Кримсько-ногайські походи на Україну — військові рейди (набіги, чапули) і походи військ Кримського ханату та ногайських орд на землі України або окремих кримських та ногайських загонів як з метою участі у бойових діях на стороні козаків, Речі Посполітої, Московії, Османської імперії, так і з метою захоплення здобичі та полонених.
Одною з основних цілей походів було захоплення рабів, більшість з яких призначалися для експорту на османські невільничі ринки в Константинополі чи в інших місцях Близького Сходу. Генуезькі та венеціанські купці контролювали работоргівлю з Криму до Західної Європи.
Походи призвели до виснаження людських та економічних ресурсів Східної Європи. Вони жили здебільшого на «Дикому Полі» — степовій і лісостеповій ділянці, яка простягалася від ста кілометрів на південь від Москви до Чорного моря, і є домом для більшості нинішнього російського й українського населення.
Оцінки кількості постраждалих різняться: польський історик Богдан БарановськийAlan Fisher, referring to various data, has estimated the annual losses of the Polish-Lithuanian Commonwealth in the sixteenth through the eighteenth century and of the Russian Empire in the eighteenth century at 20.000 people. See his «Muscovy and the Black Sea Slave Trade» Canadian-American Slavic Studies 6.4 (1972): 582, 593.
Polish historian Bohdan Baranowski assumed that the annual losses of the Polish-Lithuanian Commonwealth amounted to 20.000 captives as well, with the total figure for the years 1474—1694 reaching one million. See Chlop polski w walce z Tatarami (Warszawa [Warsaw]; Ludowa Spoldzielnia Wydawnicza, 1952), 49.
Halil Inalcik has calculated, on the basis of Ottoman fiscal documents, that the dues collected by the Ottoman customs in Kefe (Kaffa, Caffa), which was the main if not the only center for the Ottoman slave trade in the Black Sea, reached up to 17,500 slaves annually.
This figure does not include slaves transported through other ports, such as Özü (now Ochakiv in Ukraine) and Ak-Kerman (presently Bilhorod-Dniprovsky [Bilhorod-Dnistrovsky] in Ukraine). Nor does it take into consideration the number of slaves left behind by the raiders in the Crimea. Still, on the aggregate, this would make more than two million slaves for the period of 150 years alone.
See Halil Inalcik, «The Servile Labor in the Ottoman Empire.» The Mutual Effects of the Islamic and Judeo-i Christian Worlds: The East-European Pattern, ed. Abraham Ascher et al. (New York: Brookline College Press, 1979). 25-52.
Later Inalcik suggested reducing this number down to 10,000, but offered no explanation for the change. See Economic and Social History of the Ottoman Empire, 1300—1914, eds. Halil Inalcik and Donald Quataert (Cambridge: Cambridge University Press. 1994). 285.
See remark 5 on the page 111 in Chapter 5. How a Turkish Empress Became a Champion of Ukraine. Oleksander Halenko of the book
Galina I. Yermolenko , ed. Roxolana in European Literature, History and Culture. Franham, Surrey, England and Burlington, Vermont: Ashgate Publishing Limited, 2010. xi, 318 pp. Illustrations. Appendices. Bibliography. Index. Cloth. ISBN 978-1409403746 оцінює втрати Речі Посполитої (сучасні Польща, Україна та Білорусь) у XVII столітті в середньому близько 20 000 на рік.
Перший великий похід відбувся в 1468 році, і просунувся до південно-східного кордону Польщі. Кримсько-ногайські походи і набіги відіграли важливу роль у формуванні та розвитку козацтва. Починаючи з 1492 року, козаки (запорозькі козаки південної України та донські козаки південної Росії) проводили на землі Кримського ханства, Ногайської Орди та Османської імперії, де вони звільняли поневолених християн та поверталися додому зі значною кількістю здобичі та мусульманських рабів. Хоча важко підрахувати, рівень руйнувань, спричинених козацькими набігами, приблизно оцінюється як такий, що був на рівні кримсько-ногайських набігів.
