Верб'я́тин — село в Україні, у Бучацькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Підпорядковувалося колишній Озерянській сільській раді. До села приєднано хутори За шляхом і Підгорби.
Назва Назва села пов'язана, найімовірніше, з деревом верба.
Географія Розташоване за 9 км від центру громади і найближчої залізничної станції Бучач. За 1,5 км від села пролягає автошлях Тернопіль–Івано-Франківськ.
Територія — 0,82 км² Дворів — 96.
Хутори За шляхом — хутір, приєднаний до села Верб'ятин, розташований за 1 км від нього. В адміністративно-територіальному поділі не зафіксований. Відомий від 1930-х років. Назва — від місця розташування: «за шляхом (дорогою)». У лютому 1952 році на хуторі — 3 будинки, у яких проживало 6 осіб, згодом мешканців хутора переселено у села Верб'ятин. Нині незаселений. Підгорби — хутір, приєднаний до села Верб'ятин, розташований за 2 км від нього. В адміністративно-облікових даних не зафіксований. Назва — від місця розташування «під горбом (горою)». У березні 1949 році на хуторі в 6-ти будинках проживало 33 особи, у лютому 1952 році — 6 будинків (23 особи), згодом частину мешканців переселено у село Верб'ятин. У 2011 році на хуторі — 4 двори, у яких проживають 6 осіб. Зберігся придорожній хрест.
Історія
Село відоме від 1692 року.
У 1880 році проживало: 348 українців, 40 поляків, 15 євреїв.Верб'ятин //
В 1832 році належало до парохії села Озеряни.
У 1882-1884 роках поблизу села будується залізнична лінія Станіславів-Гусятин. Зруйнована відступаючими німецькими військами у 1944 році.
1915 році проживав 521 мешканець, землі було — 392 морги.
1921 році у Верб'ятині — 199 будинків, 1931 році — 117 (697 осіб).
У 1939 році проживало: 560 українців, 170 поляків.
В УСС та в УГА воювали: Л. Андрусишин, О. Ботюк, В. і М. Гузани, М. Круподра, В. Пукало, І. Рачковський, П. Татарин, М. Шпак Т. Шушкевич (офіцер) та інші.
Від 7 липня 1941 до 22 липня 1944 років село — під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинув В. Гузан, пропав безвісти С. Куподра.
В ОУН і УПА загинули районний провідник СБ ОУН у Монастириському районі В. Бойчук і М. Гузан.
21 листопада 1944 році більшовики вивезли із села 6 родин. Усього репресовано, а згодом реабілітовано 14 осіб.
21 липня 1941 році в м. Умань без суду розстріляний член ОУН Василь Харевич (1912 р. н.).
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бучацької міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бучацького району, увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громадиРішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання ». Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська366100%
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610171, розташована у приміщенні клубу.
Результати зареєстрований 241 виборець, явка 60,17%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 30,34%, за «Європейську Солідарність» — 14,48%, за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 13,79%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 46,85%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 22,38%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 12,59%.
Економіка Земельні паї орендують ТзОВ «Бучачагрохлібпром» і ПП «Золотопотіцьке».
Населення Чисельність населення, чол.1785190019151921193119381959197019791989200120052007201320142015521697355Семанишин В. Верб'ятин // 332Семанишин В., Уніят В. Верб'ятин //
Соціальна сфера 1884 року по північній околиці села прокладено залізницю зі Станиславова (нині Івано-Франківськ) до Чорткова.
Протягом 1880—1895 років діяла громадська каса.
Діяли філії товариств «Просвіта» (від 1901), «Сокіл» (заснована 1904), «Луг», кооператива, аматорський гурток, оркестр.
Наприкінці 1920-х років у селі була проведена протиалкогольна акція.
У 1941 році збудовано клуб.
1950 році місцевий колгосп приєднано до колгоспу села Озеряни, а в 1990-х роках майно і землі розпайовані.
Нині працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад.
Освіта Від 1907 року в селі працює початкова школа. У 1946 році діяла початкова школа, де навчалося 59 учнів.
Нині діє Верб'ятинська загальноосвітня школа І ступеня.Верб'ятинська школа
Релігія церква чуда святого Архистратига Михаїла в Хонах (1893; дерев'яна; ПЦУ), «фігура» Матері Божої (2007).
Пам'ятки «Шпакове вікно» — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. Також неподалік села є шість карстових джерел.
Відомі люди Володимир Бойчук (1925—1949) — учасник національно-визвольних змагань, член ОУН; о. Роман Гузан (1910—1992) — греко-католицький священник, педагог, в'язень ГУЛАГу. Яків-Яким Гузан (р. н. невідомий) — меценат у Канаді, жертводавець на виданий у діаспорі історично-мемуарний збірник «Бучач і Бучаччина» (1972); Богдан Футей (нар. 1939) — суддя Федерального Суду США (1987), правник, політичний і громадський діяч, доктор права, професор (1968).Шипилявий Степан. Меценати, фундатори і передплатники пропам'ятної книги «Бучач і Бучаччина» // Степан Шпак (1923—2018) — науковець і громадський діяч української діаспори в Північній Америці.
Примітки
Література
Вербятин [Текст] // Бучач і Бучаччина : іст.-мемуар. зб. — Ню Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1972. — С. 497.
Посилання
«Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»