд, які тягнуться в напрямку південного полюса, трохи ухиляючись від нього в західний сектор.
Східна частина материка має переважно згладжений рельєф, з окремими плато й гірськими хребтами заввишки до 3–4 км. На сході Антарктиди розташовані підлідні гори Гамбурцева та гори Вернадського. Також, за повідомленням британського видання Ladbible, одним з найзагадковіших та неоднозначних наукових відкриттів останніх років в Антарктиді залишаються підлідні пірамідальні вершини гір. Більшість вчених підтримали версію професора геології з Університету Каліфорнії Еріка Ріньо та його однодумців, який пояснив це явище наслідком природних геологічних процесів'Pyramid like' mountain found sitting beneath ice in Antarctica. // By Rhianna Benson. Published 12:25, 03 February 2024 GMTЗ-під крижаного покриву Антарктиди показалася верхівка величезної піраміди. // Автор: Андрій Неволін. 04.02.2024.
Дослідження підлідного рельєфу, проведені NASA, виявили в Антарктиді кратер Землі Вілкса. Діаметр кратера становить 482 км. Кратер міг утворитися внаслідок падіння на Землю тіла діаметром приблизно 48 км (більший за Ерос) близько 250 млн років тому, у пермському періоді. Пил, піднятий під час падіння й вибуху подібного астероїда, спричинив би багатовікове похолодання й загибель більшої частини флори та фауни тієї епохи. Цей кратер нині вважається найбільшим на Землі, але його астроблемну природу не доведено.
Внутрішні води
Загальний опис У зв'язку з тим, що не тільки середньорічні, а й на більшості території навіть літні температури в Антарктиді не перевищують нуля градусів, опади там випадають тільки у вигляді снігу (дощ — вкрай рідкісне явище). Він утворює льодовиковий (сніг спресовується під власною вагою) покрив завтовшки понад 1700 м, і місцями досягає 4300 м. У антарктичних льодах сконцентровано близько 70 % всієї прісної води ЗемліЗаборонена земля: таємниці Антарктиди та карта Пірі-реїса (ФОТО). 24.10.2025. Однак в Антарктиді існують озера, а в літній час і річки. Живлення річок льодовикове. Завдяки інтенсивній сонячній радіації, обумовленій винятковою прозорістю повітря, танення льодовиків відбувається навіть при незначній мінусовій температурі повітря. На поверхні льодовика, часто на значній відстані від узбережжя, утворюються струмки талої води. Найінтенсивніше танення відбувається поблизу оаз, поруч з кам'янистими ґрунтами, які нагріваються на сонці. Оскільки всі струмки наповнюються завдяки таненню льодовика, то їх водний і рівневий режим повністю визначаються змінами температури повітря й сонячної радіації. Найбільші витрати води в них спостерігаються в години найвищих температур повітря, тобто в другій половині дня, а найменші — у нічні години, причому нерідко в цей час русла повністю пересихають. Льодовикові струмки й річки, як правило, мають дуже звивисті русла і з'єднують численні надльодовикові озера. Відкриті русла зазвичай закінчуються, не доходячи до моря чи озера, а водотік прокладає свій шлях далі під льодом або в товщі льодовика, на зразок підземних річок у карстових районах.
З настанням осінніх морозів стік припиняється, і глибокі, зі стрімкими берегами, русла заносяться снігом або перекриваються сніговими мостами. Іноді майже постійні поземки і часті завірюхи перекривають русла струмків ще до того, як припиниться стік, і тоді струмки течуть у крижаних тунелях, зовсім непомітних з поверхні. Як і тріщини у льодовиках, вони небезпечні, оскільки важкі машини можуть провалюватися в них. Якщо сніговий міст недостатньо міцний, він може провалитися і під вагою людини. Річки антарктичних оаз, що протікають по ґрунту, зазвичай не перевищують довжини декількох кілометрів. Найбільша — річка Онікс, понад 20 км завдовжки. Річки існують тільки в літній час.