XV століття
1447: у Густинському літописі від 1447 р. повідомлено про початок руйнівних набігів кримських татар на УкраїнуАндрій Байцар. Український Крим: Кримське ханство і Козацька Україна // 24.03.2014. [Архівовано 25 квітня 2018]; Андрій Байцар. Кримське ханство і козацька Україна // 19 травня 2018. 1452: Кримський хан Хаджі I Ґерай на прохання литовського князя Казимира Ягелончика громить ординського хана Сеїда Ахмеда, який здійснював набіги на українські землі Великого князівства Литовського. Кілька разів виступав проти Сеїда Ахмеда задля захисту ВКЛ, здобув славу «охоронця спокою українських земель»А. Кримський, Історія Туреччини, Київ — Львів: 1996, с. 117, 183. 1471: руйнівний набіг татар на Україну. 1479: руйнівний набіг татар на Україну. 1480: Менґлі I Ґерай пустошить ПоділляВелика історія України: У 2-х томах. / Видав Іван Тиктор у Львові 1935 року. Том. І . / Передмова д-ра І. П. Крипякевича; Зладив М. Голубець. — Київ: Глобус, 1993. — 352 с. ISBN 5-86248-016-1. 1482: напад татар на чолі з кримським ханом Менґлі I Ґераєм на Київщину на прохання московського князя Івана III Васильовича. Нападники здобули Київ і міський замок. До полону потрапив київський воєвода Іван Ходкевич із родиноюГулевич В. «Київська трагедія» 1482 р.: міфи й факти. 1489: похід 100-тисячного війська татар на Поділля і Київщину. Київ здобуто штурмом і спалено. 1493: напад татар під проводом хана Менґлі I Ґерая на Київщину і Чернігівщину. 1494: напад татар на Поділля та Волинь. Здобуто багато полонених. Польсько-литовське військо, що переслідувало нападників, було розбито в битві під Вишнівцем. 1498, 22 квітня: перший і надзвичайно спустошливий напад татар і турків на ГаличинуПолное собрание русских летописей, Т. II, Прибавление, стор. 381; M. Бельський, Хроніка, стор. 904.О. А. Бевзо. Львівський літопис і Острозький літописець. — Київ, 1971.. 1500: напад татар і турків на Галичину. Татари спалили Ярослав, а турки — Рогатин. За мінімальними оцінками, до Криму протягом XV ст. було забрано 200 тис. українців.
XVI століття 1501: напад татар і турків на Поділля і Галичину. 1512: напад татар на Поділля і Волинь. Нападники розбиті у битві під ВишневцемМ. Бельський, Хроніка, стор. 963—966.. 1516: спустошливий напад татар на Поділля і Волинь. Активізація дій козаків проти татарМ. Бельський, Хроніка, стор. 989. 1519: напад татар на Поділля і Галичину. 2 серпня нападники розбили місцеве військо захисників у битві під СокалемM. Бельський, Хроніка, стор. 1009.Київський літопис першої чверті XVII ст. // Український історичний журнал 1989, № 2. — С. 107—120; 1989, № 5. — С. 103—114. 1524 — 1525: напад турецького загону з 12 тисяч вояків (серед яких було 4 тисячі білгородських та інших татар) на Поділля і ВолиньМ. Бельський, Хроніка, стор. 1026.. Нападники здобули Чуриловський замок, Рогатин, спалили Зіньків. 1527: напад татар на Київщину, Волинь і Полісся. Нападники розбиті у битві під Ольшаницею. 1534, 20 липня: напад татар на Поділля і Волинь. 1549: напад татар на Галичину. Нападники здобули Передмірку. 1550: напад татар на Поділля і Волинь. Нападники здобули Брацлав.М. Бельський відносить на 1551 рік (М. Бельський, Хроніка, стор. 1107—1108).. 1558, січень: напад 20-тисячного загону кримців під проводом кримського калги на Поділля і Волинь. Операція була відповіддю на дії Дмитра Вишневецького, що присягнув московському царю і готував похід на Крим. Нападники взяли у полон 40 тисяч чоловік і повернулися до Криму, не зустрівши з боку Великого князівства Литовського жодного опоруПолное собрание русских летописей, т. 13, первая половина, VIII. Летописный сборник, именуемый Патриаршей или Никоновской летописью, СПб., 1904, стор. 289; М. Грушевський, Історія України-Русі, т. VII, стор. 122.. 1564: напад татар на Поділля. Облога МеджибіжжяМ. Бельський описав під 1566 роком (М. Бельський, Хроніка, стор. 1163).. 1567: напад татар на ПоділляМ. Бельський відносить на 1566 рік (М. Бельський, Хроніка, стор. 1163).. 