Не́нецький автоно́мний о́круг (; нен. ) — суб'єкт Російської Федерації (у складі Архангельської області), входить до складу Північно-Західного федерального округу.
Адміністративний центр — місто Нар'ян-Мар.
Утворений 15 липня 1929 року.
Найменший за населенням суб'єкт Російської Федерації. Станом на 2017 рік за середньою зарплатою працівників (80 тис. рублів на місяць) регіон посідає друге місце в Росії після Чукотського автономного округу.
Географія
Розташування Ненецький автономний округ розташований на півночі Східно-Європейської рівнини, більша його частина розташована за Полярним колом. Включає острови Колгуєв і Вайгач, півострів Канін. Омивається Білим, Баренцевим, Печорським і Карськими морями Північного Льодовитого океану.
Межує на півдні з Республікою Комі, на південному заході — з Архангельською областю, на північному сході — з Ямало-Ненецьким автономним округом.
Природні умови Рельєф території в основному рівнинний; виділяються стародавній Тіманський кряж і хребет Пай-Хой (висота до 467 м), заболочені ділянки Великоземельської і Малоземельської тундри. Головна річка — Печора. На території Ненецького автономного округу є густа мережа невеликих річок і дрібних озер, нерідко сполучених короткими протоками. На території Ненецького автономного округу поширені тундро- і торф'яно-глеєві ґрунти.
Геологічно територія НАО належить двом різновіковим докембрійськім осадковим плитам: Російській і Печорській. Умовна межа між ними збігається із зоною західно-тиманських глибинних розломів.
Плити мають двоповерхову будову: нижній поверх — інтенсивно дислокований складчастий фундамент, верхній — полого залягаючий, слабо дислокований осадковий чохол. Формування кристалічного фундаменту Російської плити завершилося вже в середньому протерозої, складчастого фундаменту Печорської плити — в другій половині протерозою (балтійська складчастість). Обидва фундаменти після свого формування піддалися неодноразовим перетворенням, були розбиті розломами, одні ділянки піднялися, інші, навпаки, занурилися. Наслідком цього є дуже нерівна поверхня фундаментів.
Клімат Клімат суворий: середня температура січня від −12 °C на південному заході до −22 °C на північному сході, середня температура липня від +6 °C на півночі до +13 °C на півдні; кількість опадів — близько 350 мм на рік; багаторічна мерзлота.
Ненецький округ зазнає систематичне вторгнення атлантичних та арктичних повітряних мас. Часта зміна повітряних мас — причина постійної мінливості погоди. Взимку і восени переважають вітри з південною складовою, а влітку — північні і північно-східні, обумовлені вторгненням холодного арктичного повітря на нагрітий материк, де атмосферний тиск в цей час знижений.
Температура повітря влітку визначається величиною сонячної радіації і тому закономірно підвищується з півночі на південь. Середня температура липня в Нар'ян-Марі становить +12° С. Взимку основним чинником температурного режиму є перенесення тепла з Атлантики, тому виразно виражено пониження температури із заходу на схід. Середня температура січня в Нар'ян-Марі −16° С, зима триває в середньому 220—240 днів. Вся територія округу розташована в зоні надмірного зволоження. Річна кількість опадів коливається від 400 мм (на узбережжі морів і на арктичних островах) до 700 мм. Мінімум опадів спостерігається в лютому, максимум — в серпні — вересні. Не менше 30 % опадів випадає у вигляді снігу, присутня багаторічна мерзлота.
Гідрографія Територія округу омивається на заході водами Білого, на півночі Баренцева і Печорського, на північному сході Карського морів, створюючими численні затоки — губи: Мезенську, Чеську, Колоколковську, Печорську, Хайпудирську і ін.
Характерні густа річкова мережа (в середньому 0,53 км на 1 км² площі), велика кількість озер. Річки відносяться до басейнів морів Північного Льодовитого океану, мають в основному рівнинний характер, а на кряжах — порожистий. Живлення переважно талими сніговими водами (до 75 % стоку). Дощові води мають підлегле значення (15—20 % стоку), частка підземних вод становить 5—10 % або практично відсутня. Розподіл стоку носить різко виражену сезонність з літньою і зимовою меженью, великими весняними і незначними осінніми паводками. Тривалість льодоставу 7—8 місяців. Товщина льоду до кінця зими досягає 0,7—1,2 м, а невеликі тундрові річки промерзають до дна.