Антарктичні озера теж мають ряд особливостей, через що іноді їх виділяють в особливий, антарктичний тип. Розташовані вони в оазах або сухих долинах і майже завжди покриті товстим шаром льоду. Однак у літній період вздовж берегів і в гирлах тимчасових водотоків утворюється смуга відкритої води кілька десятків метрів шириною. Найчастіше, озера стратифіковані. Біля дна спостерігається шар води з підвищеною температурою і солоністю, як, наприклад, в озері Ванда. В деяких невеликих безстічних озерах концентрація солі значно висока, і вони можуть бути повністю вільними від льоду. Наприклад, озеро Дон Жуан з високою концентрацією в його водах хлориду кальцію, замерзає тільки при дуже низьких температурах. Антарктичні озера невеликі, тільки деякі з них більші 10 км² (озеро Ванда, озеро Фігурне). Найбільше з антарктичних озер — озеро Фігурне в оазі Бангера. Звиваючись серед пагорбів, воно тягнеться на 20 км. Площа його дорівнює 14,7 км², а глибина перевищує 130 м. Найглибше — озеро Радок, його глибина сягає 362 м.
Є на узбережжі Антарктиди озера, що утворилися в результаті підпору води сніжниками або невеликими льодовиками. Вода в таких озерах нагромаджується іноді протягом декількох років, доки рівень її не підніметься до верхнього краю природної греблі. Тоді надлишки води починають витікати з озера. Утворюється русло, яке швидко поглиблюється, витрата води зростає. У міру поглиблення русла рівень води в озері падає, і воно зменшується у своїх розмірах. Взимку пересохле русло заноситься снігом, який поступово ущільнюється, і природна гребля відновлюється. Наступного літнього сезону озеро знову починає наповнюватися талими водами. Проходить кілька років, поки озеро не наповниться, і його води знову не прорвуться в море.
Порівнюючи Антарктиду з іншими материками, можна зазначити, що на материку абсолютно відсутні заболочені ділянки. Однак у прибережній смузі є своєрідні льодовикові «болота». Вони утворюються влітку в пониженнях, заповнених снігом і фірном. Тала вода, що стікає в ці зниження, зволожує сніг і фірн, внаслідок чого і виходить сніжно-водяна каша, в'язка, як звичайні болота. Глибина таких «боліт» найчастіше незначна — не більше метра. Зверху вони бувають вкриті тонкою крижаною кіркою. Як і справжні болота, вони часом непрохідні навіть для гусеничного транспорту.
У 2022 році використовуючи унікальний метод геофізичної зйомці, в якому використовувалася магнітотелуричну (МТ) візуалізацію для пошуку і картування підльодовикових ґрунтових вод під крижаним покривом виявлено цілу систему підземних водПід Антарктидою знайдена величезна система підземних вод.
Підльодовикові озера У 1990-х роках російські вчені виявили підльодовикове озеро, яке не замерзає: Схід — найбільше з антарктичних озер, що має довжину 250 км і ширину 50 км; озеро вміщує близько 5400 тис. км³ води.
У січні 2006 року геофізики Робін Белл і Майкл Штудінгер з американської геофізичної обсерваторії Ламонт-Догерті виявили друге і третє за розмірами підльодовикові озера, площею 2000 км² і 1600 км² відповідно, розташовані на глибині близько 3 км від поверхні континенту. Вони повідомили, що це можна було б зробити раніше, якби дані радянської експедиції 1958—1959 років були проаналізовані більш ретельно. Крім цих даних, були використані дані супутників, покази радарів і виміри сили тяжіння на поверхні континенту.
Всього на 2007 рік в Антарктиці виявлено понад 140 підльодовикових озер.
Підльодовикові річки Під час проведення комплексного дослідження, зокрема, радарного сканування, обробки даних супутникової зйомки, вчені виявили, що під льодами Антарктиди існують бурхливі річки талої води. Довжина виявлених тунелів становить 250 м. Тунелі закінчуються там, де материковий льодовик стає шельфовим. Там же беруть свій початок виїмки на дні океану. Потоки, що лежать під шельфовим льодовиком, відіграють одну з найважливіших ролей у процесі танення льоду.
Геологія
Антарктида поділяється на Східну (близько 10 млн км²) і Західну з Антарктичним півостровом, які різні за своєю геологічною будовою: Східна Антарктида — докембрійська Антарктична платформа, облямована пізнішими складчастими утвореннями, Західна Антарктида — Каледонська плита й Андійський складчастий пояс (антарктичний півострів і прилеглі до нього райони).