1568: напад військ Речі Посполитої під командуванням серадзського воєводи Альбрехта Ласького. Нападники здобули Очаків, але повернулися з труднощами, переслідувані татарамиМ. Бельський, Хроніка, стор. 1166.. 1575, осінь: напад татар на Поділля, Волинь і Галичину, скориставшись смертю короля Сигізмунда ІІ Августа. Рейд сягнув навіть червоноруського міста Ряшів. Нападники взяли у полон близько 100 тисяч невільників й покинули Україну через Хотин до Молдови. У відповідь козаки під проводом отамана Богдана Ружинського напали на Перекоп і випалили кримські поселенняД. Зубрицький, Хроніка міста Львова, стор. 197—198; М. Бельський, Хроніка, стор. 1366—1367.. 1577 (1578): напад татар на Поділля і Волинь. Василь Костянтин Острозький вирядив з Острога загін з 300 козаків на чолі з Султаном П'ятигорцем. Загін був винищений, а нападники дійшли до Дубна й тримали місто в облозі.М. Бельський, Хроніка, стор. 1406—1407. 1577, жовтень-листопад: напад татар на Поділля і Волинь під час походу армії Речі Посполитої на Данціг. Нападники дійшли до Ізяслава, але були відбиті брацлавським воєводою Янушем ЗбаразькимМ. Бельський. Хроніка, стор. 1429.. 1578, лютий: напад кримців під проводом кримського хана на Поділля і Волинь. Нападники обложили Острог, але Василь Костянтинович Острозький відкупився і частував їх у своєму замку. 1588, 6 серпня: напад татар на Поділля і Галичину. 1589: напад татар на Поділля і Галичину. Нападники стояли кошем під Збаражем, вибираючи ясир3.3. Анонімна реляція «міжнародна» про набіг татар 1589 р. // Вирський Д. Річпосполитська історіографія України (XVI – середина XVII ст.) – К.: Інститут історії України НАН України, 2008. – У 2-х ч. – Ч.1. – 502 с.. 1590: напад татар на Поділля і Галичину. Нападники спалили Галич. 1594: напад татар на Поділля і Галичину. Нападники спалили Снятин, Жуків, Тлумач, Тисменицю, Галич та інші містаМ. Бельський, Хроніка, стор. 1712—1714.. 1595: напад татар на Підгір'я і Покуття. За мінімальними оцінками, до Криму протягом XVI ст. було забрано 350 тис. українців.
Перша половина XVII століття
За мінімальними оцінками, до Криму у першій половині XVII ст. було забрано 300 тис. українців. 1605, осінь: напад татар на Поділля. Нападники вибрали ясир із Звягля, Полонного, Острополя, Межибожа і Шаргорода. Об'єднане шляхетсько-козацьке військо розбило татар в битві під Шаргородом і звільнило невільників. 1606: напад татар на Київщину. Нападників розбито під Білою Церквою. 1607, осінь: напад татар на Поділля і Київщину. Нападників завдали збитків у районі Вінниці, Гайсина і Шаргорода. 1608, осінь: напад татар на Поділля і Київщину. Нападники стояли кошем під Гайсином і вибрали ясир в районі Прилук, Немирова і ВінниціА. С. Петрушевич, Дополнения к Сводной Галицко-русской летописи с 1600 по 1700 год, стор. 40.. 1609: напад козаків на Перекоп і Очаків. Нападники захопили перекопського мурзу, якого видали королю. 1611: напад татар на Поділля і Волинь. Нападники вибрали ясир в ОстрожкуЧернігівський літопис (події 1587—1750 рр.) // Архіви України. — 1989. — № 5. — С. 56-74.. 1615, осінь — 1616: напад татар на Поділля і Волинь. Нападники не зустріли опору через зайнятість Речі Посполитої війною із Москвою. 1616: напад татар. 1617, 2 лютого: напад кримців на Поділля під проводом калги Девлет Ґерая. Слідом за кримцями на Україну рушило османське 30-тисячне військо на чолі з пашею Алімазором і 12-тисячне військо трансільванців. Татари спалили Шульжинці, стояли там кошем, а їхні рейди сягнули Острога. Нападники вибрали ясир в районі Ляховець, Янполя, Заслава й Полонного, і повернулися додомуС. Жолкевський, Писання, стор. 247—248, 251, 305—311.. 1618, 14 травня: напад татар на Поділля і Галичину. У вересні мурза Арак випалив околиці Острополя й обложив місто. Проте міщани відкупилися, після чого татари разом із ними «пили і їли». 1619, 14 травня: напад татар на Поділля і Галичину. 1620 — 1621: Хотинська війна. Геополітичне становище України та Криму і міжнародна політична ситуація пов'язали їх спільними інтересами. Кримське ханство неодноразово намагалося визволитися з-під Туреччини.