Серед річок особливе місце займає річка Печора, в межах округу знаходиться її пониззя (220 км) з обширною дельтою. Глибини дозволяють морським судам підніматися до Нар'ян-Мара. По водності Печора поступається в європейській частині Росії тільки Волзі. Значними річками є також Віжас, Ома, Снопа, Пеша, Волонга, Індіга, Чорна, Море-Ю, Коротаїха, Кара, а також притоки Печори — Сула, Шапкина, Лая, Колва, Адзьва.
Серед озер виділяються Голодна Губа (186 км²), системи озер: Вашуткинські, Урдюзькі, Індігські і ін. Більшість озер дрібні з площею водного дзеркала до 3 км² і середніми глибинами 0,5—3 м, рідше 4—5 м. Улоговини озер в основному залишково-льодовикового і термокарстового походження, в долинах річок — реліктові озера-стариці. Болота займають 5—6 %, на узбережжі до 10—20 % території. Глибина їх від 0,5 до 2 м. Основні типи боліт: горбисті (плоско- і крупнобугристі) і верхові сфагнові грядово-мочажінні атмосферного живлення, заплавні низинні ґрунтового живлення і перехідні сфагнові. Потужність торф'яних покладів горбистих боліт досягає 3—5 м. Підземні води, за винятком району м. Нар'ян-Мара, вивчені недостатньо.
Земельні ресурси Земельний фонд округу на 1 січня 1999 р. склав 17 681 048 га. Він розподілений по наступних категоріях: землі сільськогосподарського призначення — 16 799,3 тис. га (95,01 %); землі населених пунктів — 12,4 тис. га (0,07 %); землі підприємств промисловості, транспорту і іншого несільськогосподарського призначення — 39,8 тис. га (0,23 %); землі природоохоронного призначення — 2,0 тис. га (0,01 %); землі запасу — 827,5 тис. га (4,68 %). Площа сільськогосподарських угідь (сінокоси, пасовища, рілля) становить 25,9 тис. га, або менше 0,15 % у структурі земельного фонду округу. Лісами зайнято 847,8 тис. га (4,8 %), болотами — 1089,3 тис.(6,2 %), під водою — 1000,4 тис. га (5,66 %). На оленячі пасовища припадає 13 202,2 тис. га (74,67 %).
Ґрунти Залежно від біокліматичних умов, рельєфу, характеру ґрунтоутворюючих порід, глибини поверхневих вод розрізняють такі основні типи тундрових ґрунтів: аркто-тундрові глєєваті, тундрові примітивні, тундрові поверхньо-глєєві, торф'яно-болотні, дернові. На піщаних і супіщаних породах в умовах хорошого дренажу формуються тундрові опідзоленні ілювіально-гумусові ґрунти. Аркто-тундрові глєєваті зустрічаються на острові Вайгач і узбережжі Карського моря, тундрові примітивні — у верхній частині схилів Пай-Хоя, тундрові поверхньо-глєєві, як і торф'яно-болотні, широко поширені на території всього округу. На південному заході округу в підзоні північної тайги формується підзолисті глєєв-підзолісті ґрунти та ілювіально-залізисто-гумусові підзоли.
Ґрунтоутворюючий процес обумовлений низькими температурами, коротким літом, широким розповсюдженням багаторічних мерзлих порід і розвивається за глєєво-болотяним типом. Хімічне вивітрювання протікає слабо, а луги, що при цьому вивільняються, вимиваються з ґрунту, і він бідний на кальцій, натрій, калій, але збагачений залізом і алюмінієм. Нестача кисню та надмірна волога утрудняють розкладання рослинних залишків, які поволі накопичуються у вигляді торфу.
Рослинність Територія розташована в зонах тундри (76,6 %), лісотундри (15,4 %), південно-західна частина — в підзоні північної тайги (8 %). У зоні тундри виділяються підзони арктичної (4,9 %), гірської (3,5 %), північної (10,3 %), південної (57,9 %) тундри.
У підзоні арктичної тундри (узбережжя Карського моря і острів Вайгач) рослинність не утворює суцільного покриву. Промерзлий ґрунт звільняється (на сухих ґрунтах) від снігу сильними вітрами, розтріскується, і поверхня тундри розбивається на окремі багатокутники (полігони). Рослинність складається значною мірою з мохів і лишайників, трав: дрібних осок, злаків, пухівки, а також стланцевих форм чагарників.
У підзоні гірської тундри основний фон створюють осоково-лишайникові асоціації і чагарники з верби і карликової берези, що стеляться по землі.
Північна тундра охоплює північ Малоземельської тундри, у Великоземельській тундрі приурочена до крупних височин, південних схилаів хребта Пай-Хой. Тут моховий і лишайниковий покрив зімкнуті, з'являються чагарники з карликових беріз, низькорослих видів верб. Значні площі займають трав'яний-осокові болота, в долинах річок і струмків зустрічаються вербняки і тундрові луговини з рясним багатовидовим різнотрав'ям і злаками.
У підзоні південної тундри великі площі покриті чагарниками карликової берези, а також різними видами верб, багульника, ялівцю. Розвинений моховий і лишайниковий покрив, широко представлені чагарники, різнотрав'я, болотяні рослинні комплекси. У зоні лісотундри з'являється на вододілах рідколісна, а в долинах річок і на південних схилах горбів островами деревна рослинність: низькорослі ялини і берези, рідше модрини, що чергуються з ділянками тундри і боліт.
Для підзони північної тайги характерна наявність значних масивів зімкнутої деревної рослинності з переважанням ялинових і ялиново-березових лісів, по піщаних терасах річок і на болотах росте сосна. У заплавах річок ділянки з труднопрохідними чагарниками з різних видів верби і вільхи чергуються з осоковими болотами і лугами. На тундрових луговинах і лайдах виростають злаки (вейникі, мятліки, лісохвост, червона овсяниця) з домішкою різнотрав'я.
На території округу зустрічаються понад 600 видів квіткових рослин, декількох сотів видів мохів і лишайників. У прибережних морських водах з макрофітов, які представлені тут водоростями (близько 80 видів), переважають бурі водорості, в річках і проточних озерах — осока, хвощі і арктофіла. У річковому фітопланктоні домінують діатомові і сине-зелені, а в озерах — зелені і діатомові водорості.
У флорі широко поширені види північних груп, достатньо широко — тайгові види. Серед квіткових переважають злакові, хрестоцвітні, осокові, вербові. При антропогенних діях на рослинний покрив тундри відбувається заміщення чагарників, мохів і лишайників травами, що формують вторинний рослинний покрив. Найбільші площі з вторинною рослинністю зустрічаються в Великоземельської тундрі, в районах геологорозвідувальних і нафтогазодобичних робіт.
Флора багата різноманітними їстівними рослинами: ягодами, їстівними травами. Найбільше значення мають морошка, лохина, брусниця, чорниця, вороника. У лісотундрової зоні по долинах річок і в тайговій зоні ростуть смородина червона і чорна, жимолость, зустрічаються малина, суниця, шипшина. У теплі роки визрівають черемха і горобина, а на півдні Малоземельної тундри і в Каніно-Тиман'ї — журавлина. Використовуються в їжу щавель, дику цибулю та інші лугові рослини.
Багаті ресурси кормових рослин заплавних лугів — злаків, бобів, різнотрав'я, осок; значні запаси лишайників на оленячих пасовищах — кладоній, цетрарій; повсюдно виростають лікарські рослини.
На території округу зустрічається понад 100 видів капелюшних грибів. Видовий склад їх збільшується в напрямі з півночі на південь. У північній тундрі з їстівних ростуть сироїжки, моховики, підберезники, сухі грузді, південніше з'являються підосиновики, в лісотундрі і тайзі — грузді, рижки, вовнянки, білі та інші.
Тваринний світ Представлений мешканцями тундри, тайги, арктичних пустель. Численні водні безхребетні: інфузорії, фітомонади, олігохети, нематоди, коловертки, нижчі ракоподібні, молюски і ін. Різноманітний видовий склад комах, величезна кількість кровоссальних: комарів, мошок, оводів.